Новичок (хімічна зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Новичок-5 (А-232)
Новичок-5 (А-232)
Новичок (хімічна зброя)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Новичок (рос. Новичок, укр. новачок) — родина фосфорорганічних (карбонімідичні галогеніди фосфору) отруйних речовин нервово-паралітичної дії[1]. Роботи над їхнім створенням розпочались в Радянському Союзі іще в середині 1960-тих й тривали аж до початку 1990-тих вже в Російській Федерації. Основну частину досліджень проводив Державний НДІ органічної хімії та технологій (Москва) та філія інституту у Вольську (Саратовська область). Перший представник цієї родини був синтезований Петром Кірпічовим в 1972 році[2].

Основні властивості[ред.ред. код]

Новичок-7 (А-234)

Належить до четвертого (за іншими даними третього[3]) покоління бойових отруйних речовин, створені в Радянському Союзі. Роботи над ними розпочалась в 1960-ті роки та тривали аж до 1990-тих років в рамках програми «Фоліант». У відкритих джерелах доступно мало інформації. Відомо про виготовлення декількох тисяч тон речовини для випробувань, однак інформації про їхнє накопичення на складах у Радянському Союзі відсутня. Так само відсутня інформація про бойове застосування[1].

Спочатку отримали позначення К-84, згодом А-230. Сімейство складається з понад ста схожих сполук[4]. Серед найперспективніших, з точки зору військового застосування, став варіант А-232 (Новичок-5)[5].

Отруйні речовини класу «новичок» прямо не згадані в Конвенції про хімічну зброю, проте через надзвичайно високу отруйність та відсутність іншого практичного використання підпадають під загальні розділи Конвенції[1].

Інформація про отруйну дію на людину сполук «новичок» у відкритих джерелах відсутня, проте наявна інформація дозволяє стверджувати, що за оптимальних умов «новичок» у 5-10 разів отруйніший за агент VX[1].

Виробництво[ред.ред. код]

Про існування бойових отруйних речовин сімейства «Новичок» світ дізнався від Віла Мірзаянова, співробітника ДержНДІОХТ[ru] (Державний НДІ органічної хімії та технологій). Тривалий час розкриті ним дані залишалась єдиним джерелом інформації про програму «Фоліант» та створеного в її рамках сімейства отруйних речовин.

Слід зазначити, що хоча Віл Мірзаянов вперше розкрив інформацію про існування таємної програми зі створення хімічної зброї іще у вересні 1991 році, назву «Новичок» та програму «Фолиант» розкрив його колега Андрій Железняков (рос. Андрей Железняков)[6].

За спогадами Віла Мірзаянова отруйні речовини сімейства «Новичок» були вперше синтезовані Петром Кирпічовим (рос. Петр Кирпичев) під час роботи над докторською дисертацією. Однак його напрацювання були вкрадені директором інституту та передані сину[6].

На відміну від решти фосфорорганічних отруйних речовин «Новичок» є, подібно до багатьох пестицидів, фосфатом. Протиотрути для нього створено не було і ймовірно її не існує[6] . Однак можливо доступними антидотами є атропін і пралідоксім хлорид (2-PAMC1). Вочевидь серед висунутих умов до нових отруйних речовин було й подолання протихімічного захисту імовірного супротивника, зокрема, уникнення виявлення звичайними засобами РХБЗ[7].

Радянський Союз, а потім і Російська Федерація вживали надзвичайних заходів для приховування існування програми зі створення отруйних речовин «Новичок» аби уникнути включення їх до переліків заборонених речовин Конвенції про хімічну зброю. Масове виробництво та випробування агента А-232 було розпочате постановою першого секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова № 518-33 від 6 жовтня 1989 року[6].

В середині 1970-тих СРСР розпочав роботи над створенням хімічної зброї нового покоління. В 1978 році була побудована фабрика в Новочебоксарську, яка виготовила близько 15 тис. тон «речовини-33». В 1988 радянська армія взяла на озброєння унітарну отруйну речовину А-230. Згодом була створена схожа на неї унітарна отруйна речовина А-232, яка не була прийнята на озброєння. Ці отруйні речовини були виготовлені у «невеликих» кількостях для досліджень. Випробування нової хімічної зброї відбулося в 1989 та 1990 роках в Шиханах та Нукусі[8].

Ці три розробки (речовина-33, А-230 та А-232) послужили основою для створення бінарних отруйних речовин «Новичок». Схвалення з боку військових отримав подальший розвиток А-232, агент «Новичок-5». Прекурсори для його отримання є доволі звичайними органофосфатними сполуками, які можуть бути виготовлені на хімічних заводах з виробництва хімічних добрив або пестицидів. Завдяки цьому стає можливим приховане виробництво хімічної зброї в обхід Конвенції про її заборону[8], проте його виробництво пов'язане з надзвичайними ризиками та потребує спеціального обладнання й висококваліфікованих фахівців. Навіть їхнє застосування не може відбуватись без попередньої підготовки персоналу[6].

Згідно наявної інформації речовина А-230 за нормальних умов є рідиною з токсичністю у 5-8 разів більшою за VX. На її основі було синтезовано сотні структурних варіантів для систематичних досліджень й випробувань. В результаті було створено похідні з метокси- та етокси-чними функційними групами та позначенням А-232 та А-234. Їхня токсичність знаходиться на рівні VX проте, в порівнянні з А-230, вони стійкіші й легше переносять вологість. Імовірно, були створені надзвичайно токсичні похідні, що перебувають у твердому стані за нормальних умов і мають гуанідиновий радикал замість амідинового (речовини А-242 та А-262)[7].

За даними Віла Мірзаянова сімейство «Новичок» було представлене такими зразками (станом на початок 1990-тих років):[8]

Назва Тип Стан
Речовина-33 унітарний, подібний до VX, прекурсор «Новичок» вироблено 15 тис. т, задекларовано як VX
А-230 унітарний, прекурсор «Новичок» випробуваний в 1988—1989, взятий на озброєння в 1990, вироблено незначні кількості для досліджень
А-232 унітарний, подібний до А-230, прекурсор «Новичок» вироблено незначні кількості для досліджень, на озброєння не прийнятий
Новичок-5 бінарний, оснований на А-232, у 5-8 разів токсичніший за VX випробуваний в 1989—1990 роках, виготовлено експериментальні партії (кілька тон), прийнятий на озброєння в 1989 році
Новичок-#
(точна назва не відома)
бінарний, оснований на Речовині-33 випробуваний 1988—1989, прийнятий на озброєння в 1990, вироблено експериментальні партії (кількадесят тон)
Новичок-7 бінарний, в 10 разів токсичніший за зоман випробуваний в 1993, вироблено експериментальні партії (кількадесят тон)

Міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон 18 березня 2018 року звинуватив Російську Федерацію в порушенні Конвенції: за його словами Велика Британія має дані розвідки, згідно яких «протягом попередніх 10 років Росія не лише досліджувала можливість використання отруйних речовин нервово-паралітичної дії для вбивств, а й виробляла та накопичувала „Новичок“»[9].

Застосування[ред.ред. код]

Отруєння Ківеліді[ред.ред. код]

Існують підстави вважати, що із використанням похідної від програми «Фолиант» (речовини А-232) 4 серпня 1995 року в Москві був убитий російський підприємець Іван Ківеліді[ru]. Отрутою була змащена слухавка його телефону, внаслідок отруєння загинула його секретарка та паталогоанатом, що проводив розтин тіла. Слідчим вдалось простежити джерело походження отрути, ним виявилась лабораторія в закритому місті Шихани. Співробітник лабораторії, який і синтезував отруту, був засуджений за перевищення повноважень — отримав один рік ув'язнення умовно[10].

Проте Ківеліді — не перший, хто загинув від отруйної речовини родини «Новичок». В травні 1987 року Андрій Железняков працював над створенням речовини А-232 коли в наслідок збою в роботі вентиляційного обладнання він отруївся випарами. Йому стало зле, він отримав дозу антидоту, від чого йому дещо полегшало. Дорогою до дому він втратив тяму та був доправлений до лікарні. В лікарні приставлений до нього співробітник КДБ робив усе, аби приховати причини отруєння від лікарів, але вони все одно зрозуміли, що відбувається, та ввели атропін. Потерпілому стало легше, але від усіх наслідків отруєння позбутись не вдалось, і до кінця життя він залишився хворим. Помер в 1993 році на самоті, розлучений і так і не завівши дітей. Перед смертю, коли вже не було чого втрачати, в 1992 році відкрито виступив на захист Віла Мірзаянова[11].

Отруєння Скрипаля[ред.ред. код]

У виступі перед парламентом 12 березня 2018 року прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей заявила, що замах на вбивство колишнього російського офіцера ГРУ Сергія Скрипаля 4 березня того ж року був здійснений із використанням отруйної речовини нервово-паралітичної дії із сімейства «Новичок». Окрім самого Скрипаля була отруєна його донька[12].

Лікарями було оглянуто 21 чоловік (як працівників екстрених служб так і членів громадськості);[13][14] троє поліціантів довелось відправити до лікарні, — у двох були легкі симптоми, а один, детектив Нік Бейлі, опинився в реанімації[15][16]. Станом на 11 березня Скрипаль та його донька перебували у тяжкому стані, а детектив Бейлі вже в стабільному[17][18].

Міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон повідомив російського посла про вимогу надати «повну та вичерпну інформацію» про стан програми «Новичок» Організації із заборони хімічної зброї до кінця вівторка (13 березня). Якщо російській владі не вдасться надати переконливу та правдиву інформацію (англ. credible response), уряд Великої Британії вважатиме цей випадок незаконним застосуванням сили Російською Федерацією проти Об'єднаного королівства[12].

За словами Віла Мірзаянова «Новичок» був навмисно створений для того, аби завдавати непоправної шкоди. Навіть якщо і вдасться врятувати життя Сергію Скрипалю та його донці, вони до кінця своїх днів залишаться інвалідами та потребуватимуть спеціалізованої медичної допомоги[19].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Vil S. Mirzayanov. State Secrets: An Insider's Chronicle of the Russian Chemical Weapons Program Secrets. — Outskirts Press, Incorporated, 2008. — 604 p. ISBN 1432725661, 978-1432725662

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г D. Hank Ellison (August 24, 2007). 1.1.4 Novichok-Series Nerve Agents. Handbook of Chemical and Biological Warfare Agents, Second Edition. CRC Press. ISBN 9780849314346. 
  2. vetlana Reiter, Natalia Gevorkyan (2018-03-21). The scientist who developed “Novichok”: “Doses ranged from 20 grams to several kilos”. The Bell. 
  3. Tucker, J. B.; War of Nerves; Anchor Books; New York; 2006; pp 231.
  4. Tucker, J. B.; War of Nerves; Anchor Books; New York; 2006; pp 233.
  5. Tucker, J. B.; War of Nerves; Anchor Books; New York; 2006; pp 253.
  6. а б в г д The (agent) fate of Novichok // CBRN World. — .
  7. а б Pitschmann V. Overall View of Chemical and Biochemical Weapons // Toxins. — 2014. — Вип. 6. — С. 1761-1784.
  8. а б в Віл Мірзаянов. Dismantling the Soviet/Russian Chemical Weapons Complex: An Insider's View] // Chemical Weapons Disarmament in Russia: Problems and Prospects. — Henry L. Stimson Center, 1995. — 24 червня.
  9. Chemical Weapons Experts In Britain To Collect Toxin Samples. RFE/RL. 2018-03-19. 
  10. И яд следовал за ним. Тереза Мэй назвала вещество, которым отравили Сергея Скрипаля, и где оно делалось. Коммерсантъ. 
  11. Andrew Roth, Tom McCarthy (2018-03-22). ‘It’s got me’ – lonely death of Soviet scientist poisoned by novichok. 
  12. а б Russian spy: Highly likely Moscow behind attack, says Theresa May. BBC News. 2018-03-12. 
  13. Up to 21 people treated after nerve agent attack on Russian spy Sergei Skripal. ITV News. 8 March 2018. Процитовано 9 March 2018. 
  14. World at One. BBC Radio 4. Подія відбулася 21m47s. “there was some erroneous reporting that there were 21 other people being treated, that is not true, there has only been these three casualties and they are all still in hospital”
  15. Russian spy 'attacked with nerve agent'. BBC News. 7 March 2018. 
  16. Robert Mendick (9 March 2018). Russian spy may have been poisoned at home, police believe, as military deployed to Salisbury. Telegraph. 
  17. Russian ex-spy, daughter still critical. SBS. 11 March 2018. 
  18. Patrick Sawer (11 March 2018). Poisoned police officer: 'I'm not a hero. I was just doing my job'. Telegraph. 
  19. Hannah Thomas-Peter (2018-03-14). Spy poisoning: Novichok inventor says hundreds could be at risk for years. Sky News. 

Посилання[ред.ред. код]