Новомиколаївка (Мелітопольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новомиколаївка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Мелітопольський район
Рада/громада Новомиколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 2323082401
Основні дані
Засноване 1818
Населення 2164
Площа 7,912 км²
Густота населення 273,51 осіб/км²
Поштовий індекс 72353
Телефонний код +380 6192
Географічні дані
Географічні координати 46°53′08″ пн. ш. 35°13′07″ сх. д. / 46.88556° пн. ш. 35.21861° сх. д. / 46.88556; 35.21861Координати: 46°53′08″ пн. ш. 35°13′07″ сх. д. / 46.88556° пн. ш. 35.21861° сх. д. / 46.88556; 35.21861
Середня висота
над рівнем моря
38 м
Водойми р. Тащенак
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Мелітополь
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 72353, с. Новомиколаївка, вул. Леніна[джерело?], 6, тел. 6-18-63
Карта
Новомиколаївка. Карта розташування: Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка. Карта розташування: Запорізька область
Новомиколаївка
Новомиколаївка

Новомикола́ївка (кол. Шульгівка) — село в Україні, в Мелітопольському районі Запорізької області. Населення становить 2164 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новомиколаївська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Новомиколаївка знаходиться біля витоків річки Тащенак, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Удачне. Розташована за 12 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Мелітополь. Річка в цьому місці пересихає. Через село проходить проходить автомобільна дорога Т 0805.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1818 року вихідцями з Катеринославської і Таврійської губерній.

Станом на 1886 рік у селі Терпіннівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 2227 осіб, налічувалось 307 дворів, існували православна церква, школа, 3 лавки[1].

У 1920 році в селі організована сільськогосподарська артіль «Схід», через рік — комуна «Шлях до соціалізму».

У роки застою в Новомиколаївці розташовувалася центральна садиба колгоспу «Таврія», за яким було закріплено 12455 га сільськогосподарських угідь. Підсобними підприємствами колгоспу були млин і пилорама. У селі також розміщувався цех районного міжгосподарського об'єднання по виробництву тваринницької продукції.

1934 року утворена Новомиколаївська сільська рада.

Після здобуття Україною незалежності, колгосп «Таврія» розпався, на території сільради виникло багато невеликих фермерських господарств, а багато колгоспників залишилися без роботи. У 2008 році безробіття в сільраді досягла 73 %.[2]

У квітні 2018 року у селі Новомиколаївка вулиця Островського перейменована на честь першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка[3].

19 травня 2018 року селяни відзначили 200-річчя заснування села[4].

Економіка[ред. | ред. код]

  • Птахові-товарна ферма.
  • «Таврія», кооператив.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Школа I—II ст.
  • Школа-інтернат.
  • Дитячий садочок.
  • Філія Вознесенської музичної школи.[5]
  • Будинок культури.
  • Дільнична лікарня.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • В околицях села розкопано скіфський курган IV століття до н. ери.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. «Хочеться жити в живому селі, а не вимираючому!», Стаття в «Мелітопольських відомостях».
  3. У Мелітопольському районі триває декомунізація // 0619.com.ua. — 2018. — 6 квітня (рос.)
  4. Новомиколаївка відзначила своє 200-річчя // РІА Мелітополь. — 2018. — 20 травня (рос.)
  5. «Вокалісти Вознесенської музшколи — переможці обласного конкурсу», стаття в «Мелітопольські відомості».

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селі Новомиколаївка
  • Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615.