Ушицький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ушицький повіт
Podil gub (1863) ushica.PNG
Губернія Подільська губернія
Центр Нова Ушиця
Площа близько 2 820 км²
Населення 223 312 чоловік (на 1897 рік) осіб

Ушицький повіт, Новоушицький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Ушиця (1795—1826), Нова Ушиця (1826—1923).

На заході повіт межував з Кам'янецьким, на півночі з Проскурівським і Летичівським, на сході з Могилівським повітами Подільської губернії і з Бессарабськю губернією на півдні. Площа повіту становила 2 495,7 верст² (близько 2 820 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 223 312 чоловік. З них 84,56 % — українці, 11,39 % — євреї, 2,32 % — росіяни, 1,19% — поляки[1].

Всіх населених пунктів було близько 584, в тому числі 3 міста — Вербовець, Нова Ушиця, Стара Ушиця та 14 містечок: Вільховець •  Віньківці • Дунаївці • Жванчик • Заміхів • Калюс • Китайгород • Кривчик • Миньківці • Муровані Курилівці • Сокілець • Солобківці  • Студениця • Тинна.

Волості[ред.ред. код]

Волостей — 15:

Міста[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.