Нова Каледонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нова Каледонія
Nouvelle-Calédonie

Прапор Емблема
Гімн: La Marseillaise
Розташування Нової Каледонії
Столиця
(та найбільше місто)
Нумеа
Офіційні мови французька
Суверенна держава Франція Франція
Державний устрій Заморська територія Франції
 - Президент Франції Еммануель Макрон
 - Президент уряду Нової Каледонії Yves Dassonville[en]
 - Верховний комісар Філіп Гомес
Заморська територія Франції з 1853 
Площа
 - Загалом 18 575 км² (154th)
Населення
 - оцінка Jan. 1, 2007 р. 240,400[1] (176th)
 - перепис Aug./Sept. 2004 р. 230,789[2]
 - Густота 13/км² (200th)
ВВП (ПКС) 2003 р., оцінка
 - Повний $3.158 billion (not ranked)
 - На душу населення $14,800 (not ranked)
ІРЛП  (2003) n/a (unranked) (n/a)
Валюта Французький тихоокеанський франк (XPF)
Часовий пояс  (UTC+11)
Домен .nc
Телефонний код +687

Нова́ Каледо́нія (фр. Nouvelle-Calédonie) — заморське володіння Франції з особливим статусом. Займає групу островів у південно-західній частині Тихого океану, що складається з великого острова Нова Каледонія та групи дрібних островів: Луайоте, Пен та ін. Площа 19 тис. км², адмін. центр і головний морський порт — Нумеа, населення 165 тис. чол (1998). Межує на південному заході з економічною зоною Австралії, на півночі — з Вануату, на південному сході — з Фіджі.

Історія[ред.ред. код]

Острів відкритий Джеймсом Куком У 1774 році, названий по древньому найменуванню батьківщини його предків, Шотландії — Каледонія.

Заселений близько 3500 років тому[3]. Історія острова до контактів з європейцями простежується до XIII століття до н. е. завдяки знайденим У 1917 році залишкам древньої кераміки.

Активне проникнення європейців на Нової Каледонії почалося в 1840-х роках — торговці сандаловим деревом, а також англійські та французькі місіонери. Франція оголосила острови Нової Каледонії своїм володінням в 1853 році, і з 1864 по 1896 роки французький уряд висилав у цю колонію засуджених злочинців, зокрема Луїзу Мішель. На острові французами були заведені плантації кави і кокосових пальм, потім (з кінця 19-го століття) розпочато видобуток мінеральних ресурсів — нікелю, кобальту, хрому, заліза, марганцю, золота, свинцю і ін. У 1946 році Нова Каледонія отримала статус заморської території Франції. У 1980-х — початку 1990-х років відбувалися заворушення, організовані частиною аборигенного населення (меланезійцями) під гаслом надання острову незалежності.

Географія[ред.ред. код]

Мапа Нової Каледонії з CIA World Factbook
Нова Каледонія з космосу
«Baie des Tortues» (Turtle Bay) near «La roche percée» (Pierced Rock) at Bourail in New Caledonia

Див. також: Геологія Нової Каледонії

Нова Каледонія знаходиться в південно-західній частині Тихого океану і омивається з півночі Кораловим морем; займає кілька островів: Нова Каледонія, архіпелаг Белепа, архіпелаг Луайоте, Острови Пен (Куничі), архіпелаг Честерфілд, острів Уолпол; острови Меттью і Хантера оскаржуються Вануату. Нова Каледонія знаходиться в 1200 км на схід від Австралії, 1500 км на північний захід від Нової Зеландії. У 500 км на північний схід від Нової Каледонії — Вануату.

Нова Каледонія — це подовженої форми гористий острів. Берегова лінія сильно порізана, особливо на заході, і облямована кораловими рифами, які створюють бар'єрний риф довжиною понад 600 км. Рельєф: на заході — горбисті рівнини і низькі гірські пасма, на сході — гори, посічені крутими ущелинами. Місцями схили розділені плоскими пенепленами, максимальна висота 1628 м. Клімат тропічний.

Туризм[ред.ред. код]

Нумеа — столиця країни, місто Нумеа, єдине «справжнє місто» країни і один з найколоритніших населених пунктів Меланезії. Зовсім крихітний за європейськими мірками (60 тис. жителів), він володіє особливою чарівністю. Від пляжу Енс-Вата на півдні до північних передмість Кутіу і Яхо, Нумеа тягнеться аж на 15 км. Центром міста є зелена Центральна площа, навколо якої крутиться все ділове і культурне життя столиці. Хайенна розташована на східному узбережжі острова, яке відокремлене від західного гірськими хребтами, що досягають деколи 1500-метрової висоти, і знаходиться під впливом вологих тихоокеанських пасатів, що дмуть зі сходу. Тому всюди тут — буйство тропічної рослинності. Пейзажі дуже мальовничі, з обривистих гір падають водоспади, найбільший з них — Тао.

Узбережжя острова Ліфу порізане глибокими бухтами з білосніжними піщаними пляжами. Море тут особливо яскравого блакитного кольору. Весь острів суцільно вкритий тропічними лісами, ніби спеціально створеними для піших і верхових прогулянок. Тут варто відвідати ванільну плантацію, містечко Хнатало — центр однойменного племені з найбільшою канацькою хатиною і характерною колоніальної церквою, красиву бухту Джокін з морськими гротами і капелу Нотр -Дам Лурдську, яка стоїть на краю високого пагорба, що обривається в океан. У сусідній бухті зазвичай кидають якір прибувають круїзні лайнери. На Ліфу добре зупинитися неподалік від Ве, столиці острова, в бунгало Drehu Willage, в якому завжди можна зустріти людей з усіх кінців світу.

Острів Іль- де- Пе — перлина Нової Каледонії — своїми підводними красотами приваблює аквалангістів і пірнальників . З усіх островів він, мабуть, найбільш популярний у туристів. Назва острів отримав від безлічі високих араукарієвидних сосен, що додають острову неповторний впізнаваний колорит. У містечку Сен- Моріс, де вперше висадилися французькі місіонери, є незвичайний пам'ятник — статуя Христа, оточена канацькими тотемами. На острові багато мальовничих печер і гротів, цікаві руїни старої колоніальної в'язниці.

Економіка[ред.ред. код]

Економіка Нової Каледонії базується на видобутку нікелю. Істотний дохід приносить туризм, а також фінансові субсидії від Франції. Галузі промисловості: видобуток нікелю і заліза, кольорова металургія, рибальство. Корисні копалини: родовища нікелю (25 % розвіданих світових запасів) і заліза. Крім того, є поклади руд хрому, кобальту, марганцю, срібла, золота, свинцю, міді. У сільському господарстві вирощуються: кавове дерево, кокосові пальми, картопля, соняшник, пшениця, кукурудза, ямс, таро, батат, маніока. Розводять велику рогату худобу, а також свині, кози, вівці і коні.

Експорт (1,3 млрд дол. В 2008) — ферронікель, нікелева руда, риба. Основні покупці — Франція 19 %, Японія 18 %, Іспанія 7 %, Китай 6,5 %, Бельгія 5 %. Імпорт (2 млрд дол. В 2008) — машини та обладнання, паливо, хімікати, продовольство. Основні постачальники — Франція 37 %, Сингапур 18 %, Австралія 11,5 %, Нова Зеландія 5 %.

Див. також: Корисні копалини Нової Каледонії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Нової Каледонії, Гірнича промисловість Нової Каледонії.

Політика[ред.ред. код]

Нова Каледонія — заморська складова Франції зі статусом особливої (асоційованої) спільноти. У 1998 році пройшов референдум про незалежність (результат — негативний), наступний референдум про незалежність повинен пройти між 2014 і 2018 роками. Влада Франції на території представлена ​​верховним комісаром, що призначається президентом Франції. Виконавча влада здійснюється місцевим урядом у складі 11 членів, які призначаються з числа депутатів конгресу території (місцевого парламенту). Конгрес складається з 54 депутатів, що обираються раз на 5 років. Жителі Нової Каледонії також обирають двох депутатів парламенту Франції та двох сенаторів Франції.

2 листопада 2017 року ухвалено рішення про проведення у 2018 році Референдуму про незалежність Нової каледонії від Франції.

Демографія[ред.ред. код]

  • Чисельність населення — 245 580 (перепис 2009).
  • Річний приріст — 1,1 %.
  • Фертильність — 2,15 народжень на жінку.
  • Середня тривалість життя — 75 років (72 — у чоловіків, 78 — у жінок).
  • Дитяча смертність — 6,9 на 1000.
  • Етнічний склад: меланезійці (канаки) — 40,3 % (99 078 чол.), європейці (в основному французи) — 29,2 % (71 721 чол.), увеанці і футунанці — 8,7 % (21 262 особи.), полінезійці — 2,0 % (4985 чол.), індонезійці — 1,6 % (3985 чол.), в'єтнамці — 1,0 % (2357 чол.), ні-вануату — 0,9 % (2327 чол.), інші — 16,2 % (39 865 чол.). (Перепис 2009 року) [1]
  • Мови: французька (офіційна), а також 33 меланезійські та полінезійські діалекти.
  • Релігії: більшість населення християни (католики — 60 %, протестанти — 30 %), а також мусульмани-суніти (4 %). Меланезійці, поряд з християнством, сповідують традиційні місцеві вірування.
  • Грамотність — 96 %.
  • Міське населення — 65 %.

Культура[ред.ред. код]

Прапор руху незалежності

На відміну від інших країн Меланезії, в Новій Каледонії європейська культура повністю переважає над культурою аборигенів. Особливо сильно таке переважання відчувається в столиці Нумеа, що представляє собою типово європейське місто. Села, населені аборигенами, сильно європеїзовані, хоча і зберігають в своїй зовнішності деякі традиційні риси. Традиційне Новокаледонське житло круглої або прямокутної форми, крите пальмовим листям — зустрічається зараз лише в невеликих, найбільш віддалених від Нумеа селах. Подекуди круглі житла місцевого типу з високою конічною дахом споруджують для себе традиційні вожді. Майже нічого не збереглося у аборигенів і від колишнього начиння, одягу. Крейди-новокаледонці тепер носять одяг європейського крою. Трохи краще зберігають аборигени традиційні навички приготування їжі, проте, і тут все більш відчувається європейський вплив. Свята, прийняті в Новій Каледонії:

  • 1 січня — Новий рік
  • березень-квітень — Великдень
  • 1 травня — День Праці
  • 8 травня — День Звільнення
  • травень — Вознесіння Христове, Трійця і Духів день
  • 14 липня — День взяття Бастилії
  • 15 серпня — Успіння Богородиці
  • 1 листопада — День Всіх Святих
  • 11 листопада — День Пам'яті (День перемир'я у Першій світовій війні)
  • 25 грудня — Різдво

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (фр.) Institut de la statistique et des études économiques de Nouvelle-Calédonie (ISEE). Bilan économique et social 2006 - Démographie (PDF). Процитовано 2007-06-24. 
  2. (фр.) INSEE, Government of France. Recensement général de la population en Nouvelle-Calédonie - 2004. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2007-06-24. 
  3. Новая Каледония. Энциклопедия «Вокруг света». Процитовано 2016-08-05. рос.