Новое Время

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Новое время)
Jump to navigation Jump to search
Новое Время
Новое Время Страны
Logo novoye vremya.png
логотип видання та веб-сайту
Тематика суспільно-політична
Періодичність виходу тижневик
Скорочена назва Новое Время
Мова російська
Адреса редакції м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 18/14
Головний редактор Віталій Сич
Видавець ТОВ «Видавничий дім Медіа-ДК»
Країна видання Україна
Рік заснування 2014
Обсяг 64 сторінки + обкладинка
Наклад 19 тисяч примірників
Початкова ціна 22 грн
Передплатний індекс (Укрпошта) 86285

Веб-сторінка: nv.ua

«Новое Время» повна назва «Новое Время Страны» (укр. «Новий Час Країни») — російськомовний друкований щотижневий суспільно-політичний журнал. Часопис також має інформаційно-новинний сайт (українською та російською мовою) та онлайн digital версію журналу (українською[1] та російською мовою). Журнал веде русофільську редакторську політику, протягом багатьох років відмовляється створити друковану україномовну версію.[2]

Журнал виходить щоп'ятниці. Перший випуск журналу вийшов 16 травня 2014 року[3] тиражем понад 18 тис. примірників. Сайт nv.ua з'явився у червні 2014 року з виключно російськомовним інтерфейсом; у 2015 році сайт отримав також і україномовний інтерфейс.

У 2016 році головний редактор журналу Віталій Сич зізнався що насправді україномовна версія сайту - це машинний переклад з російської і лише для онлайн digital версії журналу переклад з російської на українську роблять живі люди.[2]

Історія[ред.ред. код]

Журнал «Новое Время» був створений навесні 2014 журналістами, які протягом 2003—2013 років працювали над українським російськомовним журналом «Корреспондент». Інвестором проекту став чеський бізнесмен Томаш Фіала, голова української інвестиційної компанії Dragon Capital та президент Європейської Бізнес Асоціації.[4] «Новое Время» висвітлює події в Україні та світі, їхній аналіз, інтерв'ю з політиками, репортажі з гарячих точок, розслідування, авторські матеріали.

До першої річниці початку Євромайдану на сайті видання з'явився спецпроект спогадів про Майдан — #remembermaidan[5][6].

Журналістські нагороди[ред.ред. код]

У 2015 році головний редактор журанлу Віталій Сич переміг в журналістському конкурсі "Pressзвание / PRESSZVANIE" у номінації «Найкращий діловий редактор».[7]

У листопаді 2015 стаття журналіста Павла Добровольського про Донецький аеропорт увійшла до ТОП-5[8] на міжнародному журналістському конкурсі «Writing for CEE».

Цензурування сайту nv.ua[ред.ред. код]

У 2016 році головний редактор журналу Віталій Сич зізнався, що, після України, найбільше відвідувачів сайту nv.ua з Росії. Оскільки деякі статті сайту не подобаються російському регулятору Роскомнадзор, він періодично надсилає адміністраторам видання різні попередження, що у разі якщо не буде вилучений окремий контент сайту, Роскомнадзор змушений буде відімкнути доступ до «НВ» в Росії. Аби цього не сталося, головредактор Віталій Сич зізнався, "що журнал ввів таку практику, коли вони прибирають статтю яку ще місяць тому всі прочитали і вона вже не користується попитом, й завдяки цьому [вони] не втрачають аудиторію [Росії]."[2]

Питання україномовної версії[ред.ред. код]

17 червня 2014 року був запущений сайту журналу, на той час доступний виключно російською; 20 серпня 2015 році сайт отримав також і україномовний інтерфейс,[9] але згодом з'ясувалося що насправді україномовна версія сайт - це машинний переклад з російської.[2] Керівником онлайн-проекту став колишній головний редактор сайту «Bigmir)net» Олег Лисенко[10].

У 2016 журнал запустив онлайт digital версію журналу, яка на додачу до російськомовної версії отримала й україномовну.[1] У 2016 році головний редактор журналу Віталій Сич повідомив, що digital версія журналу перекладена з російської на українську живими людьми, на відміну від сайту де українська версія є машинним перекладом з російської.[2]

Відмова випускати друкований журналу українською[ред.ред. код]

З часу свого заснування у 2014 році, друкований журнал видається виключно російською мовою. Віталій Сич, у одному з інтерв'ю 2016 році заявив що вихід друкованого журналу українською неможливий та економічно безглуздий.[2] На думку пана Сича, в Україні виключно російськомовні люди є економічно успішними й такими що можуть собі дозволити придбати друкований глянцевий журнал, в той час як україномовні - це бездарі та економічно відсталі люди.

Головний редактор[ред.ред. код]

Віталій Сич — з 2014 року й по теперішній час.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Новое Время запускає нову електронну версію журналу – російською та українською мовами. Процитовано 2016-11-03. 
  2. а б в г д е Друкувати «Новое Время» українською мовою економічно безглуздо - MediaLab Online, 01/06/2016
  3. Виталий Сыч: В «Новом времени» новостная картина недели закрывается одной страницей, Телекритика (20 травня 2014)
  4. Томаш Фіала вкладає в «Новое время» $ 2,5 млн і не збирається втручатися в редакційну політику - Детектор медіа, 22 травня 2014
  5. До річниці Майдану сайт «Новое время страны» запустив спецпроект #remembermaidan, Телекритика (21 листопада 2014)
  6. Спецпроект #remembermaidan «Новое время» (21 листопада 2014)
  7. Лауреатами «Pressзвания» стали Сич, Васильєв, «Аристократи» та інші - Детектор медіа, 10 червня 2015
  8. Writing for CEE - Journalism Prize - Selected Contributions. www.apa.at. Процитовано 2015-11-19.  (англ.)
  9. До Дня Незалежності сайт НВ запрацював українською мовою, Новое время (20 серпня 2015)
  10. Віталій Сич запустив слідом за журналом інтернет-проект «Новое время страны», Телекритика (17 червня 2014)

Посилання[ред.ред. код]