Новоросійське (Скадовський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Новоросійське
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Скадовський район
Рада/громада Володимирівська сільська рада
Код КОАТУУ 6524780503
Основні дані
Засноване 1929
Населення 737
Площа 1,517 км²
Густота населення 485,83 осіб/км²
Поштовий індекс 75721
Телефонний код +380 5537
Географічні дані
Географічні координати 46°06′50″ пн. ш. 32°37′53″ сх. д. / 46.11389° пн. ш. 32.63139° сх. д. / 46.11389; 32.63139Координати: 46°06′50″ пн. ш. 32°37′53″ сх. д. / 46.11389° пн. ш. 32.63139° сх. д. / 46.11389; 32.63139
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми море
Місцева влада
Адреса ради 75721, Херсонська обл., Скадовський р-н, с.Володимирівка, вул.Радянська,26, тел. 33-0-20
Карта
Новоросійське. Карта розташування: Україна
Новоросійське
Новоросійське
Новоросійське. Карта розташування: Херсонська область
Новоросійське
Новоросійське
Розташування села Новоросійське

Новоросі́йськесело в Україні, в Скадовському районі Херсонської області. Населення становить 737 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване у 1929 році переселенцями з Білорусі. Старожили оповідають, що перші родини добиралися сюди кіньми цілих два з половиною місяці. Їхали шукати кращої долі в чужих краях, аж поки не дісталися берегу Джарилгацької затоки.[1] У 1930-х роках, заселення Новоросійського ще тривало, а відтак село майже оминули політичні репресії. У порівнянні з сусідньою Птахівкою та Володимирівкою, зовсім невелика кількість мешканців села була репресована більшовицькою владою. Серед жертв політичних репресій:

  • Матвій Миколайович Шелухін, 1912 р.н., білорус, уродженець с. Брилівка Мінської області. Органи НКВД заарештували його 28 листопада 1943 р. Засуджений до 10 років ГУЛАГу, з поразкою у правах на 5 років та з конфіскацією майна, за звинуваченням у посібництві нацистам.[2]
  • Якимцов Федір Дорофейович, 1912 р.н., білорус, уродженець с. Бірулі Могилівської області. Заарештований НКВД 28 червня 1945 р. Засуджений до 7 років ГУЛАГу, з поразкою у правах на 3 років, за звинуваченням у посібництві нацистам.[3]

Однак, попри свою коротку історію, Новоросійське може похвалитися археологічними пам'ятками. Неподалік від села розташована низка курганів з залишками поховань епохи міді і бронзи (ІІІ — ІІ тис. до н. е.).[4]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 737 осіб, з них 85,07% зазначили рідною мову українську, 8,41% — російську, 4,07% - білоруську, 2,04 - вірменську[5]. У селі проживає одна з найбільших білоруських громад Херсонської області. В окремих хатах, в колі сімейного спілкування, досі можна почути білоруську або використання окремих білоруських слів у побуті.

Слід зазначити, що білоруси Новоросійська, у порівняння з аналогічними білоруськими поселеннями на Миколаївщині, деякою мірою й зберегли рідну мову на побутовому рівні і значну частину своїх фольклорних традицій, хоча в більшості своїй зазнали акультурації з боку українців. Натомість білоруси сіл Засілля (Бармашове), Явкине та Снігурівки, розташованих у межах 30-60 км від Миколаєва під час перепису населення, проведеного вже в 1926 р., називали себе росіянами.[6]

Господарство і трудова зайнятість[ред.ред. код]

Вітряк вітрової електростанції. 2016 р.

У 2012 р., в межах села, товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна», що спеціалізується на розробці та інвестуванні проектів вітрової енергетики в Україні, спорудило вітрову електростанцію. Станція має потужність 9,806 МВт, яка стала першим подібним об`єктом на території області. Станція дозволяє забезпечити електроенергією більше 3 тисяч домогосподарств. Станція "Новоросійське" складається з 3 вітряків. Кожна вітроустановка має висоту осі 94 метра, діаметр ротора 112 метрів і потужність 3 МВт.

Більшість населення зайнята у сільському господарстві, займаються рибальством. Селяни займаються обробкою присадибних ділянок, вирощують фрукти та овочі, збут яких відбувається як на ринку сільгосппродукції у Великих Копанях, так і в смт. Лазурне (у курортний сезон).

Найпоширенішими сільгоспкультурами, які вирощують на полях є помідори, огірки, салатний перець, кавуни та дині.

В літній період року частина населення працездатного віку задіяна в туристичній галузі смт. Лазурне. Кілька десятків чоловіків з Новоросійського працюють у будівельній галузі на території смт. Лазурне. Щоранку вони вирушають до Лазурного на легкових автомашинах або велосипедами, протягом дня працюють на будівництві (різноробами, мулярами, електриками, сантехніками тощо), а на вечір повертаються до дому.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі функціонує фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури (відремонтований у 2013 р.) та продуктовий магазин. Діти шкільного віку відвідують школу у сусідньому с. Володимирівка.

Релігія[ред.ред. код]

Храм Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла УАПЦ. Літо 2016 р.

Переважна більшість мешканців села є православними християнами. У 2016 р. у Новоросійському, стараннями митрофорного протієрея Степана Рудя (благочинний Скадовського благочиння), було споруджено храм Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла УАПЦ. Настоятель парафії - ієрей Андрій Суддя.[7] Громада храму малочисельна. Зазвичай недільне богослужіння відвідує 5-7 парафіян. У великі церковні свята до храму приходить від 20 до 50 селян. Попри те, що храм відкрив двері для вірян ще взимку 2016 р., далеко не всі будівельні роботи завершено. Станом на серпень 2016 р. церква мала дах, проте не мала перекриття (стелі), не було підведено світла, стіни зовні не були поштукатурені.

Персоналії[ред.ред. код]

У селі мешкає мати-героїня Озерова Наталя Олександрівна, яка виховує 9-х дітей. Жінка була удостоєна цього звання Указом Президента України від 22 жовтня 2009 року № 851/2009.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Свято рідного села, в морі радості й тепла… | Чорноморець. chornomorec.com. Процитовано 2016-08-19. 
  2. Упорядники: А.О. Бабич, А.В. Карпова, А.Е. Вірлич. (2005). Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Херсонська област. – Кн. 2. (українською). Херсон: Наддніпрянська правда. с. 821. 
  3. Упорядники: А.О. Бабич, А.В. Карпова, А.Е. Вірлич (2005). Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Херсонська область. – Кн. 2. (українською). Херсон: Наддніпрянська правда. с. 823. 
  4. До заснування | Скадовська Міська Рада. skadovsk.org. Процитовано 2016-08-19. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  6. Макаренко О.П. Про народну культуру білоруської діаспори Причорномор’я: традиції і сьогодення // Актуальні проблеми історії та культури України. – Миколаїв – Одеса, 2000.
  7. Парафії. uaoc-tavria.com. Процитовано 2016-08-19. 

Посилання[ред.ред. код]