Новий Мартинів
| село Новий Мартинів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Тер. громада | Бурштинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040070120086868  |
| Основні дані | |
| Населення | 415 |
| Площа | 7,946 км² |
| Густота населення | 52,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77130 |
| Телефонний код | +380 3431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′2″ пн. ш. 24°32′58″ сх. д. / 49.21722° пн. ш. 24.54944° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77116, с. Тенетники |
| Карта | |
  Новий Мартинів | |
 Новий Мартинів | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Но́вий Марти́нів — село Бурштинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Колишнє містечко Мартинів.[1]
Новий Мартинів розташований на півночі Івано-Франківської області та на заході Галицького району. Одна половина села знаходиться на пагорбах над Дністром, інша — під цим самим пагорбом, але приблизно за 0,5 км від Дністра.
У селі горбистий рельєф, лише на «Долині» він рівнинний. На Горі, з північного боку села, є доволі багато горбів.
У селі мало лісів, натомість на північ від села знаходиться Тенетницський ліс. Також перед Тенетницьким лісом знаходиться «Лісок», у «Ліску» переважно широколисті дерева. Особливим місцем у Новому Мартинові є «Ското-Могильник». Це — невеликий гай, у ньому колись були вовки, поблизу було пасовище, тому назвали «Ското-Могильник», також досі там водяться козулі.
Через Новий Мартинів протікає друга за розміром річка України Дністер. Дністер під час його сталого рівня можна перейти вбрід, під час повені вода затоплює усю долину, так було у 2008 році. За останні роки Дністер сильно обмілів, так утворилась затока. Коса, яка відділяє Дністер та «Затоку», заростає чагарником. У селі протікає потічок, який бере свій початок біля «Ското-Могильника», тече через урочище «Ставок», далі через Долину, там він роздвоюється, потім знову зливається, тому жартома можна сказати, що деякі хати знаходяться на острові, потім потік впадає в Дністер.
30 січня 1470 року суддя земський галицький Ігнат з Кутища, підсудок земський галицький Миколай Сенявський підтвердили суді Галича запис Ельжбети зі Жмиґроду — доньки кам'янецького старости Теодорика з Бучача. За ним вона продала дві третини прав власності на Мартинів, третину подарувала Яну Ко́лі («Старшому», помер 1472 р.[2]) з Далейова — підкоморію (лат. «succamerario») галицькому.[3][4]
- 31 серпня 1607 року в містечку було утворено парафію РКЦ, першим плебаном став ксьондз Ян Самборчик. Привілей на її заснування надав дідич містечка та належних до нього сіл Миколай Станінський.
- 20 червня 1624 року відбулась Битва під Мартиновим між коронним і кварцяним військом під командуванням польного гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського, приватних корогов під командуванням Томаша Замойського з одного боку та ордою татар, що поверталась зі здобиччю назад. Татари були розбиті.
- У ХІХ столітті громада Нового Мартинова мала власну символіку — печатку з гербом: у полі печатки — два ялинові дерева, між якими селянин з косою на плечі, що йде в правий геральдичний бік (Центральний державний історичний архів України у м. Львові. — Фонд 178. — Опис 2. — Спр. 1283. — Арк. 39).
У 1867 — 1918 рр. у складі Рогатинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії)[5].
У 1939 році в селі проживало 970 мешканців (600 українців, 60 поляків, 280 латинників, 30 євреїв), у присілку Сулова — 460 мешканців (170 українців, 130 поляків, 100 польських колоністів, 60 латинників)[6].
У межах села знайдено стародавнього довбаного з суцільного дерева човна з веслом[7].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Бурштинської міської громади[8].
19 липня 2020 року, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в ході адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Галицького району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[9].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 411 | 99.04% |
| російська | 4 | 0.96% |
| Усього | 415 | 100% |
У Новому Мартинові є затока на Дністрі. Там присутні переважно представники родини коропових. У місці впадіння затоки в Дністер є щуки та судаки невеликих розмірів, та доволі великі окуні, і немалі верхоплавки.
У Тенетницькому лісі є доволі багато синюхів та опеньок, такі самі гриби у Ліску. У Ското-Могильнику є багато беріз, тому там збирають підосичники.
У селі є футбольна команда яка була заснована на початку 2000 років , але існувала недовго та відновилася у 2010 році.
У 2014 році ФК Новий Мартинів зайняв 4 місце в першості галицького району з футболу та зумів дійти до чвертьфіналу кубка району з футболу що є найвищим досягненням в історії команди.
З 2015 року команда бере участь у чемпіонаті міста Бурштина.[11]
- Ярослав Худоб'як — батько Ігоря Худоб'яка.
- Пузина Юзеф — польський математик
- Юліуш Тадеуш Тарново-Мальчевський — полковник австро-угорської армії, генерал дивізії Війська Польського.
- Кщон (пол. Krzcon з Мартинова — батько Катажини, тесть Теодорика Бучацького-Язловецького[12]
- Ельжбета зі Жмигроду Ходоровська-Масловська — донька Теодорика Бучацького-Язловецького, продала дві третини прав власності на Мартинів, третину подарувала Янові Колі («Старшому», помер 1472 р.[2]) з Далейова — «succamerario» (підкоморію) галицькому.[13]
- Миколай Язловецький-Монастирський
- ↑ Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 139. (пол.). — S. 139. (пол.)
- 1 2 Kołowie [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… — T. 4. — S. 188–189.
- ↑ Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 140. (пол.) — S. 140. (пол.)
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.119-120.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 67.
- ↑ Човен наших предків. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ ФК НОВИЙ МАРТИНІВ | FC NOVYI MARTYNIV. vk.com. Процитовано 19 червня 2015.
- ↑ Dörflerówna A. Buczacki Teodoryk, h. Abdank (†1456) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. 3. — 480 s. — S. 85. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… - T. 4. — S. 188–189.
- Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 139. (пол.) — S. 139–140. (пол.)
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
