Новы Час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новы Час
Novy Chas logo.jpg
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Тип газета
Мова білоруська
Видавець ЧПУП «Время новостей»
Формат A3
Засновано 2002
Власник ЧПУП «Время новостей»
Головний офіс Минск, улица Мележа, 1
Наклад 5200 (серпень 2021)
ISSN 2218-2244
novychas.online
CMNS: Новы Час у Вікісховищі

«Новы Час» (укр. Новий Час) — білоруська політична щотижнева газета, заснована Мінською міською організацією Товариство білоруської мови ім. Франциска Скорини.[2] Видається з березня 2002 року. Тираж газети — 3600 примірників (2021). Головний редактор — Колб Оксана Миколаївна (з 2015).

Репресії (з 2020)[ред. | ред. код]

Див. також: Протести в Білорусі (з 2020)
Див. також: Погром незалежних ЗМІ в Білорусі (2021)[be]

Газета висвітлювала протести в Білорусі та вибори президента Білорусі 2020 року, тому кількох журналістів «Нового Часу» за це судили та заарештовували[3][4][5].

14 січня 2021 року стало відомо, що «Білсоюздрук[be-x-old]» розриває договір з редакцією щодо розповсюдження її видання в своїх кіосках починаючи з лютого 2021 року, після чого газета стала доступною тільки через передплатний індекс «Белпошти»[6].

У кримінальній справі за втручання в діяльність міліції 12 березня 2021 року був заарештований Денис Івашин, журналіст видання, який був автором циклу статей «Каго ці што абараняе „Беркут“ у Беларусі» (укр. Кого або що захищає Беркут в Білорусі) і за день до затримання давав інтерв'ю каналу «Настоящее время», якому повідомив про результати свого журналістського розслідування[7]. 24 березня 2021 року спільною заявою восьми організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язнем[8].

28 травня 2021 року заступник генерального прокурора Білорусі Максим Воронін виніс головному редактору «Нового Часу» офіційне попередження, висловивши претензії по трьом статтям, опублікованими в лютому і квітні 2021 року, причому деякі цитати з тих статей в попередженні, підписаним Вороніним, були перекладені з білоруської мови на російську некоректно[9]. 7 червня 2021 року «Белпошта» відреагувала на попередження та поінформувала редакцію, що газету на друге півріччя в передплатний каталог не візьме[10].

10 серпня 2021 року стало відомо про припинення випуску друкованої версії газети після 12 серпня: приватна друкарня «Ролл Принт» в своєму листі від 27 липня послалася на складності в виробничому процесі, в результаті чого стало неможливим продовжити виконувати договір на друк[11]. Редакція намагалася знайти їй заміну, але безрезультатно[11]. Проте було обіцяно, що сайт і соціальні мережі будуть оновлюватися[11].

19–20 жовтня 2021 року в офісі видання та оселях журналістів пройшли обшуки, співробітники були допитані[5][12]. Крім того, були конфісковані комп'ютери та інша офісна техніка[12]. Міжнародна федерація журналістів, Європейська федерація журналістів, Білоруська асоціація журналістів розкритикували атаку на «Новы Час»[5].

28 жовтня 2021 року перестав відкриватися сайт novychas.by в Білорусі та за кордоном, це було пояснено звинуваченням у поширенні сайтів на матеріали, визнані екстремістськими білоруським судом[13][14]. У відповідь на блокування редакція запустила дзеркало novychas.online[15].

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2009 газета отримала Премію імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (Gerd Bucerius-Förderpreis Freie Presse Osteuropas) в розмірі 30000 євро. Номінували газету на премію: міністр закордонних справ Німеччини Гернот Ерлер, Білоруська асоціація журналістів, Союз білоруських письменників і білоруське інформаційне агентство БелаПАН[16].

Головний редактор газети Олексій Король[be-x-old] став переможцем міжнародного конкурсу журналістів імені Найта (Knight International Journalism Award) за 2008 рік, проведеного Міжнародним центром для журналістів[ru] (ICFJ)[17][18].

Головні редактори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 2218-2144
  2. ↑ Dimiter Kenarov (2 березня 2012). Tongue Oppressor. Columbia Journalism Review[ru] (англ.). Процитовано 23 січня 2014. 
  3. ↑ Фотакор Яна Трусіла атрымала 13 сутак за сваю прафесійную дзейнасць. Новы Час (біл.). 2 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2021. 
  4. ↑ Фотакора «Новага Часу» Яну Трусіла асудзілі на 15 сутак (дапоўнена). Новы Час (біл.). 30 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2021. 
  5. ↑ а б в Belarus: 'Novy Chas' newspaper raided, staff interrogated (англ.). Міжнародна асоціація із захисту свободи слова. 22 жовтня 2021. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021. 
  6. ↑ Печатную версию «Брестской газеты» постигла участь «Народной воли», «БелГазеты», «Свободных новостей Плюс». mediaiq.by (рос.). Брестская газета. 19 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021. 
  7. ↑ «Ён змагаўся за праўду». Чым вядомы Дзяніс Івашын, якога затрымаў КДБ, і пры чым тут Украіна. БелаПАН (біл.). Радіо Свобода. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021. 
  8. ↑ Патрабуем неадкладнага вызвалення палітвязня Дзяніса Івашына (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021. 
  9. ↑ Shustin, Aaron (2 червня 2021). ЖУРНАЛИСТЫ ИЛИ ЭКСТРЕМИСТЫ? (рос.). Independent Israeli site / אתר ישראלי עצמאי / Независимый израильский сайт / Незалежны ізраільскі сайт. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. 
  10. ↑ «Белпочта» исключила газету «Новы Час» из подписного каталога (рос.). Брестская газета. 7 червня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. 
  11. ↑ а б в АД (10 серпня 2021). Выхад газеты «Новы час» прыпынены: прыватная друкарня адмовілася яе друкаваць (біл.). Белсат. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021. 
  12. ↑ а б Karmanau, Yuras (20 жовтня 2021). Belarusian authorities raid top independent newspaper. Associated Press (англ.). The San Diego Union-Tribune[fr]. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021. 
  13. ↑ АГ/ИР (28 жовтня 2021). Перестали открываться сайты газеты «Новы час» и ресурсов «Настоящее время» и «Deutsche Welle» (рос.). Белсат. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  14. ↑ В Білорусі заблокували низку іноземних ЗМІ (укр.). РБК-Україна. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  15. ↑ В Беларуси заблокирован сайт газеты «Новы час», работает «зеркало» (рос.). naviny.by. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  16. ↑ Preisträger 2009 (нім.). ZEIT-Stiftung[fr]. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013. 
  17. ↑ Dawn Arteaga (3 червня 2008). Belarus’ Pioneering Editor and Ugandan Human Rights Reporter Named 2008 Knight International Journalism Award Winners (англ.). Міжнародний центр для журналістів[ru]. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013. 
  18. ↑ Марина Рахлей (4 червня 2008). Алексей Король: лучше не премии получать, а жить в свободной стране. naviny.by. Процитовано 17 червня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новы_Час&oldid=38199274