Новосільське (Ізмаїльський район)

село Новосільське
Герб	Прапор
	Свято-Миколаївська церква (колишній собор Св. Феропонта)Свято-Миколаївська церква (колишній собор Св. Феропонта)
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Ізмаїльський район
Громада	Ренійська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51080070060054274
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1813
Колишня назва	Сатул-Ноу (рум. Satu-Nou)
Населення	3572
Площа	3,61 км²
Густота населення	989,47 осіб/км²
Поштовий індекс	68830
Телефонний код	+380 4840
Географічні дані
Географічні координати	45°20′11″ пн. ш. 28°34′47″ сх. д. / 45.33639° пн. ш. 28.57972° сх. д.Координати: 45°20′11″ пн. ш. 28°34′47″ сх. д. / 45.33639° пн. ш. 28.57972° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	10 м
Водойми	Ялпуг, Кугурлуй
Місцева влада
Адреса ради	68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103
Карта
	Новосільське
	Новосільське
Мапа
	Новосільське у Вікісховищі

Новосі́льське (рум. Satu-Nou, до 1947 — Сатул-Ноу) — село Ренійської міської громади, у Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 3572 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 40 км від районного центру і 8 км від річки Дунай. Через село проходить асфальтована дорога Рені- Ізмаїл. Найближча залізнична станція Ізмаїл — 25 км.

Історія[ред. | ред. код]

У районі села відкриті і досліджені ряд древніх поселень, що підтверджують що, людське життя тут почалася ще 6 тисяч років тому. У 1983 році учнями Новосільської СШ (клуб «Істрос»), відкрито полотно, бруковане каменем древньої дороги, що веде від УТМР до берега р. Дунай. До 1971 року в цьому районі зберігся земляний оборонний вал з ровом з північного боку, названий старожилами «Троянів вал». Виходячи з археологічних розкопках вал будувався ще в 7-6 столітті до н. е. гетодакамі. Пізніше, вже на початку нашої ери зміцнювався римлянами. Він охороняв від натиску варварів з півночі поселення і переправу.

На думку великого знавця історій краю, вчителя Новосільської СШ Михайлеску Івана Івановича, римляни побудували тут і ряд оборонних каналів, які йшли паралельно Дунаю (Стримба, гирло Казакул, Болда). Римські назви зберегли і ряд каналів як: Репіда, Скунда і Векета.

У селі знайдені монети Фаустини Молодшій, Марка Аврелія і Олександра Півночі. З самого початку християнства наш край потрапляє під його вчення. У південній частині села (вул. Ламанского), були знайдені монети всіх епох Візантії, на яких написано «Ісус Христос — цар царів».

Від часу татаро-монгольського ярма (1241 р.-1501 р.) ми зберегли імена озер (Кугурлуй — озеро черепашок, Картал — орел, Дервент-Грініца — Замок).

Ми були частиною Молдавського князівства з дня його утворення (1359 р.) до 1538, коли Баязид Чудовий, Султан Турецький у війні з молдавським господарем Петром Рареш не прихопив Ізмаїл з усією округою.

У цей час наше село називалося, судячи з середньовічним грамотам «Вадул Облучіцей». Слід зазначити, що ще один брід (переправа) тут пролягав через Ялпуг-Кугурлуй, де сьогодні пролягає траса — дамба Рені — Ізмаіл.

Недалеко від нього, у районі заправки в 1999 році житель села, Іван Анастасійович Неделку знайшов першу молдавську монету на всьому лівобережжі Дунаю. Це грот Олександра Доброго (1400 р.-1432 р.).

Облучіцу і Рені ми зустрічаємо і на першій карті Молдавського князівства, виданої в 1541 р у Відні австрійським дипломатом Г. Гейхерсдорфом.

10-11 червня 1574 року в 4-х км на північ від села Новосільське в останній битві молдавсько-українського війська, під командуванням господаря Іоана-Воде Лютого з турецько-татарської армадою загинуло в пожежі село Рошкани. Врятувалася населення втекло до космитам Облучіци. Вважається, що з цього часу з'являється назва Сату- Ноу (Нове Село).

Про те, що люди жили в цей час в селі говорить наявність двох середньовічних кладовищ виявлених під час риття траншей для газу поруч з церквою і в 1,2 км східніше по вул. Леніна, а також знахідки монет і прикрас.

Офіційно село ніколи не називалося Енікьой- по турецкі- Нове село.

За матеріалами перепису 1827 року (книга «Буджак») пишеться, що село засноване в 1813 році і побудована з тину (журугіце) в 1810 р.

Таким чином в наше село до 1820 року прибуло близько 74 сімей молдаван, 37 болгар напевно був якийсь відсоток гагаузів які за своїм і перевели в Еники.

Після революції 1917 року наш край за рішенням «Сфатул Церій» відходить до Румунського Королівству. На полях 1 світової війни в різних арміях впало 200 Новосельцев.

З 1918 р по 1940 р. Новосільське перебувало під окупацією Румунії, а в кінці 1940 р. Червона Армія звільнила наш край від панівних експлуататорів. Коли в червні 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна, наше село знову було окуповано румунами.

26 серпня 1944 року- Наш край був звільнений 3-им Українським фронтом під командуванням маршала Толбухіна Ф. І.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Виконком сільської ради здійснює контроль та керівництва роботи школи, дитячого садка, лікарської амбулаторії, будинку культури, планує і здійснює контроль над благоустроєм села. Забезпечує дотримання Законів України, охорону громадського порядку і прав жителів громади, контролює діяльність сільських установ, медичного обслуговування.

У селі здійснюють діяльність такі організації:

НВК — Ліцей «Новосільське» — які відвідують 375 учня. У школі кілька мов навчання: російська, українська, молдавська, англійська і французька. У ліцеї є класи з поглибленим навчанням різних предметів: математика, історія, біологія.
Дитячий садок — яслі «Мартічка» який відвідує 100 дітей. Це двоповерхова будівля з усіма зручностями для виховання дітей.
Будинок культури на 500 місць. Тут проводяться численні заходи та концерти, присвячені різним святам, виступають самодіяльні ансамблі з усього району і області.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3716 осіб, з яких 1831 чоловік та 1885 жінок.^[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3583 особи.^[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
румунська	92,22 %
російська	3,22 %
українська	2,1 %
болгарська	1,26 %
гагаузька	0,7 %
білоруська	0,03 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Кургани[ред. | ред. код]

Біля села найвідоміші кургани Чауш і Циганча, в яких виявлені святилища ямної і скіфської культур. Кургани сконцентровані на височині на північ від села.

Храм Миколи Чудотворця[ред. | ред. код]

В центрі села розташовано відновлений кам’яний храм Св. Миколи Чудотворця, а поруч села – залишки православного монастиря Св.Ферапонта.

Історична переправа[ред. | ред. код]

Тисячами років переправлялись подорожуючі з одного берега Дунаю на інший саме в цій місцевості. Адже тут Дунай не має відгалужень, а його береги приступні для тих, хто переправляється. Тут через Дунай переправились перський цар Дарій, македонський цар Олександр, римський імператор Валент, вождь гуннів Аттіла, османський султан Баязид ІІ, численні козацькі ватажки, російський імператор Микола І та багато інших відомих історичних постатей. В часи римської імперії з Новіодунума (на місці сучасної Ісакчі) існувала стаціонарна паромна переправа. Через плавні було організовано систему шляхів, брукованих привезеним з Мачинських гір каменем. Ділянки цих "римських доріг" досліджували археологи і їх все ще можна оглянути в заростях. Декілька разів саме в цьому місці будувались наплавні мости через Дунай - це робив у 514 році до н.е. перський цар Дарій і декілька разів у 17-18 століттях османські султани для переправи своїх армій. У 2020 році урочисто відкрита паромна переправа в декількох кілометрах на захід - вона отримала назву Орлівка-Ісакча.

Картал-Кугурлуй[ред. | ред. код]

Заплави озер і досі є одними з найбагатших природоохоронних територій на нижньому Дунаї. Тут водяться малий баклан та білоглазий нирок, відбувається нерест дунайської риби.