Нова Знам'янка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нова Знам'янка
Дошкільний підрозділ «Капітошка» Новознам'янського НВК
Дошкільний підрозділ «Капітошка» Новознам'янського НВК
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Рада/громада Новознам'янська сільська рада
Код КОАТУУ 5322486301
Основні дані
Населення 2379
Поштовий індекс 39704
Телефонний код +380 536
Географічні дані
Географічні координати 49°09′25″ пн. ш. 33°24′00″ сх. д. / 49.15694° пн. ш. 33.40000° сх. д. / 49.15694; 33.40000Координати: 49°09′25″ пн. ш. 33°24′00″ сх. д. / 49.15694° пн. ш. 33.40000° сх. д. / 49.15694; 33.40000
Середня висота
над рівнем моря
82 м
Місцева влада
Адреса ради 39704, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Нова Знам'янка, вул. Великий Шлях, 151-а ,тел. 73-27-42
Карта
Нова Знам'янка. Карта розташування: Україна
Нова Знам'янка
Нова Знам'янка
Нова Знам'янка. Карта розташування: Полтавська область
Нова Знам'янка
Нова Знам'янка
Нова Знам'янка. Карта розташування: Кременчуцький район
Нова Знам'янка
Нова Знам'янка

Нова Знам'янка у Вікісховищі?

Нова Зна́м'янка (до 1921 — Богомолівка, в 1921—2016 — Червона Знам'янка) — село в Україні, в Кременчуцькому районі Полтавської області.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Нова Знам'янка знаходиться на берегах річки Сухий Кагамлик, вище за течією примикає село Вільна Терешківка, нижче за течією примикає місто Кременчук. Поруч проходять автомобільна дорога Н08 та залізниця, станція Платформа 281 км.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Нова Знам'янка — село, центр сільської ради. Розташоване за 9 км від районного центру м. Кременчук і за 116 км від обласного центру. Площа села — 1174 га. Село налічує 1033 дворів із населенням 2379 чоловік.

Вільна Терешківка — село, розташоване за 3 км від села Нова Знам'янка, за 12 км від районного центру і за 126 км від обласного центру. Найближча залізнична станція 17 км

Площа села вільна Терешківка — 3315 га. Село налічує 682 двори із населенням 1804 осіб. День села почали відзначати з 27 вересня 1943 року коли село звільнили від фашистів.

Села розташовані у лісостеповій фізико-географічній зоні, через обидва села протікає річка Сухий Кагамлик.

Переміщення населених пунктів Нова Знам'янка та Вільна Терешківка не було за всю історію їх існування, навпаки дані населені пункти розширювалися, понад з основними селами виникали такі поселення — хутори як Мазурівка, Гриценки, Глотівка, Поясківка, Куклівка, Комарівка, Донівка, Крупівка Данилейки, Бейгули, Новоселівка, Трохимівна, назви яких пішли від прізвищ перших там поселенців. В даний час всі ці поселення злилися в села Вільна Терешківка та Нова Знам'янка.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення було засновано близько 1654 року переселенцями з Правобережної України і до 1921 року називалось Богомолівка (за прізвищем козаків Богомолів). Оповідь про те, що назву «Богомолівка» дав сам народ навколишніх сіл, після того як в 1828 році в цьому селі на кошти прихожан була побудована кам'яна Троїцька православна церква і від слів «ходити богу молитись» пішла назва села — лише легенда. У 18 ст. Богомолівка вже лічилося селом, мало власну церкву і було найбільшим (поза Кременчуком) лівобережним поселенням Кременчуцької сотні (проіснувала до 1764). Козаки (певний час у статусі пікінерів) залишалися основною частиною місцевого населення і наприкінці 18 — початку 20 ст. — отже кріпацтво тут не закорінилося. В 1921 році село за своєчасне виконання хлібозаготівель і якісний ремонт шляхів одержало перехідний Червоний прапор, на зборах громади було прийнято рішення перейменувати село Богомолівку на Червону Знам'янку. У сучасному процесі декомунізації селу має бути повернута історична назва — Богомолівка. 2016 року село перейменоване на Нова Знам'янка.

Початкова назва населеного пункту Вільна Терешківка невідома, а назва Терешківка, по розповідях — переказах походить від перших поміщиків Терентьєвих, які були російськими поміщиками (ймовірно походили від кременчуцького сотенного хорунжого 1760-х років, який перейшов на службу у пікінери і отримав російський офіцерський чин). Отже, як окреме поселення окреслилося доволі пізно — у 2-й половині 18 ст. Останній зі згаданого поміщицького роду Терентієвих був Терентьєв Олександр Михайлович. Дід Терентьєва був Павло, якого селяни називали ще Павликом — ця назва залишилась до останнього поміщика. Останній поміщик Терентьєв О. М. мав в Терешківці 105 десятин землі, з них 30 десятин в межах своєї садиби і 75 десятин в степу. Крім цього поміщик мав землі за Дніпром, де йому належали окремі острови. Але кількість всієї землі невідома. Поміщик Терентьєв О. М. в основному жив у Кременчуці, де мав власний 2-х поверховий будинок. Він був мировим суддею, господарством у селі управляли його старша сестра і управляючий економією. У поміщика була одна сестра, два брати, дві дочки і син. Від поміщиків Терентьєвих пішла назва Терентьєва, але на українській ця назва перетерпіла ряд перефразувань і остаточно дістала назву Терешківка. Назва Вільна Терешківка дісталась населеному пункту в 1920 році за Постановою Кременчуцького губкому партії. Основним заняттям в минулому було землеробство. Крім землеробства важливим заняттям населення було чумакування. Селяни — козаки по весні, на возах відправлялися в Одесу, Крим, Таврії, по поміщицьких економія. На південь вони везли товари з Кременчука, звідти везли сіль, сіно, вино, рибу. Чумакували ті, в кого було від двох і більше пар волів, частину волів залишали для обробітку землі, а останні відправляли на південь. Крім того селяни на волах перевозили різноманітні вантажі, товари з поміщицьких економій в місто Кременчук. Селяни, в яких не було волів, ішли в місто Кременчук в найм до торговців, купців, інших багатіїв міста, на різні роботи. В Кременчуці багато міщан мали коней, на яких працювали селяни по перевозці різних товарів, так як довгий час в самому Кременчуці не було залізниці. В селі селяни займалися виготовленням саморобного полотна, ткали грубі сукна, окремі умільці вишивали. В селі Терешківка біля річки Кагамлик наприкінці минулого століття був цегельний завод єврея Обрума, цеглу випалювали соломою, відправляли на будівництво будинківу місто Кременчук. На цьому заводі працювали селяни по найму. Крім цього в селі було декілька кузень, близько двадцяти вітряних млинів, власниками яких були більш заможні селяни. В селі Нова Знам'янка була вовночесальня власника Гложитейна Аврама, хлібні засипки — Троїцька, Щербака, бакалійні лавки — Барабаша, майстерня — с/г ремонту Тимченка, паровий млин — Корнієнка Павла. Козаки несли повинності перед державою: платили державі за десятину землі 80 коп. пізніше 1 крб. 20 коп. несли також громадські повинності: обирався староста, сторж. десятник (на рік), соцький (на три роки), писар (але за платню 250 крб. на рік), нічний сторож наймався (плата 10 коп. з двору).

Документальних відомостей про кількість землі селян немає, але відомо, що окремі заможні селяни — куркулі мали по 50, 30, 20, 15 десятин землі, а інші від 10 до 8 десятин. Середняки в селі мали від 5 до 8 десятин, бідні селяни мали від 4 до 1 десятини. Бідні не мали ні худоби, ні с/г реманенту, їх землі погано оброблялись, а тому більшість з них ішли працювати до селян — куркулів.

В селах не було історичних подій пов'язаних з нападами іноземних загарбників, які залишилися би в пам'яті, або передавалися би з покоління в покоління. Архівних чи археологічних пам'яток також в селах ніяких не залишилось.

В обох селах не було повстань проти царату, панів та інших гнобителів. Також немає ніяких даних про участь жителів в повстаннях. В селах не діяли марксистські організації. Страйкового руху промислових і с/г робітників не було, в дореволюційній час, лише були окремі випадки участі селян у програмах, пов'язаних з революцією в 1905—1907 років.

Економіка[ред. | ред. код]

  • Фермерське господарство «Еліта».
  • Фермерське господарство «Пипка».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів
  • Пам'ятний знак на честь учасника бойових дій в Афганістані Олександра Вовка

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]