Новокузнецька (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

55°44′28″ пн. ш. 37°37′46″ сх. д. / 55.74111° пн. ш. 37.62944° сх. д. / 55.74111; 37.62944

Новокузнецька
Замоскворецька лінія
Metro MSK Line2 Novokuznetskaya.jpg
Загальні дані
Тип Пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 37,5 м
Кількість 1
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 20 листопада 1943 року
Архітектор(и) И. Г. Таранов(рос.), Н. А. Быкова(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів В. Г. Гельфрейх(рос.), И. Е. Рожин(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) М. Семиз(рос.)
Станція споруджена Шахта № 15-16 (БМУ-8) Мосметробуду
Пересадка на Moskwa Metro Line 6.svgMoskwa Metro Line 8.svgТретьяковська
Виходи до П'ятницька вулиця
Час відкриття 5:35
Час закриття 1:00
Код станції 031
Замоскворецька лінія
Ховрино
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войківська
ТЧ-2 «Сокіл»
Сокіл
Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
Маяковська
Тверська
СЗГ до АПЛ
Театральна
   
Новокузнецька
СЗГ до КЛ, КРЛ, СТЛ
   
Павелецька
   
Автозаводська
Технопарк
Нагатинський метроміст
через р. Москву
Коломенська
ССГ до Каширської
Каширська
СЗГ до Варшавської
Кантемирівська
Царицино
Оріхове
Домодєдовська
Красногвардійська
ТЧ «Братєєво»
Алма-Атинська

«Новокузнецька» — станція Замоскворецької лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Театральна» і «Павелецька». Знаходиться на території району «Замоскворіччя» Центрального адміністративного округу міста Москви.

Історія[ред.ред. код]

Станція відкрита у складі третьої черги будівництва Московського метрополітену під час Великої Вітчизняної війни 20 листопада 1943 на діючому перегоні «Площа Свердлова» (нині — «Театральна») — «Павелецька». З 1 січня 1943 потяги на вже діючій ділянці «Театральна» — «Автозаводська» слідували через «Новокузнецьку» без зупинки.

Назва — по Новокузнецький вулиці. Всупереч широко розповсюдженій думці, не має ніякого відношення до міста Новокузнецьк, яке у той час називався Сталінськ.

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

На станції наземний вестибуль у формі ротонди, оздоблений зсередини мармуром «уфалєй». Вихід з вестибюля на П'ятницьку вулицю.

З центру залу по ескалаторним нахилам можна здійснити пересадку в обидва зали станції «Третьяковська» Калузько-Ризької та Калінінської ліній. Перехід в південний зал споруджений в 1970 ,за для цього центральний зал «Новокузнецької» було подовжено. Побудовані при цьому пілони помітно відрізняються від старих. Перехід в північний зал з центральної частини станції відкрито в 1985. У 1996 було споруджено додатковий перехід в південний зал станції «Третьяковська».

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Схема колійного розвитку станції Новокузнецька

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 37,5 метрів). Побудована за типовим проектом. Діаметр центрального залу — 9,5 , діаметр бічних залів — 8,5 метрів. Оздоблення з чавунних тюбінгів.

Оздоблення[ред.ред. код]

Внутрішній інтер'єр станції багатий елементами художнього оздоблення. Тема оздоблення — стійкість і боротьба радянського народу в роки німецько-радянської війни. Пілони і склепіння станції оздоблено прохоро-баландинським мармуром і прикрашено барельєфами, що зображають епізоди бойових операцій. Особливе місце займають чудові лави з білого сибірського мармуру

На стелі, навпроти кожного з проходів до платформ, розташовано шість мозаїчних панно, виконаних В. А. Фроловим за ескізами А. А. Дейнеки в блокадному Ленінграді (після загибелі художника вивезені з обложеного міста моряками Ладозької флотилії) і присвячених героїчній праці радянських людей в тилу. Їх теми, починаючи від ескалатора: садівники, сталевари, машинобудівники, будівельники-висотники, авіатори, лижники. Панно з мирними сюжетами були задумані ще до війни і призначалися спочатку для станції «Павелецька». Зал перетинає ряд торшерів, розташованих під панно.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Станція з колійним розвитком — 4 стрілочних переводи і 1 станційна колія для обороту та відстою рухомого складу, що переходить у СЗГ до Кільцевої, Калузько-Ризької та Серпуховсько-Тимірязівської ліній.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]