Новогрудське гето

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новогрудське гето
Зображення
Країна  Білорусь
Адміністративна одиниця Новогрудок
Каталожний код ghettos/647
Мапа
CMNS: Новогрудське гето у Вікісховищі

Координати: 53°35′00″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 53.58333° пн. ш. 25.8166666667277802105218143° сх. д. / 53.58333; 25.8166666667277802105218143

Новогрудське гетто було створено в грудні 1941 року в Новогрудку Білоруської РСР (нинішня Білорусь) під час Голокосту. Майже всі його жителі були вбиті - вижили лише 350, а 10 тисяч загинули.

Заснування

[ред. | ред. код]

До початку Другої світової війни в місті Новогрудку, що було тоді Другою Польською Республікою, проживало приблизно 6000 євреїв[1]. Після початку операції «Барбаросса» 22 червня 1941 року місто було окуповане нацистською Німеччиною 4 липня. Відразу після початку окупації євреї були зобов’язані носити вшиті зірки Давида як ідентифікацію[1].

Відразу після початку окупації 100 євреїв вивели на вулицю, де вишикували, а кожного другого розстріляли. 14 липня 1941 року 52 євреї були виведені з ринкової площі та страчені на міському єврейському кладовищі[1].

6 грудня 1941 року єврейському населенню Новогрудка було наказано зібратися в будівлі міського суду, де їх зачинили на ніч. Наступного ранку 500 євреїв вивезли з будівлі суду до сусіднього села Скридлево, де згодом стратили[1][2].

Того місяця вціліле населення було розділено на два окремих гетто міста; один на вулиці Мінській, а інший на вулиці Пересець, кожен обгороджений дерев’яним парканом і колючим дротом. Населення цих гетто виконувало примусову роботу[1]. Понад 8000 євреїв з околиць були вигнані в гетто на вулиці Пересець[2].

Ліквідація

[ред. | ред. код]

Робота зі знищення населення гетто розпочалася негайно; лише 8 грудня 1941 року було вбито 2990 євреїв[2]. Акції, пов’язані з масовими вбивствами євреїв, також не обмежувалися вермахтом: 7 серпня 1942 року 36-й естонський поліцейський батальйон також брав участь у вбивствах[3], а 11-й литовський допоміжний поліцейський батальйон 8-го вбив 3000 мешканців гетто. Грудень 1941 р[4].

7 травня 1943 року було розстріляно 300 осіб, переважно жінок і дітей. У липні 1942 року було ліквідовано гетто на вулиці Пересець, а восени 1943 року та ж доля спіткала гетто на вулиці Мінська[5]. З моменту створення Новогрудського гетто в грудні 1941 року до остаточного знищення гетто на Мінській вулиці було вбито загалом 10 000 євреїв[6]. В живих залишилося не більше 350 жителів[2].

Опір і Праведники народів світу

[ред. | ред. код]
Ділянка тунелю, яким втекли мешканці гетто, позначена камінням.

У квітні 1942 року почалися втечі з Новогрудського гетто[2]. У середині травня 1943 року мешканці гетто, які залишилися, на чолі з Райхель Кушнер (бабусею Джареда Кушнера)[7] почали рити тунель з гетто, який згодом виросте до понад 250 метрів у довжину. Через п’ять місяців після початку робіт 232 людини втекли через тунель, починаючи з 26 вересня 1943 року[1]. З 232 осіб, які втекли через тунель, понад 100 приєдналися до партизанів Бєльського, інші — до інших загонів[2]. Як повідомляє Білоруське телеграфне агентство, втеча стала найбільшою в Європі[8].

13 жителям Новогрудка офіційний меморіальний центр Голокосту Ізраїлю Яд Вашем присвоїв звання Праведників народів світу. Серед них був і Канстанцін Казлоўскі[be], який разом із синами Гєнадзом і Володимиром врятував 500 євреїв, у тому числі 7 мешканців Новогрудського гетто [9], і Барбара Тарнецька, яка врятувала двох мешканців гетто. [10]

Спадщина

[ред. | ред. код]

Повного списку жертв Новогрудського гетто не опубліковано, але створено неповні. Будівля, яка раніше містила вхід до тунелю, тепер містить Музей єврейського опору в Новогрудку, а пам’ятники були встановлені на трьох місцях масових вбивств (вулиця Мінська, за два кілометри від межі міста та біля Скридлевого) Джеком Каганом, який вижив, у 1993 році. і 1995р. У 2017 році в місті встановили пам'ятник 12-річній жертві Міхле Сосновській, яку застрелили німецькі поліцейські[8].

Література

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Hnieŭka, E. N.; Mikulčyk, P. V.; Petraškievič, A. L. Memory: Navahrudak District (біл.). Minsk. с. 377.
  2. а б в г д е Hnieŭka, E. N.; Mikulčyk, P. V.; Petraškievič, A. L. Memory: Navahrudak District (біл.). Minsk. с. 290, 322—323.
  3. Sergeyev, O. (4 травня 2007). Why the Bronze Soldier was removed. Weekly Observer.
  4. Трагедия евреев на Беларуси во время фашистской оккупации (1941-1944 гг.) [The tragedy of the Jews in Belarus during the Nazi occupation (1941-1944)]. bibliofond.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 December 2011. Процитовано 24 квітня 2022.
  5. Adamushko, V. I.; Biryukova, O. V.; Kryuk, V. P.; Kudryakova, G. A. (2001). Reference book on places of detention of the civilian population in the occupied territory of Belarus. Minsk: National Archives of Belarus. с. 42. ISBN 9856372194.
  6. National Archives of Belarus, fund 861, inventory 1, case 1, sheets 33, 37, 38
  7. Lipshiz, Cnaan (10 червня 2017). Jared Kushner's family is a legend in this Belarus town. Times of Israel. Процитовано 24 квітня 2022.
  8. а б Памятный знак в годовщину массового побега из гетто открыли в Новогрудке: среди спасшихся были предки зятя Трампа [Memorial sign on anniversary of mass escape from ghetto was opened in Navahrudak: among survivors were ancestors of Trump's son-in-law]. Belarusian Telegraph Agency (біл.). 26 вересня 2017. Архів оригіналу за 26 September 2017. Процитовано 24 квітня 2022.
  9. Kozlovskiy Konstantin ; Son: Gennady ; Son: Vladimir. Yad Vashem. Процитовано 24 квітня 2022.
  10. Tarnecka Barbara. Yad Vashem. Процитовано 24 квітня 2022.