Нове життя (Данте)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Нове життя» (італ. La Vita Nuova) — збірник творів, написаних Данте Аліг'єрі в 1283-1293 рр. Написаний у формі прозиметрума[ru] — чергувань фрагментів вірша і прози. Належить до числа найбільш ранніх літературних творів, написаних в Італії італійською мовою (а не на латині), — «Нове життя» сприяла кодифікації тосканського діалекту.

Структура[ред.ред. код]

Нова комедія містить 42 короткі голови з коментарями на 25 сонетів, 1 баладу, 4 канцони і ще 1-ї незакінченої канцони, написання якої було перервано смертю Беатріче Портінарі, кохання всього його життя.

Складаються з двох частин коментарі Данте пояснюють кожен вірш, розміщуючи їх всередині контексту свого життя. Глави містять вірші, що складаються з трьох частин: напів автобіографічні розповіді, лірика, відбувається в результаті обставин і коротко структурованого нарису про ліриці. Вірші показують рамку оповідання, що розповідає про кохання Данте до Беатріче з першого погляду (коли йому було дев'ять, а їй вісім), весь той шлях до його жалоби після її смерті і його рішучості написати про неї те «що ніколи не було написано ні про одну жінку». Кожна окрема секція коментаря швидше покращує ідею Данте про романтичне кохання як первинного кроку духовного розвитку, що призводить до здатності божественної любові. Незвичайний підхід до свого твору Данте - спираючись на особистий досвід і події, звертаючись до читачів і створюючи твір на італійському а не латинською - все це стало поворотним пунктом в європейській поезії, коли багато інших поетів покинули високі стилістичні форми написання творів.

Особистість[ред.ред. код]

Данте хотів зібрати і опублікувати лірику, маючи справу з любов'ю до Беатріче, пояснюючи автобіографічний контекст своєї композиції, і звертав увагу на описову структуру кожного ліричного вірша допомогу дбайливому читання. Хоча результатом є поворотний пункт у розвитку емоційної автобіографії (найважливіший успіх з часів Сповіді " Святого Августина, що була написана в 5-м столітті) і вся середньовічна література, Нове життя далеко віддалена від сучасного автобіографічного мотиву. Однак Данте зі своєю публікою були зацікавлені в емоціях куртуазності та як вони розвиваються, як вони виражаються у вірші, як вони розкриваються у постійних інтелектуальних істини божественно створеного світу і як любов може надавати благословення на людську душу і наблизити її до Господа Бога.

Імена людей в поемі, включаючи і саму Беатріче, використовуються без прізвищ або будь-яких інших деталей, які могли б допомогти читачам ототожнити їх серед людей Флоренції. Використано тільки ім'я «Беатріче», тому що воно було як її справжнім, так і символічним, даними їй при благословенні. У кінцевому рахунку імена і самі люди фігурують у творі як метафор. Відомо так само, що Нова життя - це автобіографічна сповідь, яка була написана ним у могили Беатріче. У розділі XXIV, «Я відчував, як у серце прокидався закоханий дух, що в ньому давно дрімав» (італ. «Io mi senti' svegliar dentro a lo core») Данте зустрічається з Любов'ю, або Аморе, який просить його зробити все найкраще, щоб вшанувати його.

Сам Данте не називає себе в La Vita Nuova. Він посилається на Гвідо Кавальканті як на «свого першого друга», на свою сестру як на « молоду і знатну даму», яка була йому найближчою кровною родичкою. Читачеві надається можливість бути залученим в досить емоційну метушню і ліричну боротьбу розуму безіменного героя і всіх оточуючих його людей у цій історії.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Dante. Vita Nuova. — Oxford: Oxford UP, 1992.

Посилання[ред.ред. код]