Новогрудське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новогрудське воєводство
Palatinatus Novogrodensis
Województwo nowogródzkie
POL województwo nowogródzkie IRP COA.svg
Герб
столиця Новогрудок
Найбільше місто Новогрудок, Вовковиськ,
Слуцьк, Несвіж, Слонім
Країна Велике князівство Литовське,
потім — Річ Посполита
Офіційна мова білоруська,
польська
Населення
 - повне 409 458 (у 1790 р.)[1];
1 057 200 (у 1931 р.)
Площа
 - повна 36 920[2] (до 1795);
22 966 (з 1921 р.) км²
 - широта 53°36′20″ п. ш.
 - довгота 25°49′35″ сх. д.
Висота
 - максимальна м
(324)
Дата заснування 1507
 - раніше відомий як Новогрудське намісництво
Navahradzkaje vajavodztva. Наваградзкае ваяводзтва.svg

Новогру́дське воєводство (лат. Palatinatus Novogrodensis, пол. Województwo nowogródzkie) — адміністративно-територіальна одиниця в складі Великого князівства Литовського в 1507-1795 роках (від 1569 року в складі Речі Посполитої як провінція); створене у 1507 р. з частини Троцького воєводства[3]. Центр — місто Новогрудок. Наступний раз воєводство було у складі II Речі Посполитої в 1919-1939 роках.

Історія[ред.ред. код]

Це воєводство було утворене в 1507 році на місці Новогрудського намісництва. Під час адміністративно-територіальної реформи 1565—1566 років у воєводстві були утворені три повіти —

У Новогрудський повіт як окрема адміністративна одиниця входило Слуцьке князівство, перетворене в 1791 році в Случерецький повіт, який увійшов у 1793 р. в Мінську губернію Російської імперії. У Новогрудському воєводстві був утворений Столовичський повіт, а Вовковиський повіт відійшов до Гродненського воєводства.

У кінці XVI століття Новогрудська земля отримала до герба зображення Архангела Михаїла: На кольоровому малюнку з привілею 1595 року Архангел Михаїл одягнений в чорне, поле герба червоне[5].

Воєводство межувало з Берестейським воєводством на півдні, Троцьким на північному заході, Віленським на півночі та Мінським на сході. Воєводство посилало шість депутатів на Сейм Речі Посполитої. Воєводство мало сенаторів: воєвода і каштелян. Сеймики повітові обирали двох депутатів до Сейму та двох депутатів до Трибуналу Великого князівства Литовського. У ньому були три повітові старости: в Новогрудку (належало воєводі), Слонімі й Вовковиську. Економія Новогрудка й Слоніма належала великому князеві Литовському.

У 1793 р. під час другого поділу Речі Посполитої більша частина воєводства була приєднана до Російської імперії. Остаточно воєводство було приєднано до Росії після третього поділу Речі Посполитої в 1795 році, його територія увійшла в Слонімську губернію.

Це адміністративно-територіальна одиниця Другої Польської Республіки, утворена в 1921 році внаслідок відновлення Польської держави. Великі міста: Барановичі, Ліда, Несвіж, Слонім. Утворена за законом (положення) від 4 лютого 1921 року[6].


Повіти[ред.ред. код]

Повіт Площа км² Мешканців Центр повіту Мешканців
Новогрудське воєводство
Барановичський 3298 161.100 Coat of Arms of Baranavičy, Belarus.png Барановичі 22.893
Дунилевичський (до 1922) ¹ 3687 112.717 Coats of arms of None.svg Дунилевичі 1.386
Дісненский (до 1922) 5156 170.342 Coat of Arms of Hłybokaje, Belarus.svg Дісна 4.514
Лідський ³ 4258 183.500 Coat of Arms of Lida, Belarus, 1845.png Ліда 19.490
Несвіжський 1968 114.500 Coat of Arms of Niasviž, Belarus.svg Несвіж 7.357
Новогрудський 2930 149.500 Coat of Arms of Navahrudak, Belarus.svg Новогрудок 9.567
Слонімський 3069 126.500 Coat of Arms of Słonim, Belarus.svg Слонім 16.284
Столбецький 2371 99.400 Coat of Arms of Stoŭbcy, Belarus.svg Столбці 6.569
Щучинський (після 1929) ¹ 2273 107.200 Coat of Arms of Ščučyn, Belarus.svg Щучин (1921) 1.539
Вілейкський (до 1922) ¹ 3421 103.914 Coat of Arms of Vilejka, Belarus.png Вілейка 3.417
Воложинський 2799 115.500 Coat of Arms of Vałožyn, Belarus.svg Воложин 6.269
¹ У 1922 р. у Віленське воєводство передані Вілейський, Дісненський та Дунілавицький повіти.
² 21 травня 1929 р. утворений восьмий, Щучинський повіт

Крім того, воєводство нараховувало 89 сільських гмін.

Населення[ред.ред. код]

У 1931 р. в Новогрудському воєводстві жили 1057,2 тис. осіб. З яких в містах мешкало близько 102,3 тис.[7]. У порівнянні з іншими територіями II-ї Речі Посполитої, це був регіон не лише слабо заселений, а й дуже слабо урбанізований.

Передвоєнний Новогрудське воєводства не мало національної єдності. Одвічно тут жили поляки, білоруси, євреї, литовці, татари і росіяни. Домінували проте, перші три групи. На підставі статистичних даних важко з'ясувати, хто був поляком, а хто білорусом. Під час проведення II-го Загального перепису населення в 1931 р., опитуваним особам ставилося питання не про національну приналежність, а тільки про мову й віросповідання.

Населення воєводства за мовою та віросповіданню:

Населення воєводства за мовою та віросповіданню[8]
Рідна мова Віросповідування
Польська — 553'859 осіб Римо-католики — 424'549 осіб
Білоруська — 413'466 осіб Православні — 542'333 осіб
Ідиш та іврит — 76'025 осіб «Моїсеєва віра» — 82'872 осіб

Згідно статистичних даних католики не завжди користувалися польською мовою, подібно як і не всі православні використовували білоруську мову: напевно, переважна більшість поляків були католиками, а більшість білорусів сповідували православ'я[9].

У містах воєводства домінували поляки і євреї, на селі ж в більшості районів переважали білоруси. У повітах Лідському, Щучинському і Воложинському більшістю було польське населення, значний відсоток поляків жив в Столбецькому, в інших повітах переважали білоруси[9].

Національна самосвідомість місцевих білорусів була слабо розвинена; політична самосвідомість поступово зростала підо впливом агітації білоруських діячів і комуністичної пропаганди.

Національна політика польської влади ставила перешкоди на шляху кар'єрного віку білорусів, про що свідчать дані з перепису населення 1931 р.: серед 19'115 працівників публічної служби, костелу, організацій і громадських інститутів католиків було 13'389, православних — 3050, «Моїсеєвої віри» — 1481[10]. Поляки мали набагато більші шанси для кар'єрного зростання[11].

Незважаючи на те, що білоруси мали менші можливості для розвитку своєї освіти та культури, не заслуговує на довіру твердження, що всі білоруси були противниками Польщі. Значна їх частина мала почуття зв'язку з Польщею. Свідчить про це і участь білорусів у підрозділах захисту кордону, польському підпіллі й партизанських загонах СЗБ і АК Новогрудської області[11][12].

Більшість євреїв жили в містах і селищах, працювали в торгівлі, промисловості та комунікації. Вони представляли собою закриту і практично неасимільовану групу. Цьому сприяв традиційний уклад життя, культурна і релігійна відособленість. Переважна більшість євреїв жили жебрацьки, тому були дуже схильні до більшовицької пропаганди, яка проводилася через осередки КПЗБ.

Хоча неприязнь білорусів і євреїв до поляків і польської держави була явищем досить поширеним, у міжвоєнний час випадків конфліктів на етнічному ґрунті не було. Ця взаємна неприязнь трималася в основному, на економічному ґрунті, а не на національному.

Освіта[ред.ред. код]

У 1939 р. на території Новогрудського воєводства було 23 школи, 1323 початкові школи, 12 гімназії, 9 ліцеїв і учительських семінарій, 13 шкіл професійних, 10 сільськогосподарських, 5 технікумів[13][14]. Із 202 100 дітей в шкільному віці відвідували школи 164 500 (81,4 %). Однак, в 1938 році, на території зазначеного воєводства не було жодної школи з білоруською мовою навчання.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна мережа в Новогрудському воєводстві була слабо розвинена. Його територію перетинали 4 залізничні лінії. Довжина всієї залізничної мережі досягала 584 км, з них 56 % припадало на Лідський і Барановичський повіти.

Вузькоколійні лінії воєводства мали довжину 148 км і виконували роль локальних комунікацій.

Довжина звичайних доріг в Новогрудському воєводстві досягала 14338 км, з них асфальтованими і брукованими були тільки 2214 км. І без того важкі комунікаційні умови погіршувалися опадами особливо, навесні, восени і взимку (коли випадало багато снігу)[15].

Територія[ред.ред. код]

Новогрудське воєводство займало територію площею 22 966 км², що становило 6 % території Другої Речі Посполитої[7][16]. На сході межувало з СРСР, на півдні з Поліським воєводством, із заходу й півночі — з Білостокським та Віленським.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Новогрудське воєводство було аграрним регіоном. Складне становище в економіці мало безпосередній вплив і на національні відносини. На настрої білорусів впливала перенаселеність села і викликана цим нестача землі. У 1931 р. на території воєводства було 164256 господарств, з них до 143 767 мали землі менше 15 га. В 81853 господарств землі було менше 5 га і працювали на них близько 378 959 осіб (у віці від 16 до 60 років), від 5 до 10 га нараховували 46677 господарств (265 916 осіб), господарств від 10 до 15 га було 12 237 (69 777 осіб), від 15 до 50 га 7946 господарств (45 706 осіб). Маєтків вище 50 га було 938 (3572 особи)[9][17].

Перенаселеність села і «земельний голод» стосувався одночасно поляків і білорусів. Хоча переважно правителями міцних (понад 50 га) та середніх маєтків були поляки, з яких багато належали до військових колоністів (осадників) (на 1 січня 1925 р. їх чисельність була близько 1921 осіб)[9].

Перенаселеність, примітивна система управління сільським господарством (домінувало трипілля), маловрожайний ґрунт, недостатня механізація села — все це сприяло тому, що більшість господарств Новогрудського воєводства була натуральною і самодостатньою, слабо пов'язаною з ринком[18].

Топографія[ред.ред. код]

Новогрудське воєводство на мапі II Речі Посполитої (1918—1939), білоруською

Новогрудське воєводство лежало на рівнині, найвища точка якої сягала висоти 324 метри над рівнем моря і перебувала в м. Новогрудку. На захід і на південь рельєф знижувався, де переважали відкриті простори, що лежать на висоті 150—200 м[19].

Ліси[ред.ред. код]

Територія Новогрудського воєводства була досить густо насаджена лісом. Загальна площа лісів в 1931 р. сягала 517000 га (24,3 % поверхні)[20]. Найбільші лісові простори перебували в Воложинському, Слонімському й Барановицькому повітах. Воложинський повіт і східна частина Столбецького повіту, займала великий лісовий комплекс, що складався з лісів Бакшанцького, Вишневського, Любчанського та Налібоцької пущі з поверхнею близько 100 000 га. Другий за розміром лісовий масив був розташований на лівому березі р. Німану біля гирла Щари в Слонімському повіті і частково в Новогрудському — Ліпічанська пуща, звана також Занеманською. У Барановицькому повіті були значні лісові скупчення в приріччі Щари.

На північ від р. Німану, ліси виступали рідше. Менше їх було в повітах Лідському, Новогрудському і Несвіжському. Ці повіти являли собою слабо насаджену лінію, яка огортала Новогрудське воєводство з південного сходу на північний захід. У Щучинському повіті лісові простори лежали на південно-східному його кінці, і відносилися до Гродненської пущі.

Водойми[ред.ред. код]

Новогрудське воєводство лежало в водозборі річки Німан, що розділяла воєводство природним чином на дві частини. Німан проходив через повіти Столбецький, Новогрудський, Лідський та Щучинський на території воєводства 286 км[21].

До найважливіших річок крім Німану відносилися: Сула (довжина 72 км), Березина (192 км), Гавья (65 км), Дітва (95 км), Лєбяда (57 км), Молчадь (86 км), Вуша (83 км), Сервач (68 км) і найбільша після Німану річка, Щара (330 км). Повністю, довжина річкової мережі воєводства доходила до 4066 км[16].

Великих озер не було. Найважливішими були Світязь, Калдичевські озера, Кромаль, Дамачевські озера, Пеласи та Матора. Їх поверхня коливалася в межах 93-170 га.

21 % площі Новогрудського воєводства займали болота. Повністю поверхню боліт і багна, що лежали в басейні річок становила 588600 га. Найбільше їх було в Столбецькому повіті, потім в Воложинському, Слонімському та Барановичському. Мінімум в Новогрудському і Щучинському. Що знаходилися в південній частині воєводства, значні болотні комплекси були продовженням Поліських боліт. Тяглися вони до шосе «Берестя — Слуцьк» і далі на південь.

Воєводи у ВКЛ[ред.ред. код]

Новогрудське воєводство на мапі I Речі Посполитої (1569—1795), польською

Новогрудські воєводи у II Речі Посполитій[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tabela: Summaryusz Generalny wszelkich dochodów Rzeczypospolitey tak w Koronie iako i w Litwie z kalkulacyą mil kwadratowych, tak со do dymów, podatków, iako i ludzi, w: Dziennik rządowo-ekonomiczno handlowy. Zaymuiący różne Wiadomości, Rządowe, Handlowe, Ekonomiczne, Fabryczne, Kontraktowe na Dobra, Summy, i Produkta. Zajmujący 3 miesiące kwiecień may czerwiec 1790. R.5. T. II. Warszawa 1790.(пол.)
  2. Гайба М. Новагародскае ваяводства // ВКЛ. Энцыкл. Т. 2. — Менск, 2005. С. 359.(біл.)
  3. Stanisław Kutrzeba: Historia ustroju Polski w zarysie, Tom drugi: Litwa. Lwów i Warszawa: 1921, s. 88.(пол.)
  4. Walery Bubień, Sejmik nowogródzki, słuczorzeski i stwołowicki w czasach panowania Stanisława Augusta Poniatowskiego 1764—1795, Kraków 2007, s. 11.(пол.)
  5. Цiтоу А., «Герб i пячаткi Новагродка» // Наваградскiя чытаннi. Выпуск IV. С. 32. — Мн.,1996.(біл.)
  6. Энцыкляпэ́дыя гісто́рыі Белару́сі. Т. 5: М — Пуд / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1999. — 592 с.: іл. ISBN 985-11-0141-9.(біл.)
  7. а б Mały rocznik statystyczny 1939. — Warszawa: nakł. Gł. Urzędu Statyst., 1939. S. 13.(пол.)
  8. Główny Urzęd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Statystyka Polski. Seria C. z. 71. Drugi powszechny spis ludności z dn. 9 XII 1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe, lidność, stosunki zawodowe. Województwo Nowogródzkie. Warszawa, 1938, s. 19.(пол.)
  9. а б в г Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 14.(пол.)
  10. Główny Urzęd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Statystyka Polski. Seria C. z. 71. Drugi powszechny spis ludności z dn. 9 XII 1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe, lidność, stosunki zawodowe. Województwo Nowogródzkie. Warszawa, 1938, s. 231.(пол.)
  11. а б Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 16.(пол.)
  12. Piotr Niwiński, Wileński i Nowogródzki Okręg AK w walce z władzą sowiecką 1944—1945. Armia Krajowa na Nowogródczyźnie po lipcu 1944(пол.)
  13. Mały rocznik statystyczny 1939. — Warszawa: nakł. Gł. Urzędu Statyst., 1939. S. 318.(пол.)
  14. Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 15.(пол.)
  15. Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 13.(пол.)
  16. а б Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 11.(пол.)
  17. Główny Urzęd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Statystyka Polski. Seria C. z. 71. Drugi powszechny spis ludności z dn. 9 XII 1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe, lidność, stosunki zawodowe. Województwo Nowogródzkie. Warszawa, 1938, s. 60.(пол.)
  18. Baradyn Zygmud. Niemen — rzeka niezgody / Red. — Warszawa: Rytm., 1999. S. 14—15.(пол.)
  19. Mały rocznik statystyczny 1939. — Warszawa: nakł. Gł. Urzędu Statyst., 1939. S. 11.(пол.)
  20. Mały rocznik statystyczny 1939. — Warszawa: nakł. Gł. Urzędu Statyst., 1939. S. 72.(пол.)
  21. S. Odlanicki-Poczobutt, Województwo Nowogródzkie, Wilno 1936, s. 4.(пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]