Новомиколаївка (Новомиколаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новомиколаївка
Автостанція в смт. Новомиколаївка
Автостанція в смт. Новомиколаївка
Новомиколаївка
Novomykolaiv.jpg
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Новомиколаївський район
Рада Новомиколаївська селищна рада
Код КОАТУУ: 2323655100
Основні дані
Засноване 1790
Статус з 1957 року
Площа 9,15 км²
Населення 5 377 (2016) [1]
Густота 588 осіб/км²
Поштовий індекс 70100—105
Телефонний код +380 6144
Географічні координати 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722Координати: 47°58′35″ пн. ш. 35°54′26″ сх. д. / 47.97639° пн. ш. 35.90722° сх. д. / 47.97639; 35.90722
Висота над рівнем моря 100 м
Водойма р. Верхня Терса
Відстань
Найближча залізнична станція: Гайчур
До станції: 30 км
До обл. центру:
 - фізична: 60 км
 - автошляхами: 66,3 км
Селищна влада
Адреса 70100, смт Новомиколаївка, вул. Янишева, 82
Голова селищної ради Шамайда Сергій Іванович
Карта
Новомиколаївка is located in Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка is located in Запорізька область
Новомиколаївка
Новомиколаївка

Commons-logo.svg Новомиколаївка у Вікісховищі

Новомикола́ївка (до 1812 — Кочережки) — селище міського типу, центр Новомиколаївського району Запорізької області. Населення — 5 377 осіб (2016).

Є адміністративним центром Новомиколаївської селищної ради, до якої також належать села Михайлівське і Островське.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та знаходиться на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі - село Михайлівське. Через селище проходять автомобільні дороги Т 0408 і Н15.

Відстань до Запоріжжя — 66 км (автошлях Н15), до Вільнянська — 38 км. До найближчої залізничної станції — 30 км.

Кліматичні умови[ред.ред. код]

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова – 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів.

Населення[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Середній вік населення 38,7 роки. Середня тривалість життя 60–65 років.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
94,15% 5,48%

З історії[ред.ред. код]

Пам'ятник у центрі селища на честь Скрипки І. І., який проробив на цьому тракторі 39 років

Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — це дата заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними в 1813 у) коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку.

В грудні того року на день Святого Миколая освячували новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

До середини 80-х років XIX століття селище нараховував вже більше 360 дворів, в яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали крамниці, яких було аж п'ять, а також кілька шинків. У 1888 році було відкриту земську однокласну початкову школу в приміщенні церковної сторожки[2].

У 1899 році в селі було 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. В даний час тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат».

У Новомиколаївці в кінці XIX ст. етнографом та фольклористом Яовом Новицьким виявлена ​​одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану.

На початку січня 1918 року в селі була встановлена ​​Радянська влада. Органи Радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення надлишків хліба у куркулів і відправці його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку окупували німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 р частині 14-ї радянської армії, які захищали Новомиколаївку та прилеглі села, змушені були відступити. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня. В кінці місяця частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку.

У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери і акушерка, та аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. Був створений у 1929 році на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів.

З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році був побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939-1940-му навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, в яких навчалося 685 учнів. У 1935 р відкрили районний будинок культури з стаціонарної кіноустановкою.

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.

У 1957 р. присвоєно статус селище міського типу. Однак у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою самостійною територією. У 1969 році відкрилася музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру ім. Щорса.

Новомиколаївка. Автостанція

Житлово-комунальне господарство[ред.ред. код]

В селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років назад. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією – 48,7 тис. м², опаленням – 53,4 тис. м², газом – 361,1 тис. м².

Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи: всього – 16,04 км, з них самоточної – 10,04 км, напірної – 6,0 км.

У 2000 році в Новомиколаївку був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива – паливні брикети та газ, кількість котлів – 2, протяжність мережі – 11,8 км, з них аварійні – 3 км.

Економіка[ред.ред. код]

  • ПрАТ «Новомиколаївський молокозавод» (переробка молочної продукції);
  • ТОВ «Запорожець» (переробка сільськогосподарської продукції);
  • ПП «ТАЛВВ» (вирощування зернових та технічних культур);
  • ТОВ «Терра» (вирощування зернових та технічних культур);
  • КП «Новомиколаївська Комунальна Друкарня»;
  • ТОВ «Маяк»;
  • ПП «Дельта».

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Дошкільні заклади:
    • Новомиколаївська об'єднана установа комбінованого типу ясла-сад №1 «Пролісок»;
    • Ново миколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад №2 «Барвінок»;
    • Ново миколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад №3 «Теремок».
  • Навчальні заклади:
    • Новомиколаївська СЗОШ №1 (422 учнів)[3];
    • Новомиколаївська ЗОШ №2 (23 учні)[4];
    • Новомиколаївська школа-інтернат для дітей з важкими вадами мовлення (229 учнів);
    • Новомиколаївський Комунальний заклад «Дитячо-юнацьких клуб фізичної підготовки» (18 груп, 345 учнів);
    • Новомиколаївська школа естетичного виховання;
    • Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат;
    • Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»;
    • Центр дитячої та юнацької творчості;
  • Медичні установи:
    • Новомиколаївська центральна районна лікарня (105 ліжок);
    • Новомиколаївський центр первинної медико-санітарної допомоги;
  • Заклади культури:
    • Новомиколаївський КПК;
    • Комунальний заклад «Районний центр культури і дозвілля»;
    • Новомиколаївський районний історико-краєзнавчий музей;
    • Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

Відомі люди[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

  • Свято-Миколаївська церква, Новомиколаївського благочиння.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Історія школи
  3. Новомиколаївська СЗОШ №1
  4. Новомиколаївська загальноосвітня школа І ступеня №2

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.