Ногайський степ
| Ногайський степ рос. Ногайская степь | ||||
| 44°40′ пн. ш. 45°39′ сх. д. / 44.667° пн. ш. 45.650° сх. д.Координати: 44°40′ пн. ш. 45°39′ сх. д. / 44.667° пн. ш. 45.650° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія | |||
| Розташування | Прикаспійська низовина | |||
| Тип | піщана | |||
| Висота над рівнем моря | від 150 до -28 м | |||
| Клімат | ||||
| Річний рівень опадів | менше 300 мм | |||
К:Картка на Геокарі: Виправити: Множинні параметри Ногайський степ — посушлива безліса рівнина на сході Північного Кавказу в межиріччі Терека і Куми[1]. Регіон розташований на територіях Ставропольського краю, північного Дагестана і Чеченської республіки Росії. Назва походить від етноніма ногайці.
Рослинність ксерофітна і галофітна, часто — на піщаних ґрунтах.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат Ногайського степу континентальний, посушливий, з кількістю річних опадів менше 300 мм. Середня температура найтеплішого періоду (квітень — жовтень) + 18-19 °C, холодного періоду (листопад — березень) від 0 до 2 °C. Абсолютний мінімум −33 °C (січень, лютий), максимум +42 °C (серпень). Літо спекотне, зима відрізняється мінімальною сумою опадів (у середньому близько 40 мм), через що сніговий покрив слабко виражений[2].
Ґрунти[ред. | ред. код]
Для степу характерні лучно-каштанові і світло-каштанові ґрунти тій чи іншій мірі засоленості. В результаті дефляційних процесів часто зустрічаються переважно блюдцеподібні западини, зайняті озерами і солончаками. Окремі ділянки займають слабозакріплені піски[3].
Гідрографія[ред. | ред. код]
Постійна річкова мережа відсутня. Ґрунтові води, хоча і лежать на невеликій глибині, засолені і для пиття непридатні. На території є джерела геотермальних вод. Землеробство тут можливо лише при штучному зрошенні[4]. Для зрошення використовується вода з двох річкових систем, що відносяться до басейну внутрішнього стоку.
Опустелювання[ред. | ред. код]
Ногайський степ — зона відгонного тваринництва. За радянських часів у Ногайському степу і сусідніх степових просторах на зимівлю щорічно переганяли або завозили на транспорті понад один мільйон голів дрібної і великої худоби з гірських районів Дагестана, а також Чечні, Інгушетії, Північної Осетії і Грузії[3].
У період «розвинутого соціалізму» почалося широке освоєння степів під їх цілорічне використання. В результаті нерозумної господарської практики виявилися знищеними в середній, сильній і дуже сильній важкості близько 70% всіх пасовищ регіону, а 25% земель виявилися засміченими шкідливими і отруйними для тварин травами[3].
Інтенсивно використовувалися під пасовища південні і південно-східні ділянки Ногайського степу з часом перетворилися на піщані пустелі. У минулому для зміцнення пісків тут проводилися посіви трав (піщаний овес тощо), Створювалися соснові, ялівцеві і тисові насадження, які в дуже невеликій кількості збереглися в південній частині степу. Зараз ці роботи закинуті[3]. Внаслідок опустелювання і господарської діяльності людини втраченими виявилися одна з візитних карток Ногайського степу — сайгаки[5][2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вікіпедія: Ногайський степ
- ↑ а б Ельдар Ельдаров. Ногайський степ на сайті Російського географічного товариства
- ↑ а б в г Ногайський степ: Дагестанське республіканське відділення РГТ
- ↑ mprdag.ru/attachments/045_econogay.doc
- ↑ У Ногайської степи сайгаки більше не живуть
Література[ред. | ред. код]
- Добролюбський А. О. Кочівники на заході причорноморських степів в Х-XVIII століттях (історико-археологічне дослідження). — Автореферат дис. … Доктора історичних наук. — Санкт-Петербург: ИИМК РАН, 1991. — 34 с.
|
Це незавершена стаття з географії Дагестану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. img |
