Нобельська група

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нобельська група — археологічна культурна група свідерської культури середньокам'яної доби на українському та білоруському Поліссі. Епонімною пам'яткою є Нобельські стоянки на березі озера Нобель на Волині.

Дослідження[ред. | ред. код]

Початок дослідження нобельських пам'яток закладено у 1930-их роках коли у 1938 році С. Круковським розкопано Нобель-І. Матеріали першого розкопу були повністю втрачені.

Продовжено дослідження після Другої світової війни В. Ф. Ісаєнко, Р. Т. Грибович, Дмитро Телегин, Григорій Охрименко.

Споріднені групи в Україні[ред. | ред. код]

В Україні до матеріальної культури нобельського типу подібні:

Поширення[ред. | ред. код]

Пам'ятки нобельського культурного типу зосереджені у Волинській, Рівненській, Берестейській та на півночі Тернопільської області.

Походження[ред. | ред. код]

Місцеві пізньо-давньокам'яні пам'ятки Волині, Подесіння й Криму, ймовірно, не мають пам'яток, матеріальна культура яких могла б еволюціонувати у пам'ятки ранньо-середньокам'яні пам'ятки культур нобельського-смячківського циклу України та Молдови (Нобель, Смячка, Сюрень-2, Делятин, Чахлеу-Скауне). Єдине пояснення походження свідерських пам'яток в Україні є просування свідерських мисливців з південно-східної Побалтики, які у свою чергу були давньокам'яною міграцією лінгбійської культури із Західної Побалтики.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Численні пам'ятки нобельської групи Свідерської культури виявлені у долинах волинських річок Стоход, Стир, Горинь та Случ. Окремі пам'ятки відомі у долині Тетеріва (хутір Тетерівський, Раска) й навіть Дніпра (Канів).

Найвиразнішими та найбагатшими на культурний матеріал пам'ятками нобельської групи є Нобель-I, Корост, Ополь та інші.

До пам'яток нобельського культурного типу відносяться:

Нобель-І[ред. | ред. код]

Стоянка Нобель-І знаходиться на рівні плавневої тераси Нобельського озера, яка є великою лагуною у водопіллі Прип'яті. Висота стоянки над літнім рівнем озера — 4-5 метрів.

За радянської доби у 1966 році розкоп здійснений В.Ф, Ісаєнко, а у 1972—1975 роках — Р. Т. Грибовичем. Згодом стоянку досліджував Дмитро Телегн.

Культурний шар знаходиться унизу родючого грунту, та його підоснові, що перекритий товстим шаром намитого піску.

Було виявлено декілька вогнищ відкритого типу у поперечнику 1.,4 м з товщиною у центрі у 8-10 см. Одне вогнище було обставлено стоячим камінням.

Крем'яний інвентар[ред. | ред. код]

Крем'яні вироби були переважно зосереджені біля вогнищ. За 1972-73 роки було виявлено 6500 кременів.

Нуклеуси косоплоскісні з однобічним сколом. Платівки переважно середніх розмірів. 64,1 % знарядь виготовлено з платви. У якості ножів широко використовувалися платівки й сколи з ретушшю. Скребки складають 34,9 %. Різці складають 19,6 % й переважно виготовлялися з платівок. Присутні верболисті й черешкові наконечники на платівках, та сокири з перехватом.

Корост[ред. | ред. код]

Повна подоба до Нобелю виявлено на Коростівській стоянці у Сарненському району на півночі Рівненської області, де ще до того виявлено дві високу трапеції.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Археология Украинской ССР в 3-х тт.; том 1; стр. 93-94
  • Археология СССР в 20-ти тт., том 2, Мезолит, Мезолит Юго-Запада СССР; стр. 115-116