Новий канал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новий канал
ТОВ «Новий канал»[1]
Країна Україна Україна
Зона мовлення етерне — понад 95% території України, кабельне, супутникове, цифрове DVB-T2
Час мовлення Цілодобово (з 1 березня 2001)
Мова мовлення українська
російська
Центр керування Київ, вул. Нагірна, 24/1 (1998—2011)
Київ, вул. Кониського, 25 (з 2011 року)
Формат
зображення		 576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
Тематика каналу Регіональна (1998—1999)
Загальна (1999—2015)
Розважальна (з 2015 року)
Дата початку
мовлення		 15 липня 1998
Цифровий
мультиплекс		 MX-2 (11)
Власник(и) Starlight Media (Віктор Пінчук & Олена Пінчук)[2]
Споріднені канали Україна ICTV
Україна СТБ
Україна ОЦЕ ТБ
Україна M1
Україна M2
Україна ICTV2
Голос каналу Євген Сінчуков (1998—2006)
Олексій Сафін (2006—2021)
Влад Волошин (з 2021 року)
Слоган «Дивись на світ по-новому» (з 1 вересня 2003 до 18 вересня 2005 та з 24 серпня 2023)
«Життя яскраве» (з 19 вересня 2005 до 31 серпня 2014)
«Давай жити разом!» (з 1 вересня 2014 до 23 серпня 2023)
Сайт novy.tv

«Новий канал» — український розважальний телеканал. Входить до медіахолдингу «Starlight Media», що належить українському олігархові Вікторові Пінчуку.

Історія[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2022)

Днем початку мовлення каналу на 50 ТВК стало 27 лютого 1998 року, канал ділив тоді сітку з «СТБ» і мовив у нерейтинговий денний час — з 10:00 до 16:00 годин по буднях та з 12:00 до 17:00 годин у вихідні. Ефір складався з художніх та документальних фільмів, як західних, так і пострадянських, відеокліпів (у програмі «Нова музика на Новому каналі»), а також розважальної рубрики «Відпочинемо від занять». «Новий канал» став першим в Україні телеканалом, що почав мовити в системі PAL.

Згодом канал отримав окрему частоту у Києві (52 ТВК), на якій вперше вийшов в ефір 15 липня 1998 року о 8:30, коли відбувся перший прямий ефір, який вели ведучі Лідія Таран і Анастасія Образцова. Одразу, змінилась якість зображення з системи PAL на SECAM. Змінилось і програмне наповнення каналу, який тепер мовив щоденно з 8:30 і приблизно до 0:30-1:00. Основу ефіру, як і раніше, займали художні, документальні та мультиплікаційні фільми. Проте в перервах між ними могла виходити «Студія» — онлайн-проєкт, який в залежності від часу міг називатися: «Студія. Ранок», «Студія. Вдень», «Студія. Вечір», «Студія. Ніч».

У квітні 1999 року на канал прийшла команда менеджерів на чолі з Олександром Ткаченком після скандалу із закриттям програми «Післямова» на «1+1». З його приходом політика каналу змінилась на ширшу аудиторію. З 14 червня 1999 року в ефірі каналу з'явилась інформаційна програма «Репортер», яка була орієнтована на подачу до ефіру оперативних новин. Першою ведучою була Іванна Найда. 17 червня того ж року стартувало ранкове шоу «Підйом» з Машею Єфросініною та Юрієм Горбуновим.

З 1 грудня 1999 року «Новий канал» вийшов за межі столиці та розпочав регіональне мовлення в шести обласних центрах України. Першими містами стали: Харків (Фора), Донецьк (ТРК Донецьк), Рівне (Рівне 1), Херсон (Ител), Кропивницький (TTV) та Полтава (UTA TV). У січні 2000 року «Новий канал» дивились у 17 великих містах України.

20 грудня 2000 року телеканал розпочав супутникове мовлення.

6 лютого 2001 року стартує вебсайт телеканалу[3].

1 березня 2001 року канал першим в Україні перейшов на цілодобове мовлення[4]. У цей же день почав своє існування і проєкт «Зона ночі»[5], який з 2005 року став пізнавально-культурологічним проєктом[6].

До 2003 року «Новий канал» належав російській компанії «Альфа-груп» через український «Альфа-Банк», а до 2004 року канал опинився в руках олігарха Віктора Пінчука. По закінченню контракту, у січні 2005 року свою посаду покинув Олександр Ткаченко, а на його місце прийшла Ірина Лисенко.

11 листопада 2009 року «Новий канал» увійшов до медіахолдингу «StarLightMedia».

З 6 липня 2015 року була запущена нова сітка мовлення на розважальну тематику. З того часу відсутні інформаційні та спортивні програми, залишились тільки художні та анімаційні фільми, телесеріали, а також розважальні шоу.

15 липня 2018 року до свого 20-річчя телеканал змінив логотип та перейшов на мовлення у широкоекранному форматі 16:9[7].

Керівництво[ред. | ред. код]

Офіційними співвласниками каналу є підприємство з іноземними інвестиціями «ІННОТЕХ» та ЗАТ «НК-ХОЛДІНГ»[джерело?]. До 2003 року контроль над каналом мала російська «Альфа-Груп» (через афільований з ним український «Альфа-банк»), але протягом 2003—2004 років акції в неї викупили структури, близькі до Віктора Пінчука.

Починаючи з квітня 1999 року Новим каналом керував Олександр Ткаченко, у січні 2005 року його змінила Ірина Лисенко. 15 травня 2012 року пост генерального директора зайняв Володимир Локотко.

У квітні 2019 року посаду генерального директора обійняв Олексій Гладушевський.

У січні 2020 року генеральною директоркою «Нового каналу» стала Ольга Задорожна[8].

Логотип[ред. | ред. код]

Телеканал змінив 8 логотипів. Нинішній — 9-й за ліком.

Логотип Опис
З 27 лютого 1998 до 30 листопада 1999 року логотипом було біле кільце, в яке вписано літеру «Н», також білого кольору. Логотип був непрозорим та невеликого розміру. Заходився у правому верхньому куті.
З 1 грудня 1999 до 31 серпня 2001 року логотипом було біле кільце з тонким начерком, всередині якого написана літера «Н». Логотип був невеликого розміру. Знаходився там само.
З 1 вересня 2001 до 29 лютого 2004 року логотипом було напівпрозоре біле кільце з тонким начерком, всередині якого написана літера «Н». Логотип був невеликого розміру. Знаходився там само[9].
З 1 березня 2004 до 18 вересня 2005 року логотипом було біле кільце з темно-зеленою серединою, в якому написана літера «Н». Логотип був трохи більшим за попередній, злегка об'ємним та з мінімальною прозорістю.
З 19 вересня 2005 до 10 червня 2012 року логотипом було біле кільце із зеленою серединою, в якому написана літера «Н» білого кольору. Логотип був більшим та прозорішим.
З 11 червня 2012 до 14 липня 2018 року логотипом було біле кільце із зеленою серединою та «візерунками» всередині. Прозорість логотипа мінімальна. Знаходиться там само. Також у траурні дні з 2006 до 2013 року з'являвся варіант логотипа 1999—2001[10].
З 15 липня 2018 до 23 серпня 2021 року логотипом було напівпрозоре кільце, тло всередині якого у формі заокругленого символу діалогу (спічбабл); на тлі якого знаходилась літера «Н». Під час анонсу та реклами логотип був світло-зеленого кольору. Наприкінці реклами логотип виконував роль таймера зворотного відліку деякого кольору (зелений, жовтий або червоний), який встановлював вікові обмеження програми, що транслювався в цей момент. Після реклами, при перших 2 хвилинах показу програми логотип зберігав колір. Далі, під час показу програм логотип був напівпрозорий[11]. З 3 лютого 2020 до 23 серпня 2021 року в ефірі використовувався тільки зелений варіант логотипа, а наприкінці реклами логотип не виконував роль таймера.
З 24 серпня 2021 до 15 березня 2022 року використовувався логотип, схожий до третього логотипа 2004—2005 років — темно-зелена сфера, всередині якої біла літера «Н», але немає білого кільця.
16 березня 2022 року на поверхню кулі додано відблиск світла.

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну з 24 лютого до 18 грудня 2022 року ліворуч логотипу було розташований прапор України, а в лівому куті екрану — білий напис «МИ СИЛЬНІ». Під час реклами напис і прапор зникали.

З 19 грудня 2022 року логотип має вигляд символів: Різдвяної зірки взимку і квітів навесні і влітку[12].

З 26 квітня 2023 року логотипом є зелений круг із золотим обрамленням і візерунками всередині. У круг вписано білу літеру «Н». З 24 серпня 2023 ліворуч логотипу з'явився підпис слогану «Дивись на світ по-новому».

Статистичні дані[ред. | ред. код]

Рейтинги[ред. | ред. код]

З 1999 року за рейтингами «Новий канал» посідав третє місце після «Інтера» та «1+1», 2006 року вийшов на друге місце.

Протягом кількох років спостерігалося зниження рейтингів і частки каналу. За підсумками 2004 року вона склала 10,11 % (за традиційною методикою вимірювання «50+»), 2005 — 9,1 %, 2006 — 8,5 %, 2007 — 7,42 %. Ситуація радикально змінилася 2008 року. Вдале програмування та закупівельна політика дозволили за підсумками року досягти частки 9,31 %, а у 2009 — 9,56 % і здобути друге місце серед українських телеканалів (після «Інтера»).[джерело?]

2010 року показники знову знизилися — до 8,64 % (4-е місце), а 2011 року впали — до 6,45 % (6-е місце), 2012 — до 6,24 %, 2013 — до 6,17 %. 2014 року частка каналу склала 6,23 %, 2015 — 6,66 %, 2016 — 7,01 %, 2017 — 6,72 %, 2018 — 7,1 %, 2019 — 7,33 %, 2020 — 7,54 %, 2021 — 7,14 % (5-е місце)[13].

Походження та мова контенту[ред. | ред. код]

Докладніше: Бойкот російського кіно

З 2014 року «Новий канал» критикували через трансляцію на ньому російських серіалів. За результатами моніторингів активістів кампанії «Бойкот російського кіно», за період з 8 по 14 вересня 2014 року на телеканалі демонстрували 7 год 35 хв російського контенту на добу[14][15].

Наповнення телеетеру[ред. | ред. код]

Програми, які транслюються[ред. | ред. код]

  • 2001 — дотепер: Зона Ночі
  • 2010 — дотепер: Kids Time
  • 2012 — дотепер: Хто зверху?
  • 2015 — дотепер: Аферисти в сітях
  • 2016 — дотепер: Кохання на виживання
  • 2017 — дотепер: Таємний агент
  • 2017 — дотепер: Ревізор: Магазини
  • 2018 — дотепер: Заробітчани
  • 2018 — дотепер: Екси
  • 2019 — дотепер: Подіум
  • 2019 — дотепер: Діти проти зірок
  • 2019 — дотепер: Improv Live Show
  • 2019 — дотепер: Le Маршрутка
  • 2022 — дотепер: Ревізори на порозі
  • 2022 — дотепер: Пара на мільйон
  • 2022 — дотепер: На ножах (раніше на телеканалі «1+1»)
  • 2023 — дотепер: єПитання
  • 2023 — дотепер: УніверCheck
  • 2023 — дотепер: Ранок у великому місті (також — на «СТБ» й «ICTV2»)

Програми, які не транслюються[ред. | ред. код]

  • 1998: Студія Ранок. День. Вечір. Ніч
  • 1999—2014: Підйом
  • 1999—2015: Репортер
  • 2000—2015: Єралаш
  • 2003—2013: Спортрепортер
  • 2002—2013: Спецрепортер
  • 2000—2013: Репортер. Тема Дня
  • 2000—2006: Репортер. Бізнес
  • 2006—2013: Київський репортер
  • 1999—2014: Запитайте у лікаря
  • 2000: Тетянин полудень
  • 2000: Живий Звук
  • 2000: Обличчя світу — як це було
  • 2000: Нова погода
  • 2002—2004: За гроші
  • 2002: За склом-3. Тепер ти в армії (спільно з російським телеканалом «ТВС»)
  • 2002: Козаки-розбійники
  • 2002—2005: Кунсткамера
  • 2002—2005: Вікна
  • 2003: Життя прекрасне
  • 2003—2004: 25 кадр
  • 2003—2004: Один за всіх
  • 2003: Фактор страху
  • ?—? Реальні гроші
  • 2010—2012: Teen Тайм
  • ?—?: Kids Тайм
  • 2006—2011: Ексклюзив
  • 2007—2011: Аналіз Крові
  • 2007: Володар гори
  • 2008—2010: Файна Юкрайна (повтори з 2011 по 2014)
  • 2008: Зірка караоке
  • 2008—2009: Тiльки правда?
  • 2009—2011: Реальні гроші
  • 2009—2012, 2018—2020: Хто проти блондинок?
  • 2010—2011: Інтуїція
  • 2010: Україна сльозам не вірить
  • 2011: Знову разом
  • 2011: Замок страху
  • 2010—2012: Новий Погляд
  • 2011—2012: Аферисти
  • 2011—2012: ТОП-100
  • 2011—2020: Ревізор
  • 2012: Парад Порад
  • 2012: Світлі голови. Зимова Ліга
  • 2012: Україна чудес
  • 2012—2013: Піранії
  • 2012: Стороннім В
  • 2012: Пакуй валізи
  • 2012: Шури-амури
  • 2012: Кухня для двох
  • 2012: Світлі голови. Літні ігри
  • 2012: Пікнік
  • 2012—2013: Мачо не плачуть
  • 2012: КабріоЛіто
  • 2013: Безумний Автостоп
  • 2013: Недільний офіс
  • 2013: Війна світів. Ревізор проти шефа
  • 2013—2017: Абзац!
  • 2013: Знайти крайнього
  • 2013—2014: Педан-Притула шоу[16]
  • 2014: Ревізор без купюр[17] — спецпроєкт до триріччя Ревізора
  • 2014: Проект Перфект
  • 2014—2017: Серця трьох
  • 2016—2018: Дешево та сердито
  • 2014: Заковані[18]
  • 2014: 1000 жіночих бажань[19]
  • 2014: Стажери[20]
  • 2014—2020: Топ-модель по-українськи (пізніше — Супер-модель по-українськи і Супер-топ-модель по-українськи)
  • 2016—2021: Від пацанки до панянки (раніше на телеканалі «1+1»)
  • 2016: Проект Любов
  • 2017: Зоряні яйця
  • 2017—2018: Пацанки Нове Життя
  • 2015—2017: ПоLOVEинки
  • 2016—2017: Зірки під гіпнозом
  • 2018: Оля
  • 2016—2019: Київ вдень та вночі
  • 2019: 7Я Рози
  • 2015—2020: Суперінтуїція
  • 2019—2020: Шалена зірка
  • 2016—2021: Вар'яти
  • 2021: Пекельна кухня (раніше — на телеканалі «1+1»)
  • 2021: Де логіка?
  • 2020—2022: Орел і решка (раніше на телеканалі «Інтер»)
  • 2020—2021: У кого більше?

Телесеріали[ред. | ред. код]

Мультсеріали[ред. | ред. код]

Колектив[ред. | ред. код]

Керівництво[23][ред. | ред. код]

  • Ольга Задорожна — Генеральна директорка
  • Ольга Балабан — Маркетинг директорка
  • Максим Дибенко — Головний редактор

Ведучі[24][ред. | ред. код]

Параметри супутникового мовлення[ред. | ред. код]

Супутник Стандарт Частота, МГц Швидкість Поляризація FEC Формат зображення Кодування
Astra 4A (4.8°E) DVB-S2 12073 30000 горизонтальна (H) 2/3 MPEG-4 FTA

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Новий канал ТОВ - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (uk-UA). Процитовано 18 лютого 2018. 
  2. ↑ Структура власності. Новий канал (ua-UK). Процитовано 8 березня 2019. 
  3. ↑ Історія нового каналу. 2001 рік. Новий канал (ua). 18 червня 2014. Процитовано 15 січня 2021. 
  4. ↑ История Нового канала. 2001 год | Новый канал. Новий канал (ua). 18 червня 2014. Процитовано 5 липня 2021. 
  5. ↑ Новый Канал → Программы → Зона ночи. web.archive.org. 10 вересня 2001. Архів оригіналу за 10 вересня 2001. Процитовано 4 липня 2021. 
  6. ↑ Новий канал. web.archive.org. 14 червня 2006. Архів оригіналу за 14 червня 2006. Процитовано 4 липня 2021. 
  7. ↑ Телеканал «НОВИЙ КАНАЛ» з 15 липня переходить на відеоформат 16:9. volia.com. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018. 
  8. ↑ Ольга Задорожна очолила Новий канал. detector.media (укр.). 13 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020. 
  9. ↑ Рекламная заставка (Новый канал, 2002) на YouTube
  10. ↑ Смена логотипа Нового Канала на YouTube
  11. ↑ Новий канал відзначив своє 20-річчя ребрендингом. detector.media (укр.). Процитовано 16 липня 2018. 
  12. ↑ Новий канал презентував весняний дизайн | Mediasat (укр.). 1 березня 2023. Процитовано 5 квітня 2023. 
  13. ↑ Аналітичний відділ MBR (24 січня 2022). Ігри з часткою. Підсумки 2021 року: падіння теледивлення та переворот в інформаційній ніші. Media Business Reports (укр.). Процитовано 24 січня 2022. 
  14. ↑ Російське кіно все ще домінує на українському телепросторі. web.archive.org. 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 14 січня 2020. 
  15. ↑ Українські канали показують у день по 7,5 годин російських передач. web.archive.org. 27 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 14 січня 2020. 
  16. ↑ Педан-Притула Шоу. Новий канал. Процитовано 9 травня 2017. 
  17. ↑ Ревізор без купюр. Новий канал. Процитовано 9 травня 2017. 
  18. ↑ Заковані. Новий канал. Процитовано 9 травня 2017. 
  19. ↑ 1000 женских желаний. Новий канал. Процитовано 9 травня 2017. 
  20. ↑ Стажери. Новий канал. Процитовано 9 травня 2017. 
  21. ↑ Спочатку канал дублював перший сезон мультсеріалу та фільм «Губка Боб і корона Нептуна» під назвою «Боб Губко Прямокутні Штани». Потім мультсеріал озвучив споріднений телеканал «Куй-ТБ» («QTV»). Згодом канал став показувати озвучення «QTV».
  22. ↑ Спочатку канал дублював перший сезон мультсеріалу під назвою «Файнс та Ферб». Потім канал став показувати російський дубляж.
  23. ↑ Керівництво Нового каналу
  24. ↑ Ведучі Нового каналу. Новий канал (українською). Процитовано 3 червня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новий_канал&oldid=40455385