Новицький Яків Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новицький Яків Павлович

Новицький Яків Павлович (нар. 24 жовтня (6 листопада) 1847 р. с. Аули Катеринославського повіту, Катеринославської губернії (тепер селище Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. — 19 травня 1925 р.) — відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог. Дійсний член Імператорського Російського Географічного Товариства (від 23 січня 1876 р.).

Біографія[ред.ред. код]

Новицький Яків Павлович нащадок полковника, соратника Івана Мазепи Ілька Новицького. Закінчив Олександрівське повітове училище.

У 1868 р. Новицький під впливом педагога, організатора народних шкіл, голови Олександрійської повітової училищної ради барона М. О. Корфа вирішив стати учителем.

З 1869 по 1877 рр. Я. Новицький працює вчителем у різних школах Олександрійського повіту.

Веде краєзнавчу роботу, проводить археологічні розвідки, записує фольклорно-етнографічний матеріал як від старожилів. Якова Новицького можна вважати новатором в педагогіці українознавства — він залучав до програми все, що становить історико-етнографічний інтерес, виховував національну свідомість школярів на основі знань місцевої історії, етнографії, археології, природи.

До 1876 р. Яків Павлович зібрав чималу колекцію фольклорних творів, записаних на Запоріжжі. Свої зібрання надсилає до Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства.

У 1877 р. Яків Павлович був звільнений з посади вчителя «за поширення в народі українофільських тенденцій». Деякий час працював у Чернігівському земському статистичному відділі, а з 1879 р. знов повертається до Олександрівська (Запоріжжя), продовжує наукову роботу. Працює тут секретарем повітової училищної ради, згодом — опікуном і екзаменатором земських шкіл, що сприяє його мандрівкам по території Запорожжя.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Понад 30 років Я. П. Новицький досліджував о. Хортицю, Великий Луг, руїни всіх Запорозьких Січей, крім Олешківської і Кам'янської, здійснював тривалі походи по Катеринославщині і ретельно опрацьовував місцеві архіви; зробив статистико-економічний та історико-етнографічний опис сіл Олександрівського повіту. На о. Хортиці та в околицях Олександрівська розкопав більше 100 курганів. Створив детальну карту о. Хортиці, яку використав Д. І. Яворницький у своїх працях.

Новицький Яків Павлович зібрав унікальну колекцію артефактів козацької доби: запорозьких ікон, люльок, картин, інших цінностей, яку згодом передав до музею О. Поля (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького); зафотографував майже всі церкви Олександрівського повіту, хрести та інші пам'ятки, історичні краєвиди, могили, урочища, Дніпрові скелі, пороги, вікові дуби тощо. 1913 р. в приміщенні Олександрівського земства був відкритий історичний музей, засновником якого і першим директором до 1925 р. був Я. П. Новицькии (нині — Запорізький обласний історичний музей). В останні роки життя (1919—1925) Яків Павлович працював також завідуючим створеного ним архіву (тепер Державний історичний архів Запорізької обл.). Я. П. Новицький зібрав також багатий ботанічний та зоологічний матеріал, вів метеорологічні та фенологічні спостереження.

Протягом 1873—1916 рр. Я. Новицький збирав фольклорні матеріали на території колишнього Запорожжя — в Олександрівському та Катеринославському повітах.

Новицький Я. П. був членом ряду наукових товариств: Харківського історико-філологічного, Катеринославського наукового, Катеринославської вченої архівної комісії Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

Бібліографія праць Я. П. Новицького[ред.ред. код]

  • Яків Павлович Новицький: Бібліогр. список / ЗОУНБ ім. Горького; Укладачі: Г. Нагорна, І. Шершньова. — Запоріжжя, 1996.- 22 с.-(Сер. «Дослідники рідного краю». Вип. 1).

Бібліографія друкованих праць Я. П. Новицького — більше 200 одиниць.

  • «Первые училища Александровской крепости Александровска, уездного города» (1908);
  • «К истории народного образования в Екатеринославской губернии» (1887).
  • «История города Александровска» (1905),
  • «Материалы для истории Запорожских казаков» (1909),
  • «Описание границ и городов бывшей Азовской губернии» (1910),
  • «С берегов Днепра» (1905),
  • «Острів Хортиця на Дніпрі» (1917).
  • «Малорусские песни, преимущественно исторические» (1894);
  • «С берегов Днепра» (1905),
  • «Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества» (1907),
  • «Малорусские народные предания, поверья и рассказы» (1907),
  • «Малорусские исторические песни» (1908),
  • «Запорожские и гайдамацкие клады» (1908),
  • «Народная память об урочищах и исторических лицах „Запорожья“ (1909),
  • „Народная память о Запорожье“ (1911),
  • „Духовный мир в представлении малорусского народа“ (1912),
  • „Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты“ (1913),
  • „Малорусские народные заговоры и заклинания“ (1915).
Пам'ятна дошка Новицькому Якову Павловичу на Вільнянському музеї.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Бібліографія літератури про Я. П. Новицького[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]