Новоозерне (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новоозерне
Novoozerne gerb.png
Герб
Вид на центр селища
Вид на центр селища
Новоозерне
Новоозерне на мапі Криму
Новоозерне на мапі Криму
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Євпаторійська міська рада
Рада Новоозернівська селищна рада
Код КОАТУУ: 0110945800
Облікова картка Новоозерне 
Основні дані
Засноване 1971
Статус від 1977 року
Площа 6.30 км²
Населення 7393 (на 2014 рік)[1]
Густота 1173.49 осіб/км²
Поштовий індекс 97491
Телефонний код +380 6569
Географічні координати 45°23′09″ пн. ш. 33°07′04″ сх. д. / 45.38583° пн. ш. 33.11778° сх. д. / 45.38583; 33.11778Координати: 45°23′09″ пн. ш. 33°07′04″ сх. д. / 45.38583° пн. ш. 33.11778° сх. д. / 45.38583; 33.11778
Висота над рівнем моря 20 м[2]
Водойма озеро Донузлав
Відстань
Найближча залізнична станція: Євпаторія
До станції: 28 км
До обл. центру:
 - фізична: 78 км
Селищна влада
Адреса 97491, Автономна Республіка Крим, Євпаторійська міськрада, смт Новоозерне, пр-т Героїв Десантників, 3
Голова селищної ради Олег Курятенко
Карта
Новоозерне (Україна)
Новоозерне
Новоозерне
Новоозерне (Автономна Республіка Крим)
Новоозерне
Новоозерне

Commons-logo.svg Новоозерне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Новоозерне

Новоозе́рне (рос. Новоозёрное, крим. Novoozörnoye) — селище міського типу в Україні, у складі Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим.

Географія[ред.ред. код]

Знаходиться в центральній частині побережжя північно-західного Криму, на південному березі оз. Донузлав, за 78 км. від Сімферополя, і за 28 км. від найближчої залізничної станції в м. Євпаторія.

За 15 км від Новоозерного є тимчасово непрацюючий аеропорт військової і цивільної авіації. Автостанція забезпечує щоденний зв'язок з містами Севастополь, Євпаторія, Саки. В період курортного сезону вводяться додаткові рейси автотранспорту.

Поверхня — невисоке степове узгір'я, схили яких, повернені до живописних пляжів на берегах бухти.

Історія[ред.ред. код]

Територія селища була заселена ще в бронзовому віці, про що свідчать археологічні розкопки. Надалі історія цієї місцевості тісно пов'язана з сусідніми містам-полісам античності: Керкинітідою (Євпаторія) і Калос Ліменом (Чорноморське), які входили в систему військово-економічної діяльності Херсонеса (Севастополь).

Сучасна історія території селища пов'язана із створенням в 60 — 80-і рр. XX в. на південному березі судноплавної частини Донузлавської бухти крупного морського військового порту — другого по значенню після Севастопольської військово-морської бази. Перший житловий будинок був побудований в кінці 1971 р.

У 1972 р. селищу надано його теперішню назву.

У лютому 1980 р. була утворена селищна рада народних депутатів.

На початку 80-х рр. створена широка мережа установ торгівлі і побуту, під яку зайняті 7 тис. м² корисної площі. Побудовані і введені в експлуатацію корпусы філіалу Севастопольського радіозаводу ім. Колмакова. На початку 90-х рр. у причалів військового порту базуються об'єднання і частини амфібія-десантних, сторожових, розвідувально-рятувальних, гідрографії і допоміжної кораблів і судів.

У 1995-96 рр. за рішенням і домовленості глав держав колишнього СРСР на території Донузлавського гарнізону і селища Новоозерного створюється штаб і частини Південного морського району ВМС України.

У серпні 1997 році селище відвідав Президент України Леонід Кучма. Незабаром на території порту і селища пройшла початкова фаза перших в історії України міжнародних морських навчань «Морський Бриз-97» за участю кораблів і суден Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини і США.

У 1998 р. Новоозерне відвідали з дружнім візитом екіпажі і курсанти двох навчальних кораблів ВМС Туреччини.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 6108 осіб[3]. Мовний склад населення села був таким[4]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 1099 17,99
російська 4947 80,99
кримськотатарська 19 0,31
білоруська 13 0,21
вірменська 7 0,11
молдавська 4 0,07
угорська 1 0,02

Природні ресурси[ред.ред. код]

Затока Донузлав

Головним багатством сучасного Новоозерного є винятково сприятливе екологічне положення в регіоні. Чисте повітря, степ з великою кількістю лікарських рослин і унікальний, придатний для лікування багатьох хвороб, склад води, — яка являє собою суміш цілющої ропи з лиману, морської і джерельної; все це притягає в селище тисячі курортників. На довколишній території є поклади глини і вапняку, з дна озера здобувається пісок. До розряду унікальних — відноситься перша в країні вітроелектростанції (Донузлавська ВЕС), утворена в 90-і рр. за сумісним договором між США і Україною. У регіоні є всі умови для розвитку промислового морського і озерного риболовецького господарства, крупного і дрібного тваринництва, вівчарства із створенням переробних підприємств в промисловій зоні селищ Новоозерного і Мирного, а також розвитку санаторно-курортного лікування і відпочинку, розвитку інфраструктури для бази міжнародного парусного спорту. До розряду унікальних — у області харчової промисловості, відноситься також розведення і здобич на акваторії озера мідій — корисного делікатесного продукту.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Вітрильний спорт в Новоозерному

У селищі функціонують 1 загальноосвітня школа; 2 поліклініки, військово-морський шпиталь, декілька аптек; Будинок офіцерів, Матроський клуб, декілька бібліотек, школа мистецтв, народний музей; спортзал, футбольні, баскетбольні і волейбольні майданчики, яхт-клуб, філіал Євпаторійського шахового клубу, гуртки судо- і авіамоделювання; готель, відділення ощадного банку; зони відпочинку: Приморський парк, пляжі. Найкращі місцеві, республіканські і закордонні художні колективи виступають на традиційному фестивалі «Пісні моря», приуроченому до дня Флоту. Діє православна церква Андрія Первозванного.

Пам'ятники та архітектура[ред.ред. код]

У плануванні і композиції будинків, вулиць і скверів Новоозерне є пам'яткою архітектури другої половини ХХ ст. Всі його вулиці і проспект складаються з 5-поверхових будівель. Велично і оригінально оформлені фасади будівель управління Південно-морського району, госпіталю, Будинку офіцерів. Всі ці споруди виконані як єдиний архітектурний ансамбль. У селищі встановлені: меморіальний комплекс, бюсти Героїв Радянського Союзу: Н. Сипягина, І. Голубця, Д. Глухова.

Архітектура
Новоозёрное25.JPG Новоозёрное20.JPG S7302366.JPG Вид Новоозёрного.JPG

Персоналії[ред.ред. код]

У Новоозерному служили й одержали найвищі військові звання адмірали флотів СРСР, Росії, України: Ю. Крилов, Ф. Кантур, І. Махонін, Р. Веріч, А. Лойко, А. Манченко, перший командувач ВМС України, депутат ВР України Б.Кожин.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]