Ништадтський мир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта зміни кордонів держав по Ништадському миру: жовтим кольором позначена Швеція до війни, темно-зеленим — Росія, заштриховані землі, які відійшли від Швеції до Росії за умовами договору

.

Ништадтський мир (30 серпня за ст. стилем (10 вересня) 1721) — «вічний, істинний, непорушний мир на землі» Московського царства зі Шведською імперією, підписаний від імені Московії Яковом Брюсом і від імені Швеції Юганом Лілльенстедтом у фінському місті Ништадт (нині — Уусікаупункі). Завершив Північну війну і змінив московсько-шведський кордон, раніше закріплений Столбовським мирним договором від 1617 року. Шведська імперія визнала приєднання до Московського царства Ліфляндії, Естляндії, Інгерманландії (Іжорська земля), частини Карелії (Стара Фінляндія) і інших територій. Московське царство зобов'язалося сплатити Шведській імперії грошову компенсацію і повернути Фінляндію.

Перемогами московської зброї в кінці Північної війни вирішили скористатися Королівство Великої Британії, Ганновер, Республіка Об'єднаних провінцій і Данія-Норвегія, що уклали союз з Петром I проти Шведської імперії. Насправді ж Королівство Великої Британії і Республіка Об'єднаних провінцій не бажали повної поразки Шведської імперії і посилення Московського царства на Балтиці. Це призвело до розпаду коаліції і укладення 4 серпня 1717 союзного договору з Королівством Франція: Париж обіцяв посередництво в переговорах зі Шведською імперією, виснаженою до межі тривалою війною. 12 травня 1718 відкрився Аландський конгрес — на одному з Аландських островів. З московського боку переговори очолили Яків Брюс і Андрій Остерман. Проте, сподіваючись на допомогу Королівства Великої Британії, шведи всіляко їх затягували. Крім того, після загибелі Карла XII в 1718 році до влади в Шведській імперії прийшло реваншистське угрупування королеви Ульріки Елеонори, яке виступало за зближення з Королівством Великої Британії і продовження військових дій.

У 1719 під впливом британської дипломатії була організована коаліція європейських держав проти Московського царства. До її складу увійшли Габсбурзька монархія, Курфюршество Саксонія і Ганновер. Королівство Великої Британії обіцяло військову і фінансову допомогу шведам. Переговори на Аландському конгресі були припинені. У 1719 московський флот переміг шведів біля острова Езель, а в 1720 — біля острова Гренгам. Це змусило Королівство Великої Британії відкликати свою ескадру з Балтики. У 1719−1720 було проведено три успішні десантні операції на території Шведської імперії. Все це змусило шведів в травні 1721 в Ништадті відновити переговори. 30 серпня (за ст. стилем) 1721 мирний договір було підписано.

Договір завершив Північну війну. За договором Московське царство закріпило вихід до Балтійського моря: до неї відішли частини Карелії на північ від Ладозького озера, Інгерманландія (Іжорська земля) від Ладоги до Нарви, частина Естляндії з Ревелем, частина Ліфляндії з Ригою, острови Езель і Даго. За ці землі Московське царство виплатило Шведській імперії компенсацію в 2 млн. єфимків (1,3 млн рублів). Передбачався обмін полоненими, амністія «злочинцям і перебіжчикам» (окрім прихильників Івана Мазепи). Фінляндія поверталася Швеції. Договір зберігав всі привілеї, надані німецькому прибалтійському дворянству шведським урядом: дворянство зберегло своє самоврядування, станові органи тощо. 10 вересня 1721 в Москві були влаштовані урочистості з нагоди Ништадського миру. Перемога в Північній війні висунуло Московське царство в число найбільших європейських держав.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]