Новомиколаївка (Новомиколаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новомиколаївка
Автостанція в смт. Новомиколаївка
Автостанція в смт. Новомиколаївка
Новомиколаївка
Novomykolaiv.jpg
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Новомиколаївський район
Рада Новомиколаївська селищна рада
Код КОАТУУ: 2323655100
Основні дані
Засноване 1790
Статус з 1957 року
Площа 9,15 км²
Населення 5 377 (2016) [1]
Густота 588 осіб/км²
Поштовий індекс 70100—105
Телефонний код +380 6144
Географічні координати 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722Координати: 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722
Висота над рівнем моря 100 м
Водойма р. Верхня Терса
Відстань
Найближча залізнична станція: Гайчур
До станції: 30 км
До обл. центру:
 - фізична: 60 км
 - автошляхами: 66,3 км
Селищна влада
Адреса 70100, смт Новомиколаївка, вул. Янишева, 82
Голова селищної ради Шамайда Сергій Іванович
Карта
Новомиколаївка. Карта розташування: Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка. Карта розташування: Запорізька область
Новомиколаївка
Новомиколаївка

Commons-logo.svg Новомиколаївка у Вікісховищі

Новомикола́ївка (до 1812 — Кочережки) — селище міського типу, центр Новомиколаївського району Запорізької області. Населення — 5 377 осіб (2016).

Є адміністративним центром Новомиколаївської селищної ради, до якої також належать села Михайлівське і Островське.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та знаходиться на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі - село Михайлівське. Через селище проходять автомобільні дороги Т 0408 і Н15.

Відстань до Запоріжжя — 66 км (автошлях Н15), до Вільнянська — 38 км. До найближчої залізничної станції — 30 км.

Кліматичні умови[ред.ред. код]

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова – 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів.

Населення[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Середній вік населення 38,7 роки. Середня тривалість життя 60–65 років.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
94,15% 5,48%

З історії[ред.ред. код]

Пам'ятник у центрі селища на честь Скрипки І. І., який проробив на цьому тракторі 39 років

Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — це дата заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними в 1813 у) коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку.

В грудні того року на день Святого Миколая освячували новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

До середини 80-х років XIX століття селище нараховував вже більше 360 дворів, в яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали крамниці, яких було аж п'ять, а також кілька шинків. У 1888 році було відкриту земську однокласну початкову школу в приміщенні церковної сторожки[2].

У 1899 році в селі було 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. В даний час тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат».

У Новомиколаївці в кінці XIX ст. етнографом та фольклористом Яовом Новицьким виявлена ​​одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану.

На початку січня 1918 року в селі була встановлена ​​Радянська влада. Органи Радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення надлишків хліба у куркулів і відправці його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку окупували німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 р частині 14-ї радянської армії, які захищали Новомиколаївку та прилеглі села, змушені були відступити. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня. В кінці місяця частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку.

У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери і акушерка, та аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. Був створений у 1929 році на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів.

З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році був побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939-1940-му навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, в яких навчалося 685 учнів. У 1935 р відкрили районний будинок культури з стаціонарної кіноустановкою.

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.

У 1957 р. присвоєно статус селище міського типу. Однак у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою самостійною територією. У 1969 році відкрилася музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру ім. Щорса.

Новомиколаївка. Автостанція

Житлово-комунальне господарство[ред.ред. код]

В селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років назад. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією – 48,7 тис. м², опаленням – 53,4 тис. м², газом – 361,1 тис. м².

Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи: всього – 16,04 км, з них самоточної – 10,04 км, напірної – 6,0 км.

У 2000 році в Новомиколаївку був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива – паливні брикети та газ, кількість котлів – 2, протяжність мережі – 11,8 км, з них аварійні – 3 км.

Економіка[ред.ред. код]

  • ПрАТ «Новомиколаївський молокозавод» (переробка молочної продукції);
  • ТОВ «Запорожець» (переробка сільськогосподарської продукції);
  • ПП «ТАЛВВ» (вирощування зернових та технічних культур);
  • ТОВ «Терра» (вирощування зернових та технічних культур);
  • КП «Новомиколаївська Комунальна Друкарня»;
  • ТОВ «Маяк»;
  • ПП «Дельта».

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Дошкільні заклади:
    • Новомиколаївська об'єднана установа комбінованого типу ясла-сад №1 «Пролісок»;
    • Ново миколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад №2 «Барвінок»;
    • Ново миколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад №3 «Теремок».
  • Навчальні заклади:
    • Новомиколаївська СЗОШ №1 (422 учнів)[3];
    • Новомиколаївська ЗОШ №2 (23 учні)[4];
    • Новомиколаївська школа-інтернат для дітей з важкими вадами мовлення (229 учнів);
    • Новомиколаївський Комунальний заклад «Дитячо-юнацьких клуб фізичної підготовки» (18 груп, 345 учнів);
    • Новомиколаївська школа естетичного виховання;
    • Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат;
    • Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»;
    • Центр дитячої та юнацької творчості;
  • Медичні установи:
    • Новомиколаївська центральна районна лікарня (105 ліжок);
    • Новомиколаївський центр первинної медико-санітарної допомоги;
  • Заклади культури:
    • Новомиколаївський КПК;
    • Комунальний заклад «Районний центр культури і дозвілля»;
    • Новомиколаївський районний історико-краєзнавчий музей;
    • Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Відомі люди[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

  • Свято-Миколаївська церква, Новомиколаївського благочиння.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Історія школи
  3. Новомиколаївська СЗОШ №1
  4. Новомиколаївська загальноосвітня школа І ступеня №2

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]