Нововолинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нововолинськ
Coat of Arms of Novovolynsk.svg Flag of Novovolynsk.svg
Герб Нововолинська Прапор Нововолинська
Нововолинськ.JPG
Центральний майдан Нововолинська. У центрі — пам'ятник Тарасові Шевченку
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район Нововолинська міська рада
Код КОАТУУ 0710700000
Засноване 1951
Статус міста з 1957 року
Населення 52 188 (01.01.2018)[1]
Агломерація 56902
Площа 20 км²
Густота населення 3406 осіб/км²
Поштові індекси 45400-45489
Телефонний код +380-3344
Координати 50°43′37″ пн. ш. 24°09′54″ сх. д. / 50.72694° пн. ш. 24.16500° сх. д. / 50.72694; 24.16500Координати: 50°43′37″ пн. ш. 24°09′54″ сх. д. / 50.72694° пн. ш. 24.16500° сх. д. / 50.72694; 24.16500
Висота над рівнем моря 225 м
Водойма р. Студянка
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Іваничі
До станції 15 км
До обл./респ. центру
 - фізична 81 км
 - автошляхами 97,4 км
До Києва
 - фізична 451 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 515 км
Міська влада
Адреса 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, пр-т Дружби, 27, 4-12-02
Веб-сторінка Нововолинська міська рада
Міський голова Сапожніков Віктор Борисович

Commons-logo.svg Нововолинськ у Вікісховищі

Карта
Нововолинськ. Карта розташування: Україна
Нововолинськ
Нововолинськ
Нововолинськ. Карта розташування: Волинська область
Нововолинськ
Нововолинськ

Нововоли́нськ — місто обласного значення в Україні, Волинська область. Населення 52 188 мешканців (перепис 2018). (Населення міськради 56 902 мешканців — 93,8 % українці). Розташоване за 18 км від залізничної станції Іваничі на лінії Червоноград—Володимир-Волинський. До облцентру можна дістатися автошляхом Н22, який згодом переходить в Р15.

Видобуток вугілля. Заводи: залізобетонних виробів, з ремонту гірничого обладнання, цегельний; деревообробний комбінат. До складу міськради також входить смт Благодатне. Статус міста з 1957 року.

Історія[ред. | ред. код]

Місто виникло на землях сіл Дорогиничі, Низкиничі, Будятичі, Русовичі та Бискупичі Малі[2] (Перетоки до 1570 року, тепер вул. Панасівська) Іваничівського району. Перша згадка про ці села, зокрема про Низкиничі, належить до першої половини XV століття: Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалкові О. Киселю.

У 1570—1583 рр. Низкиничі, де налічувалося 8 димів, були власністю О. Киселя. У 1570 році згадується про село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і село Русовичі — власність володимир-волинського єпископа. В 1583 році згадується село Дорогиничі, яким володів поміщик А. Романоький. У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі Адам Кисіль спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.

По вул. Панасівській є церква XVIII ст. перевезена з с. Крилова (Польща) в 1911—1912 роках.

Ще у 1912 році російським вченим М. М. Тетяєвим було висловлено думку про наявність запасів кам'яного вугілля на землях західної України в районі Волинсько-Подільської височини. І лише у 1938 році Сілезьким промисловим концерном «Вспульнота інтересув Гурничо—гутничих» був відкритий у Львові буровий відділ геологічного управління під керівництвом Я. Самсоновича.

У 1939 році 17 вересня всі ті багатства перейшли в єдину УРСР. У 1940 році був організований трест «Львіввуглерозвідка». Але почалася війна і роботи залишились незакінченими. Поновилися роботи у 1946-47 роках, але бажаних результатів не було. В кінці 1948 року уже «Волиньвуглерозвідка» продовжувала пошукові роботи. Місто будувалося і зростало. У липні 1950 року на околиці села Дорогиничі було закладено першу Волинську шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу, а вже 23 червня 1954 року перші тонни чорного золота видали на-гора гірники шахти № 1.

У 1953 році було запроектоване селище Благодатне, що увійшло до складу міста. Його побудовано на території шахти № 6, яка здана в експлуатацію в грудні 1956 року, та шахти № 7, зданої в листопаді 1957 року.

Указом Президії Верховної Ради України від 10 квітня 1951 року селищу шахтарів було надано назву Нововолинськ, районного підпорядкування Іваничівському району. Утворилась Нововолинська селищна рада. Першим головою виконкому був обраний Г. О. Соколов.[3] У квітні 1957 року робітниче селище стало містом районного підпорядкування. 25 вересня 1958 року його віднесено до міст обласного підпорядкування.

Перший уродженець міста Нововолинська — Садовський Анатолій Архипович (народився 25 травня 1951 року). Як і батько, він став шахтарем[4].

На даний час з 11 шахт, що отримала Україна після розпаду Радянського Союзу, працюють: шахта № 1, шахта № 9, шахта Бужанська, і в стані будівництва шахта № 10. До речі, ця шахта (10) єдина в Україні, яка будується.

Географія[ред. | ред. код]

Нововолинськ розташований на південному заході Волинської області, яка розташована на північному заході України. Площа міста становить близько 17 км². Воно розташоване на відстані близько 15 км від кордону з Польщею і приблизно за 92 км від кордону з Білоруссю.

Місто Нововолинськ має досить вигідне розташування. До національної автомагістралі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне всього 18 км, а до міжнародної автомагістралі E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ — 76 км.

Відстань від Нововолинська до інших населених пунктів (автошляхами)
Польща Грубешів ~ 50 км
ПольщаЛюблін ~ 160 км
ПольщаВаршава ~ 325 км
Білорусь Берестя ~ 195 км
УкраїнаУстилуг ~ 30 км
УкраїнаЛюбомль ~ 70 км
УкраїнаЛюбешів ~ 170 км
УкраїнаВолодимир-Волинський ~ 18 км
УкраїнаКовель ~ 76 км
Польща Замостя ~ 100 км
Польща Краків ~ 410 км
ЧехіяПрага ~ 890 км
Роза вітрів
УкраїнаЛуцьк ~ 90 км
УкраїнаКиїв ~ 490 км
УкраїнаРівне ~ 170 км
УкраїнаУжгород ~ 345 км
Польща Ряшів ~ 235 км
Угорщина Будапешт ~ 660 км
УкраїнаЛьвів ~ 110 км
УкраїнаЧервоноград ~ 43 км
УкраїнаІвано-Франківськ ~ 220 км
Молдова Кишинів ~ 705 км
УкраїнаТернопіль ~ 225 км
УкраїнаХмельницький ~ 350 км

Підприємства Нововолинська[ред. | ред. код]

  • ТОВ "Механічно-ливарний завод" - ливарне виробництво, механічна та термічна обробка металів. ТОВ "Механічно-ливарний завод" виготовляє запчастини для дробарок, екскаваторів, живильників, грохотів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Пам'ятки історії та мистецтва[ред. | ред. код]

№ п/п Охоронний номер Місцезнаходження пам'ятника, його адреса Найменування пам'ятника Датування Автор Дата спорудження На чиєму утриманні знаходиться
1. 621 бульвар Шевченка Пам'ятник на честь радянських прикордонників 1941 Якунін І. В., Каневський М. І. 1982 Виконкому Нововолинської м/р
2. майдан Незалежності Пам'ятник Т. Г. Шевченку Посікіра М., Аремчук Л. 1995 Виконкому Нововолинської м/р
3. вул. Святого Володимира Пам'ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС Виконкому Нововолинської м/р
4. вул. Винниченка Борцям за волю України Виконкому Нововолинської м/р

Освіта[ред. | ред. код]

Файл:Shevchenko Novovolynsk.JPG
Пам'ятник Т.Г. Шевченку, Нововолинськ, майдан Незалежності

Коледжі та ліцеї[ред. | ред. код]

  • Нововолинський центр професійно-технічної освіти[5] - (НЦПТО) (с. Будятичі; вул. Франка, 14)

Школи Нововолинська[ред. | ред. код]

  • Нововолинська спеціалізована школа-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 (просп. Перемоги, 6)[6]
  • Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Маяковського, 5)[7]
  • Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 (вул. Грушевського, 19)[8]
  • Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 (бульвар Шевченка, 12)[9]
  • Нововолинська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 (15-й мкр., 35)[10]
  • Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 (6-й мкр., 1)[11]
  • Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 (вул. Кауркова, 43)[12]
  • Благодатнівська загальноосвітня школа № 8 (НМР) (вул. Лесі Українки, 2)
  • Нововолинська гімназія (вул. Кауркова, 4А)[13]
  • Нововолинська спеціальна загальноосвітня школа № 9 (вул. Нововолинська, 17)[14]

Культура[ред. | ред. код]

Музичний гурт «Цвях», учасник музичного фестивалю «Червона рута-2017» у Маріуполі.

Медичні заклади[ред. | ред. код]

  • Нововолинська стоматологічна поліклініка (мкр. Шахтарський, 40)
  • Санітарно-епідеміологічна станція (вул. Гагаріна, 10)
  • Пологовий будинок (проспект Перемоги, 15)

Поділ міста[ред. | ред. код]

До міста Нововолинськ також входять Шахтарський мікрорайон, 15-й мікрорайон, 5-й мікрорайон, 6-й мікрорайон та нові житлові комплекси (ЖК) Центральний, Європейський Двір та Затишний.

Розташування на мапі:

Транспорт міста[ред. | ред. код]

У Нововолинську діє лише система маршрутних перевезень (міських та приміських):

  • Маршрутне таксі № 1 (Шахта №1 - Шахта №3)
  • Маршрутне таксі № 2 (6-й мкр. - Шахтарський мкр.)
  • Маршрутне таксі № 4, (Нововолинськ - р. Західний Буг)
  • Маршрутне таксі № 6 (6-й мкр. - р-н шахти № 3)
  • Маршрутне таксі № 7 (Нововолинськ - с. Гряди)
  • Маршрутне таксі № 8 (6-й мкр. - Шахта №1)
  • Маршрутне таксі № 9 (Нововолинськ - с. Млинище)
  • Маршрутне таксі № 10 (Гряди - Шахта Бужанська)
  • Маршрутне таксі № 12 (Нововолинськ - с. Лішня)
  • Маршрутне таксі № 13 (Нововолинськ - смт. Благодатне)
  • Маршрутне таксі № 14 (6-й мкр. - Шахта №9)
  • Маршрутне таксі № 2/6 (6-й мкр. - р-н шахти № 3, Шахтарський мкр.)
  • Маршрутне таксі № 609 (Нововолинськ - с. Млинище)
  • Спеціальні маршрутні автобуси:
  • Нововолинськ - шахта Бужанська
  • Нововолинськ - шахта № 9
  • Інше:
  • Нововолинське державне підприємство (ДП) Волиньвантажтранс - залізничні вантажоперевезення (Нововолинськ - смт. Іваничі)
  • Аеродром Заболотці - недіючий аеродром з відносно непоганим асвальтним покриттям довжиною 400 м. за 13 кіломерів від Нововолинська

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Цинкаловський, Олександер (1984). Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) (Українською). Вінніпег Канада: Накладом Товариства "Волинь". с. 108, том 1. 
  3. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 8
  4. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 302 с. — ISBN 966-361-079-4.
  5. ДНЗ Нововолинський ЦПТО. dnznovcpto.co.ua (de). Процитовано 2018-08-30. 
  6. Нововолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 — колегіум Нововолинської міської ради
  7. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2
  8. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3
  9. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4
  10. Нововолинська загальноосвітня школа I—III ступенів № 5
  11. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6
  12. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7
  13. Нововолинська гімназія
  14. Нововолинська спеціальна загальноосвітня школа № 9

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]