Нобелій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нобелій (No)
Атомний номер 102
Зовнішній вигляд
простої речовини
радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
259,1009 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 285 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
640(6,63) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Rn] 5f14 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус n/a пм
Радіус іона n/a пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,3
Електродний потенціал No←No3+ -1,2В
No←No2+ -2,5В
Ступені окиснення 3, 2
Термодинамічні властивості
Густина n/a г/см³
Молярна теплоємність n/a Дж/(K моль)
Теплопровідність n/a Вт/(м К)
Температура плавлення 1100 K
Теплота плавлення n/a кДж/моль
Температура кипіння n/a K
Теплота випаровування n/a кДж/моль
Молярний об'єм n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки
Період ґратки n/a Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Commons-logo.svg Нобелій (No) у Вікісховищі

Нобелій (No, лат. Nobelium) — штучно отриманий хімічний елемент групи актиноїдів з атомним номером 102. Має кілька 19 ізотопів (2 — ще не добуті), найбільш довгоживучий з яких 259No має період напіврозпаду 58 хвилин. Електронна конфігурація [Rn]5f147s2; період 7, f-блок(актиноїд). 255No (3 хвилини) утворюється при дії 12С або 13С на к'юревий екран. Ступені окиснення +2 (стабільніший) і +3

Проста речовина — нобелій. Сам метал не добутий, твердих сполук не одержано.

Історія[ред.ред. код]

Першою про відкриття 102 елемента заявила в 1957 році група вчених, які працювали в Стокгольмі (Швеція). Вони ж і запропонували назвати елемент Нобелій в честь Альфреда Нобеля. Проте пізніше ці дані не були підтверджені роботами інших лабораторій. 102 елемент був вперше отриманий в ході експериментів на прискорювачі Об'єднаного інституту ядерних досліджень в Дубні у 1963 — 1967 роках групою Г. Н. Фльорова. Незалежно від них приблизно в той же час елемент був отриманий і в Каліфорнійському університеті.
Але лише у 1968 році в Берклі було отримано близько 3000 атомів 255No з 249Cf та 12C.


У 1992 році міжнародне наукове співтовариство визнало відкриття 102 елементу. Радянські дослідники запропонували назвати новий елемент жоліотій (Jl) на честь Фредеріка Жоліо-Кюрі, а американці дали йому ім'я Нобелій (No). Обидва ці назви (Jl і No) мали використання у виданих в різні роки в періодичні таблиці елементів, поки згідно з рішенням ІЮПАК, за 102 елементом не було закріплено назву Нобелій.

Отримання[ред.ред. код]

У різний час різні ізотопи нобелію були отримані на циклотронах в результаті бомбардування мішеней з важких елементів легкими іонами. Як мішень можуть використовуватися ізотопи урану, ряду трансуранових елементів (америцій, кюрій, ейнштейній , плутоній, каліфорній) або свинцю. Для бомбардування мішені беруться іони неону 22Ne, кисню 18O, вуглецю 12С, кальцію 48Ca і деякі інші. Нижче наведено приклад однієї ядерної реакції, що приводить до утворення ізотопу 257No:

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0