Ногайський степ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ногайський степ
44°40′ пн. ш. 45°39′ сх. д. / 44.667° пн. ш. 45.650° сх. д. / 44.667; 45.650Координати: 44°40′ пн. ш. 45°39′ сх. д. / 44.667° пн. ш. 45.650° сх. д. / 44.667; 45.650
Країна Росія Росія
Розташування Прикаспійська низовина
Тип піщана
Висота над рівнем моря від 150 до -28 м
Клімат
Річний рівень опадів менше 300  мм
Ногайський степ (Росія)
Ногайський степ
Ногайський степ

К:Картка на Геокарі: Виправити: Множинні параметри Ногайський степ — посушлива безліса рівнина на сході Північного Кавказу в межиріччі Терека і Куми[1]. Регіон розташований на територіях Ставропольського краю, північного Дагестана і Чеченської республіки Росії. Назва походить від етноніма ногайці.

Рослинність ксерофітна і галофітна, часто — на піщаних ґрунтах.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Ногайського степу континентальний, посушливий, з кількістю річних опадів менше 300 мм. Середня температура найтеплішого періоду (квітень — жовтень) + 18-19 °C, холодного періоду (листопад — березень) від 0 до 2 °C. Абсолютний мінімум −33 °C (січень, лютий), максимум +42 °C (серпень). Літо спекотне, зима відрізняється мінімальною сумою опадів (у середньому близько 40 мм), через що сніговий покрив слабко виражений[2].

Ґрунти[ред.ред. код]

Для степу характерні лучно-каштанові і світло-каштанові ґрунти тій чи іншій мірі засоленості. В результаті дефляційних процесів часто зустрічаються переважно блюдцеподібні западини, зайняті озерами і солончаками. Окремі ділянки займають слабозакріплені піски[3].

Гідрографія[ред.ред. код]

Постійна річкова мережа відсутня. Ґрунтові води, хоча і лежать на невеликій глибині, засолені і для пиття непридатні. На території є джерела геотермальних вод. Землеробство тут можливо лише при штучному зрошенні[4]. Для зрошення використовується вода з двох річкових систем, що відносяться до басейну внутрішнього стоку.

Опустелювання[ред.ред. код]

Ногайський степ — зона відгонного тваринництва. За радянських часів у Ногайському степу і сусідніх степових просторах на зимівлю щорічно переганяли або завозили на транспорті понад один мільйон голів дрібної і великої худоби з гірських районів Дагестана, а також Чечні, Інгушетії, Північної Осетії і Грузії[3].

У період «розвинутого соціалізму» почалося широке освоєння степів під їх цілорічне використання. В результаті нерозумної господарської практики виявилися знищеними в середній, сильній і дуже сильній важкості близько 70% всіх пасовищ регіону, а 25% земель виявилися засміченими шкідливими і отруйними для тварин травами[3].

Інтенсивно використовувалися під пасовища південні і південно-східні ділянки Ногайського степу з часом перетворилися на піщані пустелі. У минулому для зміцнення пісків тут проводилися посіви трав (піщаний овес тощо), Створювалися соснові, ялівцеві і тисові насадження, які в дуже невеликій кількості збереглися в південній частині степу. Зараз ці роботи закинуті[3]. Внаслідок опустелювання і господарської діяльності людини втраченими виявилися одна з візитних карток Ногайського степу — сайгаки[5][2].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Добролюбський А. О. Кочівники на заході причорноморських степів в Х-ХVIII століттях (історико-археологічне дослідження). — Автореферат дис. … Доктора історичних наук. — Санкт-Петербург: ИИМК РАН, 1991. — 34 с.