Новоселенгинськ
селище Новоселенгинськ | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Новоселенгинск | ||||
| ||||
Країна | Росія | |||
Суб'єкт Російської Федерації | Бурятія | |||
Муніципальний район | Селенгинський район | |||
Поселення | Сільське поселення Нижньоубукунське | |||
Код ЗКАТУ: | 81248855001[1] | |||
Код ЗКТМО: | 81648455101 | |||
Основні дані | ||||
Населення | 2067 осіб (2015 рік) | |||
Поштові індекси | 671194 | |||
Географічні координати: | 51°06′11″ пн. ш. 106°41′12″ сх. д. / 51.10305556002777649° пн. ш. 106.68666667002777615° сх. д.Координати: 51°06′11″ пн. ш. 106°41′12″ сх. д. / 51.10305556002777649° пн. ш. 106.68666667002777615° сх. д. | |||
Часовий пояс | UTC+8 | |||
Мапа | ||||
| ||||
|
Новоселенгинськ (рос. Новоселенгинск) — селище Селенгинського району, Бурятії Росії. Входить до складу Сільського поселення Нижньоубукунське. Населення — 2067 осіб (2015 рік).
Новоселенгинськ, з городищем Старий Селенгинськ на правому березі річки Селенги, є одним з п'яти історичних міст Бурятії. Мав статус міста з 1684 по 1906 рік.
Селище лежить на лівому березі річки Селенга, зі східної сторони федеральної автомагістралі А340 (Кяхтинський тракт), за 24 км на південь від районного центру - міста Гусиноозерська.
У 1665 році козаки під керівництвом Гаврила Ловцова побудували Селенгинський острог поблизу впадання річки Чикой в Селенгу. У 1670 році острог став адміністративним, військовим і торговим центром Забайкалля, де розташовувалися резиденція воєводи і канцелярія прикордонних справ. До острогу були приписані всі засновані на той час російські поселення Забайкалля: Кабанський, Баргузинський, Іллінський, Верхньоангарський та ін. остроги.
У 1684 році Селенгинский острог отримав статус міста.
На початку 1688 року загони монгольського Тушету-хана, союзника цінського Китаю, осаджували острог. Командував обороною український гетьман Дем'ян Многогрішний, який був у Бурятії у засланні. Більш ніж двомісячна облога закінчилася поразкою монгольських загонів і підписанням Нерчинського договору.
У 1680-ті роки за 35 верст на північ від міста був побудований солеварний завод.
До 1745 року Селенгинськ став найбільшим містом Забайкалля з населенням понад 4 тисячі осіб. До 1755 року через Селенгинськ проходять в Китай казенні торгові каравани. У 1727 році Росія підписала з Китаєм новий торговий договір. Будується місто Троїцькосавськ, за три верстах від нього торгова слобода Кяхта і китайське торгове місто Кяхтинський Маймачен. Починається приватний торг з китайськими купцями в Кяхті. Селенгинськ починає поступово приходити в занепад.
Це незавершена стаття з географії Бурятії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |