Новозеландський льон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новозеландський льон
Phormium tenax - Sochi Russia.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Ксантореєві (Xanthorrhoeaceae)
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Форміум (Phormium)
Вид: Форміум міцний
Біноміальна назва
Phormium tenax
J.R.Forst. & G.Forst., 1775
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Phormium tenax
EOL logo.svg EOL: 1015114
IPNI: 539927-1
ITIS logo.svg ITIS: 504346
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51475

Новозела́ндський льон, або форміум міцний (Phormium tenax) — трав'яниста багаторічна рослина з родини Асфоделові, що росте в Новій Зеландії та на острові Норфолк.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Форміум міцний
Плоди і насіння

Довгі (до 2 м) вузьколанцетні дворядні листки цієї рослини розташовуються величезним віялом. Листки містять тонкі, але надзвичайно міцні волокна, що перевершують своєю міцністю всі інші сорти рослинних волокон. Заради цих волокон новозеландський льон вирощують у багатьох тропічних і субтропічних країнах і він займає значну частку торгівлі.

Господарське значення та застосування[ред. | ред. код]

Тубільці плетуть з листя циновки, одяг, вітрила, вживають їх для дахів та ін.; коріння — ліки проти сифілісу. В Європі новозеландський льон вирощують в оранжереях, як чудову декоративну рослину. Цвіте вона рідко; квітки великі, жовтуваті, зібрані в верхівкові кисті. Оцвітина трилиста; шість ниткоподібних тичинок; Зав'язь подовжена, тригранна; плід-коробочка до 10 см завдовжки та 1,5 см завтовшки. Особливо відомі ряболисті різновиди.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Пилипенко Ф. С. Phormium tenax J.R. et G.Forst. - Форміум міцний, або Новозеландський льон міцний // Декоративні трав'янисті рослини для відкритого ґрунту: Клас Однодольні: У двох томах / Відп. ред. Н. А. Аврорін. — Л., 1977. — Т. 1. Agavaceae - Juncaceae (агавових - Ситникова). — С. 62. — 19000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]