Ноготович Яків Григорович
| Ноготович Яків Григорович | |
|---|---|
| Народився | 3 травня 1897  Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | серпень 1979 (82 роки) Іваново, РРФСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Національність | єврей |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | КПРС |
Яків Григорович Ноготович (3 травня 1897, місто Кременчук, тепер Полтавської області — серпень 1979, місто Іваново, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Запорізького губернського комітету КП(б)У, відповідальний секретар Могилівського (Могилів-Подільського) окружного комітету КП(б)У.
Народився в місті Кременчуці (за іншими даними — в Києві). Батько працював підрядником із заготівлі каменю для залізниці на каменоломнях в Київській губернії, мати — домогосподарка.
З раннього дитинства мешкав у Києві. З дев'ятирічного віку вчився в Києві і влітку працював з батьком табельником в кар'єрі в Катеринославі і в Київській губернії. Витримав на відмінно іспит в гімназію, але не був прийнятий через єврейське походження. Поступив в комерційне училище, пізніше перетворене в Київське реальне училище, яке закінчив у 1916 році.
З 1915 року відвідував студентські революційні гуртки, був заарештований на три доби за участь в демонстрації.
З 1916 по весну 1917 року навчався в Комерційному інституті в Києві, навчання не закінчив. Одночасно давав приватні уроки.
У березні 1917 року брав участь в роззброєнні київської поліції. З травня по вересень 1917 року служив міліціонером та помічником начальника відділу районної міліції в Києві.
Член Партії соціалістів-революціонерів з квітня по жовтень 1917 року. Належав до лівого крила партії. У 1917 році працював агітатором-організатором партії есерів в Київській губернії. З вересня 1917 року виконував доручення більшовиків (РСДРП(б)).
З жовтня 1917 року — рядовий загону Червоної гвардії, брав участь у сутичках з юнкерами в Києві. У 1918 — початок 1919 року — політбоєць, політпрацівник та редактор полкової газети 5-го полку 2-ї стрілецької дивізії Української Червоної армії.
Член РКП(б) з квітня 1918 року.
На початку 1919 року демобілізований із Червоної армії як непридатний до стройової служби через хворобу. Повернувся до Києва, де у січні 1919 року став начальником загону із придушення повстання на Куренівці. У 1919 році — військовий організатор Шулявского району Києва, член військово-політичної колегії Народного комісаріату із військово-морських справах Української СРР. Під час повстання в Києві 9-го полку був заарештований і засуджений до розстрілу, але незабаром звільнений.
З лютого до грудня 1919 року — військовий комісар 4-го Ніжинського стрілецького полку, військовий комісар Богунської бригади 44-ї стрілецької дивізії. Під час боїв був один раз контужений та чотири рази поранений. З грудня 1919 до 1920 року лікувався в госпіталі.
У 1920 році — завідувач політичного відділу військового комісаріату губернії; завідувач військового відділу губернського комітету КП(б)У.
До лютого 1920 року — уповноважений політичної секції Революційної військової ради 13-ї армії.
У 1920 — листопаді 1920 року — голова Олександрівського (Запорізького) губернського комітету КП(б)У. Був на посаді чотири місяці. Брав участь у придушенні повстання Нестора Махна.
З 1920 до березня 1921 року — політичний інспектор 6-ї армії РСЧА.
У 1921 році — відповідальний секретар Житомирського міського комітету КП(б)У; завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Волинського губернського комітету КП(б)У.
У грудні 1921 — лютому 1922 року — відповідальний секретар Кременчуцького губернського комітету КП(б)У.
З березня до листопада 1922 року — міський організатор, заступник завідувача, в листопаді 1922 — червні 1923 року — завідувач організаційного відділу Чернігівського губернського комітету КП(б)У.
У липні 1923 — травні 1924 року — прокурор по ДПУ Народного комісаріату юстиції Української СРР.
З травня 1924 року — завідувач організаційного відділу Шахтинського окружного комітету КП(б)У.
У 1924—1925 роках — завідувач організаційного відділу Могилівського (Могилів-Подільського) окружного комітету КП(б)У.
У 1925 — червні 1926 року — відповідальний секретар Могилівського (Могилів-Подільського) окружного комітету КП(б)У.
У липні 1926 — червні 1927 року — завідувач організаційно-розподільного відділу ЦК КП(б) Туркменії.
У 1927—1928 роках — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу Казакського крайового комітету ВКП(б).
У 1928 — липні 1929 року — завідувач організаційно-розподільного відділу та член Секретаріату і Бюро Казакського крайового комітету ВКП(б).
У липні 1929 — січні 1930 року — заступник завідувача обліково-розподільного відділу адміністративно-організаційного управління Народного комісаріату зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР. У 1929 році — голова комісії із «чистки партії» та голова апеляційної комісії по Замоскворецькому району міста Москви.
У січні — вересні 1930 року — заступник начальника відділу кадрів Народного комісаріату зовнішньої та внутрішньої торгівлі СРСР; начальник відділу кадрів Народного комісаріату торгівлі СРСР.
З грудня 1930 по 1931 рік навчався в Інституті червоної професури економіки, в 1931—1933 роках — в Інституті червоної професури світового господарства і світової політики, закінчив три курси.
У березні 1933 — січні 1935 року — начальник політичного відділу Вапнярської машинно-тракторної станції (МТС) Вінницької області.
У січні 1935 — листопаді 1936 року — начальник сектору політичного відділу вівцерадгоспів політичного управління Народного комісаріату радгоспів СРСР, одночасно з червня 1935 року — помічник начальника політуправління по вівцерадгоспах Народного комісаріату радгоспів СРСР. 4 листопада 1936 року знятий з посади «за політичні помилки і троцькістське минуле».
У лютому 1937 — січні 1938 року — заступник директора хімічної контори «Хімкомторг» тресту «Моспостачзбут» у Москві.
25 липня 1937 року виключений із ВКП(б).
У січні 1938 — червні 1941 року — начальник відділу мобілізаційних ресурсів Московських контор Народного комісаріату важкої промисловості і Народного комісаріату паливної промисловості РРФСР.
З червня 1941 до березня 1942 року — викладач із хімічного захисту районного штабу місцевої протиповітряної оборони в Москві.
У 1942 році відновлений в членах ВКП(б).
У березні 1942 — вересні 1945 року — командир-інструктор штабу місцевої протиповітряної оборони в місті Іваново.
У вересні 1945 — лютому 1946 року — головний адміністратор Державного цирку в Іваново.
У квітні 1946 — серпні 1950 року — масовик і художній керівник міського саду-театру текстильників в Іваново.
З вересня 1950 по травень 1951 року не працював через хворобу.
У травні — жовтні 1951 року — заступник директора міського Саду будівельників у місті Іваново.
У жовтні 1951 — травні 1952 року — старший уповноважений Івановського драматичного театру. У травні 1952 — березні 1970 року — уповноважений Івановського театру музичної комедії.
З березня 1970 року — пенсіонер, проживав у місті Іваново, де й помер у серпні 1979 року.
- Ноготович Яков Григорьевич (рос.)
- Ашимбаев Д. Кто есть Кто в Казахстане. 2010 (рос.)