Нова радість стала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Но́ва ра́дість ста́ла» — одна з найвідоміших українських колядок. Разом з різдвяною піснею «Добрий вечір тобі, пане господарю» є яскравим зразком тісного поєднання релігійної і народної колядкової традиції. Зокрема, до релігійного змісту доданий характерний для народних колядок побажальний («віншувальний») мотив: «Даруй літа щасливії сего дому господарю».

Текст[ред.ред. код]

Ноти колядки «Нова радість стала»
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
Ой Ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Сего дому господарю і сій господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Радянські варіанти[ред.ред. код]

Під час антирелігійної кампанії колядку адаптували до нових радянських реалій. У 1920-1930-х роках селяни співали перероблений варіант, який друкувався у багатьох тогочасних пісенниках[1].

Нова радість стала, яка не бувала:
Зоря ясна п'ятикутня на весь світ засіяла.
Упали вівтарі, покотились царі.
Слава люду робочому, чабанам, шахтарям!
Слава й цьому господарю, його господині.
Хай щасливо проживають у новій родині!
Не так господарю, а як його дітям.
Хай щасливо виростають, щоб дуків побити.

У 1928 р. у селі Тарасівка Вінницької області був зафіксований інший варіант:

Нова радість стала, яка не бувала:
Довгожданна зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився.[2]

Повстанські варіанти[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни та боротьби УПА проти радянської влади в Західній Україні набули поширення декілька варіантів колядок на мелодію «Нова радість стала». Тексти двох із них, «На столі на сіні» та «Сумний Святий Вечір», написав поет-підпільник Михайло Дяченко-„Боєслав“.

Коляда «Сумний Святий Вечір» стала відомою у всій Галичині у різних варіантах. Вона була настільки актуальна, що в перші післявоєнні роки в ній змінювався тільки рік Святвечора, а згодом її текст постійно доповнювався. Зрештою, колядка стала народною. На думку дослідника Петра Драгомерецького, за тематикою і мовно-стилісти­чними, архітектонічними особливостями «Сумний Святий Вечір…» збігається з іншими поетичними творами М. Дя­ченка.[3]

Сумний Святий Вечір
Сорок сьомім році,
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Сіла вечеряти
Мати з діточками,
Заки мала вечеряти,
Вмилася сльозами.
Сіли вечеряти,
Діти ся питають:
-Мамо, мамо, де наш тато?
Чом не вечеряють?
Батько наш далеко,
В дикому Сибіру,
Споминає Святий Вечір
І нашу славну Україну…
О, Ісусе милий,
Змилуйся нам нині,
Даруй волю, щастя й долю.
Нашій неньці-Україні.

Один із варіантів цієї колядки був аранжований в сучасному фолк-роковому стилі музикантами гурту «Гайдамаки» і увійшов у альбоми «Перверзія» та «Ukraine Calling». Останні рядки цієї пісні відрізняються від оригінального варіанту:

Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.
Один син у Сибіру, другий у Берліні,
Третій пішов у Бандери, щоб служити Україні!

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Червоний пісенник, уложив І. Шевченко». — X., 1925; «40 пісень та колядок». — X., 1925; «Великий співаник», Книгоспілка, 1929 та ін.
  2. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. — 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.
  3. Драгомирецький П. «Сумний Святий Вечір у 47-ім році…»: Різдвяна поезія Михайла Дяченка / Петро Драгомирецький // Нова Зоря. - 1996. - № 1. - С. 6. — Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека

Посилання[ред.ред. код]