Новомиколаївка (Запорізький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Новомиколаївка
Автостанція в смт Новомиколаївка
Автостанція в смт Новомиколаївка
Автостанція в смт Новомиколаївка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Запорізький район Запорізький район
Громада Новомиколаївська селищна громада
Рада Новомиколаївська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1790 (234 роки)
Перша згадка 1790[1]
Статус із 2024 року
Площа 9,15 км²
Населення 5292 осіб (2018)[2]
Густота 578 осіб/км²;
Поштовий індекс 70100—70105
Телефонний код +380 6144
Географічні координати 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722Координати: 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722
Висота над рівнем моря 100 м
Водойма р. Верхня Терса


Відстань
Найближча залізнична станція: Гайчур
До станції: 30 км
До обл. центру:
 - фізична: 60 км
 - автошляхами: 66,3 км
Селищна влада
Адреса 70100, смт Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34
Голова селищної ради Шамайда Сергій Іванович
Карта
Новомиколаївка. Карта розташування: Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка. Карта розташування: Запорізька область
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Мапа

Новомиколаївка у Вікісховищі

Новомикола́ївка (до 1812 — Кочережки) — селище в Україні, адміністративний центр Новомиколаївської селищної громади Запорізького району Запорізької області, до 17 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Новомиколаївського району. Населення — 5292 осіб (2018).

Географія[ред. | ред. код]

Селище міського типу Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та розташоване на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі — село Михайлівське. Через селище пролягають автошляхи територіального значення національного значення Н15 та територіального значення Т 0408.

Відстань до обласного центру — 66 км (автошляхом Н15), до Вільнянська — 38 км, до найближчої залізничної станції Гайчур — 30 км.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова — 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних пон

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятник в центрі селища на честь Скрипки І. І., який проробив на цьому тракторі 39 років

Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — є роком заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними до 1813 року), коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку.

У грудні 1812 року на день Святого Миколая освячена новозбудована церква, а село перейменовано в Новомиколаївку. Територіально Новомиколаївка належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

До середини 1880-х років XIX століття селище нараховувало вже понад 360 дворів, у яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали п'ять крамниць, а також декілька шинків. У 1888 році була відкрита земська однокласна початкова школа в приміщенні церковної сторожки[3].

У 1899 році в селі налічувалося 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. Нині тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат».

У Новомиколаївці наприкінці XIX століття етнографом та фольклористом Яковом Новицьким виявлена ​​одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану.

На початку січня 1918 року в селі була встановлена ​​радянська влада. Органи радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення хліба у селян і відправленні його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку зайняли німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 року частині 14-ї радянської армії були вибиті з Новомиколаївки. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня 1920 року. Наприкінці жовтня 1920 року частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку.

У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери й акушерка, аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. У 1929 році був створений на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів.

З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939/1940 навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, у яких навчалося 685 учнів. У 1935 році відкритий районний будинок культури із стаціонарною кіноустановкою.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 96 жителів селища[4].

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.

Автостанція в смт Новомиколаївка

10 травня 1957 року селу надано статус селище міського типу. Проте, у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою адміністративною одиницею.

У 1969 році відкрита музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру.

19 травня 2016 року, на підставі розпорядження № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, перейменовані об'єкти топоніміки смт Новомиколаївка:[5]

Сучасна назва Попередня назва
вулиця Щастя вулиця Колгоспна
вулиця Щаслива вулиця Піонерська
вулиця Івана Клевчука вулиця Янишева

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Новомиколаївського району, селище міського типу увійшло до складу Запорізького району[6].

Населення[ред. | ред. код]

Середній вік населення 38,7 роки. Середня тривалість життя 60–65 років.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська
94,15 % 5,48 %

Житлово-комунальне господарство[ред. | ред. код]

В селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років тому. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією — 48,7 тис. м², опаленням — 53,4 тис. м², газом — 361,1 тис. м².

Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи — 16,04 км, з них самоточної — 10,04 км та напірної — 6,0 км.

У 2000 році до Новомиколаївки був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива — паливні брикети та газ, кількість котлів — 2, протяжність мережі — 11,8 км, з них аварійні — 3 км.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ПрАТ «Новомиколаївський молокозавод» (переробка молочної продукції);
  • ТОВ «Запорожець» (переробка сільськогосподарської продукції);
  • ПП «ТАЛВВ» (вирощування зернових та технічних культур);
  • ТОВ «Терра» (вирощування зернових та технічних культур);
  • КП «Новомиколаївська комунальна друкарня»;
  • ТОВ «Маяк»;
  • ПП «Дельта».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Дошкільні навчальні заклади:
    • Новомиколаївська об'єднана установа комбінованого типу ясла-сад № 1 «Пролісок»;
    • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 2 «Барвінок»;
    • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 3 «Теремок».
  • Навчальні заклади:
    • Новомиколаївська СЗОШ № 1 (422 учнів)[7];
    • Новомиколаївська ЗОШ № 2 (23 учні)[8];
    • Новомиколаївська школа-інтернат для дітей з важкими вадами мовлення (229 учнів);
    • Новомиколаївський Комунальний заклад «Дитячо-юнацьких клуб фізичної підготовки» (18 груп, 345 учнів);
    • Новомиколаївська школа естетичного виховання;
    • Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат;
    • Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»;
    • Центр дитячої та юнацької творчості;
  • Медичні установи:
    • Новомиколаївська лікарня (105 ліжок);
    • Новомиколаївський центр первинної медико-санітарної допомоги;
  • Заклади культури:
    • Новомиколаївський КПК;
    • Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля»;
    • Новомиколаївський історико-краєзнавчий музей;
    • Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Релігія[ред. | ред. код]

  • Свято-Миколаївська російська Православна церква, Новомиколаївського благочиння.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018. 
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  3. Історія школи. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016. 
  4. Новомиколаївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. [недоступне посилання]
  5. Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.05.2016 року № 275 Перейменування об'єктів топоніміки міст та районів Запорізької області. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 31 серпня 2019. 
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Новомиколаївська СЗОШ № 1. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016. 
  8. Новомиколаївська загальноосвітня школа І ступеня № 2. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]

Автошлях Н15 в смт Новомиколаївка

Шаблон:Населені пункти Запорізького району