Новоєгипетська мова
| Новоєгипетська мова | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
md.t n km.t Мова єгиптян | ||||||||
| Поширена в | Новому царстві та Третього перехідного періоду Єгипет | |||||||
| Регіон | Стародавній Єгипет | |||||||
| Носії | мертва мова | |||||||
| Писемність | єгипетська (ієрогліфіка, ієратика) | |||||||
| Класифікація | ||||||||
| Офіційний статус | ||||||||
| Коди мови | ||||||||
Новоєги́петська мо́ва — це період єгипетської мови, який був записаний за часів Нового королівства Єгипту близько 1350 р. до н. е. — Амарнський період. Тексти, написані повністю новоєгипетською мовою, відносяться до двадцятої династії Єгипту і пізніше. Новоєгипетська мова сягнула розвитку, але не повністю витіснила середньоєгипетську як літературну мову.
Новоєгипетська мова не походить безпосередньо від середньоєгипетської, яка була засновані на відмінному діалекті.
Новоєгипетська література[ред. | ред. код]
Новоєгипитська мова представлена великим корпусом релігійної та світської літератури, що містить такі зразки, як «Подорож Уну-Амона», любовні вірші папірусу Честера-Бітті І та Повчання Ані. Повчання стали популярним літературним жанром Нового царства, який набув форми порад щодо правильної поведінки. Новоєгипетська мова була також мовою управління Нового Королівства.[1][2]
Відмінності між середньо та новоєгипетською мовами[ред. | ред. код]
Новоєгипетська мова не зовсім відрізняється від середньоєгипетської, оскільки багато «класицизмів» з'являються в історичних та літературних документах цього часу.[3] Однак відмінність між середньо та новоєгипетською більша, ніж різниця між середньо та староєгипетською. Спочатку синтетична мова, єгипетська за новоєгипетських часів, стала аналітичною мовою.[4] Відповідність між середньоєгипетською та новоєгипетською можна описати на зразок відповідності між латиною та італійською.[5]
- Писемність новоєгипетської краще відтворювала, ніж середньоєгиптська розмовну мову в Новому царстві та поза ним: слабкі приголосні ꜣ, w, j, а також жіноче закінчення .t все частіше занепадав, мабуть, тому що вони перестали вимовлятися.
- Вказівні займенники pꜣ (чол.), tꜣ (жін.) Та nꜣ (мн.) Використовувались як означені артиклі.
- Стару форму sḏm.n.f (він чув) дієслова було замінено sḏm-f, яка мала як недоконаний (він чує), так і доконаний (він почув) вид. Минулий час також утворився за допомогою допоміжного дієслова jr (make — робити), як у jr.f saḥa.f (він звинуватив його).
- Прикметники як ознака іменників часто замінюються іменниками.
Розвиток упродовж І тисячоліття до н.е[ред. | ред. код]
Ієрогліфічна орфографія набула величезного поширення свого графемного ресурсу між пізнім періодом та Птолемейським царством.
Відродження середньоєгипетської мови відбулося після третього перехідного періоду (1070—664 рр. до н. е.), коли її часто використовували в ієрогліфічних та ієратичних текстах, надаючи перевагу пізньоєгипетській мові.
Граматика[ред. | ред. код]
- J. Cerny, S. Israelit-Groll, C. Eyre, A Late Egyptian Grammar, 4th, updated edition — Biblical Institute; Rome, 1984
Список літератури[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Kathryn A. Bard, Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt, Routledge 1999, ISBN 0-415-18589-0
- Martin Haspelmath, Language Typology and Language Universals: An International Handbook, Walter de Gruyter 2001, ISBN 3-11-017154-6
- Antonio Loprieno, Ancient Egyptian: A Linguistic Introduction, Cambridge University Press 1995, ISBN 0-521-44849-2
- Anastasios-Phoivos Christidēs, Maria Arapopoulou, Maria Chritē, A History of Ancient Greek: From the Beginnings to Late Antiquity, Cambridge University Press 2007, ISBN 0-521-83307-8
- Eric M. Meyers, The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Near East, 1997