Новомиколаївка (Запорізький район)

смт Новомиколаївка
Автостанція в смт Новомиколаївка
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Запорізький район
Громада	Новомиколаївська селищна громада
Рада	Новомиколаївська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	1790 (233 роки)
Перша згадка	1790
Статус	із 10 травня 1957 року
Площа	9,15 км²
Населення	5292 осіб (2018)
Густота	578 осіб/км²
Поштовий індекс	70100—70105
Телефонний код	+380 6144
Географічні координати	47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д.
Висота над рівнем моря	100 м
Водойма	р. Верхня Терса
Відстань
Найближча залізнична станція:	Гайчур
До станції:	30 км
До обл. центру:
- фізична:	60 км
- автошляхами:	66,3 км
Селищна влада
Адреса	70100, смт Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34
Голова селищної ради	Шамайда Сергій Іванович
Карта
Новомиколаївка
Новомиколаївка у Вікісховищі

Новомикола́ївка (до 1812 — Кочережки) — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Новомиколаївської селищної громади Запорізького району Запорізької області, до 17 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Новомиколаївського району. Населення — 5292 осіб (2018).

Географія

Селище міського типу Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та розташоване на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі — село Михайлівське. Через селище пролягають автошляхи територіального значення національного значення Н15 та територіального значення Т 0408.

Відстань до обласного центру — 66 км (автошляхом Н15), до Вільнянська — 38 км, до найближчої залізничної станції Гайчур — 30 км.

Клімат

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова — 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних пон

Історія

Пам'ятник в центрі селища на честь Скрипки І. І., який проробив на цьому тракторі 39 років

Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — є роком заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними до 1813 року), коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку.

У грудні 1812 року на день Святого Миколая освячена новозбудована церква, а село перейменовано в Новомиколаївку. Територіально Новомиколаївка належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

До середини 1880-х років XIX століття селище нараховувало вже понад 360 дворів, у яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали п'ять крамниць, а також декілька шинків. У 1888 році була відкрита земська однокласна початкова школа в приміщенні церковної сторожки.

У 1899 році в селі налічувалося 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. Нині тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат».

У Новомиколаївці наприкінці XIX століття етнографом та фольклористом Яковом Новицьким виявлена ​​одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану.

На початку січня 1918 року в селі була встановлена ​​радянська влада. Органи радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення хліба у селян і відправленні його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку зайняли німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 року частині 14-ї радянської армії були вибиті з Новомиколаївки. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня 1920 року. Наприкінці жовтня 1920 року частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку.

У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери й акушерка, аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. У 1929 році був створений на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів.

З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939/1940 навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, у яких навчалося 685 учнів. У 1935 році відкритий районний будинок культури із стаціонарною кіноустановкою.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 96 жителів селища.

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.

Автостанція в смт Новомиколаївка

10 травня 1957 року селу надано статус селище міського типу. Проте, у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою адміністративною одиницею.

У 1969 році відкрита музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру.

19 травня 2016 року, на підставі розпорядження № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, перейменовані об'єкти топоніміки смт Новомиколаївка:

Сучасна назва	Попередня назва
вулиця Щастя	вулиця Колгоспна
вулиця Щаслива	вулиця Піонерська

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Новомиколаївського району, селище міського типу увійшло до складу Запорізького району.

Населення

Середній вік населення 38,7 роки. Середня тривалість життя 60–65 років.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
94,15 %	5,48 %

Житлово-комунальне господарство

В селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років тому. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією — 48,7 тис. м², опаленням — 53,4 тис. м², газом — 361,1 тис. м².

Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи — 16,04 км, з них самоточної — 10,04 км та напірної — 6,0 км.

У 2000 році до Новомиколаївки був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива — паливні брикети та газ, кількість котлів — 2, протяжність мережі — 11,8 км, з них аварійні — 3 км.

Економіка

• ПрАТ «Новомиколаївський молокозавод» (переробка молочної продукції);
• ТОВ «Запорожець» (переробка сільськогосподарської продукції);
• ПП «ТАЛВВ» (вирощування зернових та технічних культур);
• ТОВ «Терра» (вирощування зернових та технічних культур);
• КП «Новомиколаївська комунальна друкарня»;
• ТОВ «Маяк»;
• ПП «Дельта».

Об'єкти соціальної сфери

• Дошкільні навчальні заклади:
  • Новомиколаївська об'єднана установа комбінованого типу ясла-сад № 1 «Пролісок»;
  • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 2 «Барвінок»;
  • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 3 «Теремок».
• Навчальні заклади:
  • Новомиколаївська СЗОШ № 1 (422 учнів);
  • Новомиколаївська ЗОШ № 2 (23 учні);
  • Новомиколаївська школа-інтернат для дітей з важкими вадами мовлення (229 учнів);
  • Новомиколаївський Комунальний заклад «Дитячо-юнацьких клуб фізичної підготовки» (18 груп, 345 учнів);
  • Новомиколаївська школа естетичного виховання;
  • Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат;
  • Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»;
  • Центр дитячої та юнацької творчості;
• Медичні установи:
  • Новомиколаївська лікарня (105 ліжок);
  • Новомиколаївський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Заклади культури:
  • Новомиколаївський КПК;
  • Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля»;
  • Новомиколаївський історико-краєзнавчий музей;
  • Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Релігія

• Свято-Миколаївська Російська Православна церква, Новомиколаївського благочиння.

Відомі особи

• Бокій Нінель Михайлівна — український археолог та історик. Народилася 1937 року у Новомиколаївці.
• Вишняк Михайло Якович — український поет, критик, публіцист, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, член НСПУ.
• Клевчук Іван В'ячеславович (1992—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Фокін Вітольд Павлович — прем'єр-міністр України (у 1991—1992 рр.), уродженець Новомиколаївки.
• Щербак Іван Петрович (1910—1990) — український історик, лауреат Шевченкіської премії.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Джерела та література

• О. Г. Бажан. Новомиколаївка [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 476. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

• Новомиколаївка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР [Архівовано 2 серпня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
• Новомиколаївська селищна рада [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Запорізька обласна державна адміністрація
• Новомиколаївська селищна рада [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (укр.)

Панорама

Автошлях Н15 в смт Новомиколаївка