Новодачний провулок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новодачний провулок
Київ
Новодачний провулок
Новодачний провулок
Місцевість Олександрівська слобідка
Район Солом'янський
Загальні відомості
Протяжність 140 м
Координати початку 50°25′21″ пн. ш. 30°28′49″ сх. д. / 50.422528° пн. ш. 30.480389° сх. д. / 50.422528; 30.480389Координати: 50°25′21″ пн. ш. 30°28′49″ сх. д. / 50.422528° пн. ш. 30.480389° сх. д. / 50.422528; 30.480389
Координати кінця 50°25′18″ пн. ш. 30°28′44″ сх. д. / 50.421778° пн. ш. 30.478944° сх. д. / 50.421778; 30.478944
Поштові індекси 03110
Транспорт
Автобуси А 12
Тролейбуси Тр 3, 40
Рух двосторонній
Покриття асфальтове
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова садибна малоповерхова
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Новодачний провулок у Вікісховищі

Новода́чний прову́лок — провулок у Солом'янському районі міста Києва, місцевість Олександрівська слобідка. Пролягає від вулиці Олександра Пироговського до кінця забудови поблизу Преображенської вулиці.

Історія[ред. | ред. код]

Провулок виник на початку ХХ століття, мав таку ж назву (проходив поблизу Дачної вулиці), 1955 року частину провулку разом з Успенською вулицею було об'єднано під назвою Херсонська вулиця[1]. Після ліквідації вулиці у 2-й половині 1970-х років має сучасний вигляд та межі (має вигляд невеликого тупикового проїзду з декількома приватними будинками).

Установи[ред. | ред. код]

  • № 6 Дитячий садок № 625 «Оленка».

Будинки[ред. | ред. код]

№ будинку серія кількість поверхів дата спорудження
3 індивідуальний проект (приватний будинок) 2
5 індивідуальний проект (приватний будинок) 1
6 індивідуальний проект (дитячий садок) 2

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]