Нововасилівка (Бердянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нововасилівка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Бердянський район
Громада Бердянська міська громада
Основні дані
Засноване 1800
Населення 2544
Площа 2,5 км²
Густота населення 1017,6 осіб/км²
Поштовий індекс 71128
Телефонний код +380 6153
Географічні дані
Географічні координати 46°50′51″ пн. ш. 36°47′24″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 71128, Запорізька обл., Бердянська міськрада, с. Нововасилівка, вул. Центральна, 6[1]
Карта
Нововасилівка. Карта розташування: Україна
Нововасилівка
Нововасилівка
Нововасилівка. Карта розташування: Запорізька область
Нововасилівка
Нововасилівка
Мапа
Мапа

CMNS: Нововасилівка у Вікісховищі

Нововаси́лівка — село в Україні, в Бердянській міській громаді Запорізької області. Населення становить 2544 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Нововасилівка розташоване на правому березі річки Берда, на протилежному березі — село Старопетрівка (Бердянський район). На відстані 3 км наявне місто Бердянськ. Поруч проходять автомобільні дороги М14 (E58).

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване в кінці XVIII століття. Сучасну назву село отримало 1861 р., однак довий час воно мало ще кілька паралельних назв (у джерелах позначається по-різному: Кенегес, Кенегез 2-й, 2-ий Кенегез). Ці останні назви залишили після себе ногайці — тюркомовний кочовий народ, який походив від золотоординського хана Ногая, праправнука Чингісхана. Саме тут вони облаштували свій аул довжиною 0,6 км із назвою, якою увічнили давній тюркський рід.[2] Після масового від’їзду ногайців до Туреччини із Бердянського повіту, зокрема й із Кенегесу, з 1861 р. почалось його заселення вихідцями з сіл Берестове та Попівка Бердянського повіту Таврійської губернії (27 сімей) та селянами з Курської губернії Росії (135 сімей). У Запорізькому обласному архіві зберігається метрична книга зі сповідними розписами Володимиро-Богородицького приходу села Нововасилівки за 1864 р., в яких зафіксовано списки персонального складу переселенців із українських сіл Бердянського повіту.[3] Відомо, що 1864 р. у Нововасилівці проживало 1187 осіб [4]

На околиці Нововасилівки височіє кілька курганів (могил). Один із них, що був розкопаний у 1977—1978 рр. Інститутом археології АН УРСР, виявився найбільшим у Північному Приазов'ї царським скіфським курганом середини IV ст. до н. е.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2544 особи.[5]

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа
  • Дитячий садочок
  • Клуб
  • Будинок культури
  • Лікарська амбулаторія

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На початку нового року у Бердянську заплановано перейменування понад 60 вулиць. bmr.gov.ua (ru-RU). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017. 
  2. Энциклопедия Бердянска. Историко-краеведческий, общественно-политический справочник / [авт. идеи, рук. творч. группы В. И. Михайличенко]. — Том 1, ч. 11, С. 663—664; т. 2, ч. 4, с. 230. — Бердянск: «Південна зоря», 2013.
  3. Шумков А.А. Преодоление порогов: работа над родословной Бабаниных [Електронний ресурс]: Вестник архивиста. – Електр. текст. дані. – М.: Российское общество историков-архивистов, 2005. – №5/6. – С. 240-268. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022. 
  4. http://resource.history.org.ua/item/0010146 [Архівовано 4 січня 2022 у Wayback Machine.] Список населенных мест по сведениям 1864 года [Електронний ресурс]: Т. XLI: Таврическая губерния / Обработан редактором М. Раевским. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – СПб., 1865. – 25 с.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615.