Нобуко Йосія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосія Нобуко
吉屋 信子
Yoshiya Nobuko.jpg
Народилася 12 січня 1896(1896-01-12)
Ніїґта, Японія
Померла 11 липня 1973(1973-07-11) (77 років)
Камакура,Канагава, Японія
·колоректальний рак
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan (1870–1999).svg Японія
Національність японка
Діяльність письменниця
Мова творів японська
Жанр романтична проза
Нагороди

CMNS: Йосія Нобуко на Вікісховищі

Нобуко Йосія (яп. 吉屋 信子, Йосія Нобуко, нар. 12 січня 1896 — пом. 11 липня 1973) — письменниця, одна з найбільш комерційно успішних серед авторів у жанрі романтичної прози.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Йосія народилася в префектурі Ніїгата, проте виросла в містах Моока і Тотігі префектури Тотігі. Через те, що батько був соцпрацівником, сім'я часто переїжджала з місця на місце[1] . І батько, і мати походили зі старовинних самурайських родин[2]. Йосія Нобуко була молодшою ​​дитиною в родині та єдиною дочкою. Ще в підліткові роки Йосія почала захоплюватися письменництвом[1].

Літературна кар'єра[ред. | ред. код]

У своїх книгах Йосія активно використовувала опрацювання сучасної сексології. Одина з перших її збірок, «Хана моногатарі» (花 物語, «Квіткові історії», 1916–1924), що складалася з п'ятдесяти двох романтичних оповідань, здобула популярність серед студентської аудиторії. Більшість історій було присвячено романтичним захопленням між дівчатами (есу), — нерозділеним коханням з нещасливим фіналом[3][4].

Розповідь «Янеюра але нісьодзьо» (屋 根 裏 の 二 處女, «Двоє дівчат на горищі», 1919) — наполовину автобіографічного характеру, що розвідає про її стосунки з сусідкою по студентському гуртожитку, у фіналі якого дівчата вирішують прожити разом все життя.[5] Ця розповідь неприховано демонструвала феміністську спрямованість Йосії, а також її гомосексуальну орієнтацію. Розповідь «Ті але хате маде» («На краю землі», 1920), яка взяла літературну премію Осакського журналу «Асахі сімбун», піддавалася деякому християнському впливу.

У 1925 році Йосія почала видавати свій власний журнал «Чорна троянда», який проіснував усього вісім місяців[3]. З цього періоду Йосія стала представляти кохання між жінками як «сестринство» на додаток до кохання до чоловіка, і завдяки цьому її проза не вважалася непристойною; кохання між дівчатами представлялося як платонічне почуття, яке зникало після заміжжя[4][6]. Інші відомі роботи Йосії — «Жіноча дружба» (1933–1934), «Чоловіча цнотливість» (良人 の 貞操, 1936–1937), «Диявольське полум'я» (鬼火, 1951), «Сімейство Атака» (安 宅 家 の 人 々, 1964–1965), «Жінки Токугава» (徳 川 の 夫人 た ち, 1966) і «Дами будинку Тайра» (女人 平 家, 1971). Тексти Йосії відрізняються великою кількістю звуконаслідовальної лексики, знаків оклику, сцен у незвичайних місцях — на горищах, верандах тощо, що створюють виразну мелодраматичну атмосферу.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Йосія не приховувала стосунки зі своєю подругою Тійо Моммой і охоче погоджувалася на численні інтерв'ю. Протягом війни жила в Камакурі; у 1962 році побудувала собі дерев'яний будинок і сад у традиційному японському стилі. Вони були заповідані муніципалітету Камакури для облаштування культурно-освітнього центру для жінок. Нині в будівлі розміщується Меморіальний музей Нобуко Йосії.

Йосія Нобуко померла в Камакурі 11 липня 1973 року від колоректального раку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Schierbeck, Sachiko Shibata; Edelstein, Marlene R. (1994). Japanese women novelists in the 20th century: 104 biographies, 1900–1993. Museum Tusculanum Press. с. 88–91. ISBN 9788772892689. 
  2. Robertson, Jennifer (2002) «Yoshiya Nobuko Out and Outspoken in Practice and Prose» in Anne Wathall e.d. The Human Tradition in Modern Japan pp. 155—174 ISBN 0-8420-2912-5
  3. а б Dollase, Hiromi (2003). Early Twentieth Century Japanese Girls' Magazine Stories: Examining Shōjo Voice in Hanamonogatari (Flower Tales). The Journal of Popular Culture 36 (4): 724–755. OCLC 1754751. doi:10.1111/1540-5931.00043. 
  4. а б Suzuki, Michiko (August 2006). Writing Same-Sex Love: Sexology and Literary Representation in Yoshiya Nobuko's Early Fiction. The Journal of Asian Studies 65 (3): 575. doi:10.1017/S0021911806001148. 
  5. Tsuchiya, Hiromi (March 9–12, 2000). Yoshiya Nobuko’s Yaneura no nishojo (Two Virgins in the Attic): Female-Female Desire and Feminism. Homosexual/Homosocial Subtexts in Early 20th-Century Japanese Culture (San Diego, CA: Abstracts of the 2000 AAS Annual Meeting). Процитовано 2008-02-24. 
  6. Suzuki, Michiko (2009). Becoming Modern Women: Love and Female Identity in Prewar Japanese Literature and Culture. Stanford University Press. ISBN 978-0804761987. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Frederick, Sarah. "Women of the Setting Sun and Men from the Moon: Yoshiya Nobuko’s Ataka Family as Postwar Romance."U.S. — Japan Women’s Journal, English Supplement 23. 2003.
  • Frederick, Sarah. "Not that Innocent: Yoshiya Nobuko’s Good Girls in Jan Bardsley and Laura Miller eds. Bad Girls of Japan. Palgrave, 2005.
  • Mackie, Vera. Feminism in Modern Japan: Citizenship, Embodiment and Sexuality. Cambridge University Press (2003) ISBN 0-521-52719-8.