Нисківський повіт
| Округ | Ряшівський |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Нисько |
| Створений | 1854 |
| Площа | 721,33 км² (1879) |
| Населення | 104 364 (1869) |
| |
| Найбільші міста | Ланьцут, Лежайськ, Переворськ (1867-1899) |
Нисківський повіт (нім. Bezirk Łańcut; пол. Powiat niżański) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини і Польщі. Центром повіту було м. Нисько.
Королівство Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]
Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Нисько (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).
Сам Нисківський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Ряшів.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Ниськівського повіту (з 25 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Улянів (з 27 гмін) та частина повіту Лежайськ (Гутисько, Єльна з Юдашівкою, Кенігсберг, Лукова, Руда, Сажина та Воля Заржицька). Однак у повіті існували й надалі 3 окремі судові округи (повіти) — Нисько, Рудник і Улянів.
У 1879 р. площа повіту становила 573,17 км², населення — 55 891 особу, повіт включав 60 поселень (з них 3 міста — Нисько, Рудник і Улянів), поділявся на 41 кадастральну гміну.[1]
Нисківський повіт за переписом 1910 р. налічував 61 гміну (самоврядну громаду) і 44 фільварки та займав площу 973 км². В 1900 році населення становило 65 301 особу. За переписом 1910 р. населення становило 69 194 особи.
Польща[ред. | ред. код]
| Нисківський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Населення: | 64.200 |
| Площа: | 973 км² |
| Густота: | 66 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | м. Нисько |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Повіт включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
1 квітня 1933 р. 70 га землі передані розпорядженням міністра внутрішніх справ від села Бірки до села Майдан Гольчанський[2].
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[3] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.
.jpg)
Станом на 1934 рік:
Ґміни[ред. | ред. код]
- Ґміна Нисько
- Ґміна Стани
- Ґміна Камень
- Ґміна Єжове
- Ґміна Рудник
- Ґміна Улянув I
- Ґміна Улянув II
- Ґміна Яроцин
Перейменування[ред. | ред. код]
Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінена німецька назва поселення (колонії) Раухерсдорф (нім. Rauchersdorf) на польську Кужина Сьредня (пол. Kurzyna Średnia).[4]
Міста[ред. | ред. код]
Населення[ред. | ред. код]
На 01.01.1939 у п'яти селах (Бірки, Дубрівка, Дубровиця, Яротин, Шиперки) повіту попри півтисячолітню політику полонізації проживали ще рештки українського населення Надсяння — з 3 510 жителів було 10 україномовних українців і 800 польськомовних на фоні 2 615 поляків і 85 євреїв[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Powiat niski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 157. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 grudnia 1932 r. o zmianie granic gmin wiejskich Majdan Golczański i Borki w powiecie niżańskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 69, poz. 648 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Нисківського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
- ↑ Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim.[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 111 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
