Новоайдар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новоайдар
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Новоайдарський
Рада Новоайдарська селищна рада
Код КОАТУУ: 4423155100
Основні дані
Засноване 1685
Статус з 1957 року
Площа 11,55 км²
Населення 8622 (01.01.2011)[1]
Густота 746,5 осіб/км²
Поштовий індекс 93500
Телефонний код +380 6445
Географічні координати 48°58′23″ пн. ш. 39°00′11″ сх. д. / 48.97306° пн. ш. 39.00306° сх. д. / 48.97306; 39.00306Координати: 48°58′23″ пн. ш. 39°00′11″ сх. д. / 48.97306° пн. ш. 39.00306° сх. д. / 48.97306; 39.00306
Водойма р.Айдар
Відстань
Найближча залізнична станція: Новий Айдар
До станції: 3 км
До обл. центру:
 - залізницею: 75 км
 - автошляхами: 58 км
Селищна влада
Адреса 93500, смт Новоайдар, вул. Дружби, 1
Карта
Новоайдар is located in Україна
Новоайдар
Новоайдар
Новоайдар is located in Луганська область
Новоайдар
Новоайдар

Новоайда́р — селище міського типу в Україні, районний центр в Луганській області. Населення — 8 622 осіб.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище Новоайдар розташоване на річці Айдар за 60 км на північний схід від обласного центру — міста Луганська. Має залізничну сортувальну станцію Новий Айдар. Через селище проходить шосейна траса Сєверодонецьк — Луганськ, і залізниця Луганськ — Москва.

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення, які відкриті археологами на околиці селища Новоайдар відносяться до салтово-маяцької культури. Вперше Новоайдар як козацька слобода з'являється на карті України у 1687 році, коли на річці Айдар будують свої військові укріплені містечка козацькі вихідці з Дону, які звали себе новодонцями, про що в переписному листі козацьких містечок за 1707 рік вказано «тому 20 років збудовано Новоайдарський городок і в ньому 70 мешканців».

На початку XVIII сторіччя новоайдарці активно підтримали збройне повстання Кіндрата Булавіна. Разом із придушенням повстання у 1708 році було знищено дотла й Новоайдарську слободу, а всіх її мешканців, не виключаючи жінок і дітей було страчено. Лише через кілька десятиліть на попелищах бунтівної слободи знову з'являються люди. Цього разу відновлюють поселення селяни Судженського повіту Курської губернії.

У 1779 році Новоайдарська слобода стала повітовим містом Азовської губернії і дістала сучасну назву Новоайдар. Згодом після створення Української, а потім Дніпровської укріплених ліній оборонне значення Новоайдару було втрачено.

У 1918 році в запеклих боях між селянськими угрупуваннями, білогвардійськими та червоногвардійськими загонами в Новоайдарі було встановлено радянську владу. 7 березня 1923 року село стало центром Новоайдарського району Старобільського округу.

В 1929 році в Новоайдарі було утворено перший колгосп «П'ятирічка».

Найяскравішим представником того часу стала Феодосія Стефанівна Перова. Вісімнадцятирічною дівчиною, закінчивши курси при Новоайдарській машино-тракторній станції, вона організувала першу на Луганщині жіночу тракторну бригаду й кинула виклик на трудове змагання Паші Ангеліній. Між трактористками-новаторками зав'язалась міцна дружба та трудове суперництво. Жіночі бригади досягли високих результатів, за що в 1946 році Ф. С. Перова була удостоєна високого звання — Героя Соціалістичної праці. Яскравий приклад трактористки став символом трудівника сільського господарства, на якому виховувалось не одне покоління хліборобів Новоайдарщини.

Друга Світова війна полум'ям і горем пройшла по Новоайдару. Майже всі чоловіки пішли на фронт, а фронт невідворотно котився до селища. 12 липня 1942 року німців увійшли в Новоайдар. На 190 днів і ночей протяглася німецька окупація. 21 січня 1943 року радянські танкові частини генерала Полубоярова захопили Новоайдар. Одна з вулиць Новоайдару носить ім'я Полубоярова.

Понад 10 тисяч новоайдарців були призвані до лав Радянської Армії, в тому числі 389 жінок, які пройшли дорогами війни. Загинуло за період Другої Світової війни 6448 осіб. На Айдарщині 34 братських могили, в яких заховано понад 1500 воїнів. За героїзм і мужність сотні новоайдарців отримали високі радянські нагороди, а О. С. Шопін, П. Г. Шевченко, М. М. Говорунов були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Г. Ю. Кофанов, М. А. Гетьман стали повними кавалерами солдатського ордену Слави.

З великим ентузіазмом відроджували повоєнний Новоайдар його мешканці. Вже в 1947 році за високі врожаї зернових механізатора А. Я. Кузьменка було нагороджено орденом Леніна, високі нагороди держави отримали десятки селян. В 1957 році Новоайдар отримує статус селища міського типу, тут починають будуватись двоповерхові житлові будинки та об'єкти соціальної та культурної сфери. За час існування Новоайдарський район та населені пункти піддавалися змінам в адміністративно-територіальному устрої. В 1962 році в зв'язку з укрупненням сільських районів Новоайдарський район був ліквідований, а у 1965 році знову відновлений.

1991 року на Всеукраїнському референдумі більшість жителів Новоайдара (понад 86 %) підтримало проголошення незалежності України. Новоайдар дав назву добровольчому батальйону «Айдар» у складі українських сил, що визволяли Донбас від російських терористів влітку 2014 року. 15 серпня 2014 року місцеві патріоти за допомогою крану демонтували пам'ятник російському вождеві Леніну, як символ окупаційної радянської влади.[2][3].

Антитерористична операція 2014 року[ред.ред. код]

7 вересня 2014-го під Новоайдаром при виконанні бойового завдання загинув прапорщик 22-го тербату «Харків» Лємешов Михайло Федорович.

Уночі з 25 на 26 вересня неподалік від Новоайдара бойовики обстріляли з автоматичної зброї опорний пункт 24-ї бригади Збройних сил України, після відкриття вогню у відповідь ретирувалися[4]. 14 грудня 2014 року під час виконання бойового завдання поблизу Новоайдару загинув капітан Луганського прикордонного району Новак Андрій Сергійович[5].

Персоналії[ред.ред. код]

  • Ганна Лісєєнкова — українська волейболістка.
  • Євген Селін — український футболіст, «Динамо» Київ, збірна України.
  • У селищі народився Герой Радянського Союзу Шопін Олександр Самійлович (15.12.1917-11.10.1982). Учасник Другої Світової війни з червня 1941. Командир взводу 11- ї гвардійської окремої розвідувальної роти 14- гвардійської стрілецької дивізії (57- а армія, Степовий фронт) гвардії лейтенант Шопін відзначився при форсуванні Дніпра 25.09.1943. Очолювана ним група розвідників переправилася через Дніпро біля с. Пушкаревка (нині в межах м. Верхньодніпровськ) і захопила невеликий плацдарм. Відбивши кілька ворожих атак, розвідники втримали зайнятий рубіж до підходу підкріплення. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 20.12.1943.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]