Новоросійська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новоросійська губернія
1800 Novoros gov.jpg
Центр Катеринослав
Існувала 1764 - 1783; 1796 - 1802
Попередники 1. Новослобідський козацький полк, Нова Сербія, Українська лінія, Слов'яносербія, Полтавський полк Війська Запорозького, Запорожжя; 2.Катеринославське намісництво, Вознесенське намісництво, Таврійська область
Наступники 1. Катеринославське намісництво; 2.Миколаївська губернія, Катеринославська губернія, Таврійська губернія

Новоросійська губернія — назва 2-х адміністративно-територіальних одиниць Російської імперії, які існували на території нинішньої Південної України в проміжок часу 17641783 та 17961802 рр. відповідно. Новоросійська губернія була створена московським урядом на місці Нової Сербії і Новослобідського козацького полку (поселення), які, у свою чергу, були утворені на відібраних давніх землях запорозьких козаків у 1753—1754 рр. (Північна і центральна частини нинішньої Кіровоградської області).

Перша Новоросійська губернія (1764—1783)[ред.ред. код]

Територія, на якій було засновано Новоросійську губернію — землі давнього порубіжжя між руським (українським) світом і світом степових кочовиків, у теперішній час — центр України. Поряд також знаходиться одна з гетьманських столиць 17 ст. — м.Чигирин. У 13 ст. ці землі входили до прикордонних володінь Золотої Орди, 14 ст. номінально увійшли до складу Великого Князівства Литовського, від якого їх успадкувала Річ Посполита. З 16 ст. ці території починають освоюватись козаками-запорожцями і входять до володінь Війська Запорозького Низового. Саме тут 1648 р. розпочалося повстання на чолі з Богданом Хмельницьким. В подальшому землі Запорожжя знаходились під протекторатом Польщі, Московії, Туреччини. 1734 р. за результатами чергової російсько-турецької війни землі запорожців остаточно підпорядковуються Російській імперії. У 18 ст. території майбутньої губернії входять до складу Бугогардівської та Кодацької паланок Запорожжя, аж поки 1752 р. смуга запорозьких територій, прилеглих до кордону Речі Посполитої не була відібрана царським урядом у запорожців і передана переселенцям з Сербії, де було організовано т. зв. «Нову Сербію»; при цьому місцеве українське населення було вигнане за південну межу Нової Сербії, де 1753 р. було створено Новослобідське козацьке поселення (полк) з центром у фортеці Св. Єлизавети. Того ж року на східних землях Запорожжя петербурзьким урядом було засновано ще одну військову колонію — Слов'яносербію.

Утворення губернії[ред.ред. код]

Землі України у 1764—1765 рр. Утворення Новоросійської губернії

Новоросійська губернія була утворена 22 березня (2 квітня) 1764 року шляхом об'єднання територій військових поселень:

У військовому відношенні губернія була поділена на 3 полки:

В адміністративному відношенні губернія була розділена на 70 округів

Управління губернії складалося із військового та цивільного департаментів, які у 1764—1765 рр. підпорядковувалися генерал-поручику О.Мельгунову — колишньому заступнику І.Хорвата по Новій Сербії.

Землі губернії розподілялись на 3 категорії: державну, поміщицьку і військову.

11 (22) червня 1764 року до складу новоствореної губернії включені:

Також на Приоріллі було утворено Дніпровський пікінерний полк і Донецький пікінерний полк.

З Києва на землі новоствореної губернії був переведений Молдавський гусарський полк, який був оселений у Дніпра і перейменований на Самарський (південніше Дніпровського полку до гирла Самари).[3].

У вересні 1764 р. до губернії було приєднано землі

  • 13 сотень Полтавського полку (Старосенжарська, Новосенжарська, Біліцька, Кобеляцька, Сокольська, Кишенська, Переволочанська, Келебердянська, Нехворощанська, Маяцька, Царичанська, Китайгородська, Орельська) та
  • 2 сотні Миргородського полку (Кременчуцька і Власівська). Деякі сотні були повернені до Гетьманщини 26 лютого (9 березня) 1765 року.

Губернію було поділено на Єлизаветградську й Катерининську провінцію, окремо до її складу з 1765 р. увійшов також Бахмутський повіт.

Одними з перших предводителів дворянства в губернії були: капітан Єгор Арапов (Жовтий гусарський полк), секунд-майор Стефан Пищевич (Чорний гусарський полк), ротмістр Яков Курілов (Дніпровський пікінерний полк), ротмістр Іван Гаврилов (Донецький пікінерний полк), аудитор Карл Готовцев (Самарський гусарський полк), підполковник Йован Шевич (Бахмутський гусарський полк), голови повітових зборів дворянства: поручик Іван Руденко, генерал-поручик Федір Чорба.

Склад губернії 1765 року[ред.ред. код]

26 березня (6 квітня) 1765 року адміністративним центром стало місто Кременчук[4], і Бахмутський повіт Воронізької губернії увійшов до складу Новоросійської губернії.

У березні 1765 року губернію було розділено на 3 провінції:

На початку Російсько-турецької війни у 1769 році на межі Єлизаветградської провінції і Землі Війська Запорозького утворений Молдавський гусарський полк з 16 ротами, що увійшов до складу Єлизаветградської провінції.

Склад губернії 1775 року[ред.ред. код]

1775 року московськими військами було знищено Запорозьку Січ і Військо Запорозьке, а його землі царським урядом включено до складу Новоросійської губернії разом з відібраними у Османської імперії землями між Дніпром і Південним Бугом; також до губернії увійшли залишки Полтавського полку (1-а, 2-а, 3-я Полтавська, Будиська і Решетилівська сотні) і Миргородського полку (Омельницька і Потоцька сотні). Бахмутська провінція відійшла до новоствореної того ж року Азовської губернії. 1776 року землі ліквідованого 1775 р. Війська Запорозького на лівому березі Дніпра були також передані до новоствореної Азовської губернії, Катерининська провінція також була передана до складу Азовської губернії.

Поділ на повіти 1776 року[ред.ред. код]

1776 року губернія і її провінції були поділена на повіти:

У кінці 1782 року провінції губернії були скасовані. Губернія стала поділятися на повіти.

У 1783 році Новоросійську губернію ліквідовано і включено до складу новоствореного в рамках всеросійської реформи адміністративно-територіального поділу Катеринославського намісництва.

Друга Новоросійська губернія (1796—1802)[ред.ред. код]

В грудні 1796 року указом імператора Павла І створена нова Новоросійська губернія, до якої увійшла більша частина ліквідованого Катеринославського намісництва. Адміністративним центром був Катеринослав (який протягом 1797—1802 років мав назву Новоросійськ). Новостворена губернія займала величезну територію на території нинішньої південної України від Дністра до Дону з Кримом і колишнім Запорожжям, яке стало ядром цієї адміністративної одиниці.

Губернія складалася з 12 повітів:

У 1802 Новоросійську губернію під час чергової реформи було поділено на Миколаївську (з 1803 — Херсонську), Катеринославську й Таврійську губернії.

Таким чином, перша Новоросійська губернія існувала 19 років, а друга — 6 років — загалом 25 років.

Генерал-губернатори краю[ред.ред. код]

Катеринослав[ред.ред. код]

Миколаїв[ред.ред. код]

Одеса[ред.ред. код]

З історії[ред.ред. код]

Улітку 1799 року 12 великих сіл Байдарської долини Криму були раптово оточені царськими солдатами та жандармами. Заїхавши в села, вони наказали жителям негайно покинути свої будинки, адже ця територія тепер належала новому російському володарю — графу Мордвінову. Такі дії мали місце по всьому півострову.

У 1800 році військовий генерал-губернатор Новоросії І. Міхельсон писав щодо зростання виїзду татар і небезпеку заворушень серед них: «причиною цьому може бути їхнє обезземелювання і жорстокість експлуатації селянства». Він писав, що раніше татари, «споконвіку були вільні, нікому ніколи не належали», а «данина перебувала у вигляді добровільної угоди на землю». Проте уряд залишив звертання Міхельсона без уваги.

Більш привабливою для Петербурга була думка М. Мордвінова:

«Коли Крим належить Росії, то, по-моєму, не потрібно із землі російської робити землю татарську».

У 1802 році у Феодосійському повіті судовий розгляд між поміщиком Граматиковим і татарською общиною закінчився рішенням про виселення 124 татарських родин із власних сіл. Землі, відібрані у татар, розподілялися серед російських поміщиків та переселенців, а також серед численних спекулянтів землею та нерухомістю. Вони передавалися новим власникам майже безкоштовно, або за символічну платню: 1 рубль за 6 десятин землі.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ № 12099 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 16 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 657—667.
  2. НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ //Інститут історії України Національної академії наук України
  3. Указ № 12180 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 16 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 795—799.
  4. Указ № 12367 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 17 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 102—103.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.