Перейти до вмісту

Номан Челебіджіхан

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Номан Челебіджіхан
кримс. Noman Çelebicihan Редагувати інформацію у Вікіданих
Номан Челебіджіхан
Номан Челебіджіхан
Номан Челебіджіхан
Голова Кримської Демократичної Республіки, муфтій Криму, Литви, Польщі та Білорусі
березень 1917 — 4 січня 1918
Попередникпосада заснована
Наступникпосада скасована
Голова Директорії
листопад 1917 — 4 січня 1918
Попередникпосада заснована
НаступникДжафер Сейдамет Киример
Народився1885(1885)
село Біюк-Сонак, Перекопський повіт, Таврійська губернія,
Російська імперія
Помер23 лютого 1918(1918-02-23)
Севастополь, Таврійська губернія, Російська РФСР
Відомий якполітик, письменник, поет Редагувати інформацію у Вікіданих
Підданство Російська імперія
Національністькримський татарин
Alma materюридичний факультет Стамбульського університетуd, Санкт-Петербурзький науково-дослідний психоневрологічний інститутd і Vefa High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяМіллі Фірка
Релігіясунізм Редагувати інформацію у Вікіданих
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Я поклявся світло правди в темний край принести мій.

Нома́н Челебіджіха́н (кримс. Noman İbraim оğlu Çelebicihan, Номан Ибраим огълу Челебиджихан; 1885, село Біюк-Сонак, Перекопський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія — 23 лютого 1918, Севастополь) — кримськотатарський політичний і державний діяч. Один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму, Литви, Польщі і Білорусі[1].

Відомий також як Челебі Челебієв, саме так його ім'я було записано в офіційних російських документах. Слова його вірша кримс. «Ant etkenmen!» («Я присягнувся!») стали національним гімном кримських татар, музику до якого також написав Челебіджихан[2].

Біографія

[ред. | ред. код]
Номан Челебіджіхан

Народився Челебіджіхан у 1885 році в сім'ї Ібраїма Челебі, імама мечеті села Біюк-Сонак, та Джиханшах Челебі, що походила з аристократичного роду[3][4]. Отримавши початкову освіту в сільській школі, продовжив її в медресе Акчора, а потім у Зинджирли-медресе і Гюлюмбей медресе, що було одним з відомих медресе того часу[5].

1906 року Номан переїхав до Стамбула за допомоги своїх дядьків — Абдуллаліма та Абу-Бекіра, які допомогли йому продовжити навчання. У Стамбулі Номан жив у районі Карагюмрюк (тур. Karagümrük), де компактно проживала невелика група кримськотатарських студентів. З 1908 року він вивчав право та здобував богословську освіту в Стамбульському університеті, а також відвідував ліцей Vefa Lisesi[6][7]. 1909 року спільно з Джафером Сейдаметовим і Абібуллою Одабашем заснував патріотичну спільноту «Батьківщина» (кримс. «Vatan») — підпільну політичну організацію, членами якої були кримськотатарські студенти в Османській імперії.

У Стамбулі Челебіджіхан заснував кілька організацій, включно з «Товариством кримськотатарської молоді, що навчається» та «Товариством молодих татарських письменників» (тур. Yaş Tatar Yazıcılar Cıyını), останню він створив 1910 року з Абібуллою Темірджаном[8].

1913 року поїхав до Санкт-Петербурга для продовження навчання і вступив на юридичний факультет Інституту психоневрології, під час навчання він працював на будівництві доріг[9].

За пропаганду соціалістичних ідей був заарештований. Після Лютневої революції Челебіджіхан повернувся до Криму, очолив національний рух кримських татар.

На їхньому першому з'їзді в Сімферополі 25 березня 1917 обраний головою Всекримського Мусульманського виконкому і муфтієм-головою Таврійського мусульманського духовного управління.

Челебіджіхан організував маніфестації кримських татар, збір пожертвувань у «фонд перемоги» над Німецькою імперією, Османською імперією та її монархічними союзниками. Очолюваний ним Мусульманський виконком було визнано органом Тимчасового уряду в управлінні кримськими татарами з підпорядкуванням його міністерству внутрішніх справ Росії.

Тоді ж побачили світ такі видання, як «Millet» («Нація») кримськотатарською мовою та «Голос татар» — російською.

З 5 квітня 1917 фактично всі справи кримських татар у компетенції Мусвиконкому. Його центральні органи: газети «Millet» («Нація», редактор Асан Сабрі Айвазов, з 27 червня 1917), тижневик «Голос татар» (Алі Боданінський та Х. Чапчакчі, з 22 липня). Керівництво Мусвиконкому сприяло офіційному оформленню Національної партії — Milliy Fırqa, основною метою якої є національне самовизначення кримських татар. Перший склад ЦК: Челебі Челебієв, Джафер Сейдамет, Асан Сабрі Айвазов, Сеїтджеліль Хаттат, Амет Озенбашли, Дж. Аблаєв, А. Хільмі (Ільмі). Своїм завданням партія вважала створення автономної Кримської держави зі збереженням ладу між етнічними групами. Влітку 1917, з дозволу Александра Керенського, почалися формуватися власні татарські національні військові формування, так звані ескадрони.

Челебіджіхан закликав до формування мусульманських збройних сил, у липні він виступив проти відряджання на фронт трьох запасних мусульманських полків. Це не подобалася Тимчасовому уряду Росії. 23 червня 1917 року севастопольська контррозвідка заарештувала Челебіджіхана за звинуваченням у зв'язках із Туреччиною, але незабаром його звільнили, оскільки кримські татари висловили протест на захист свого лідера, закріпивши його п'ятьма тисячами підписів[10].

На Всекримському з'їзді кримських татар у Сімферополі 2 жовтня 1917 Челебіджіхан виклав програму реорганізації Мусульманського виконкому в Курултай — парламент кримськотатарського народу. Перед ним ставилось завдання взяти участь у здійсненні територіальної автономії півострова під гаслом: «Крим для кримчан».

Челебіджіхан засудив жовтневий переворот у Петрограді 25 жовтня 1917, виступав за утворення революційної влади з участю всіх соціалістичних партій (без кадетів).

У листопаді 1917 року (за старим стилем) у Криму проходить I Курултай кримськотатарського народу, підготовлений Номаном Челебіджіханом із соратниками. Челебіджіхан входить до комісії з розробки проєкту Конституції Кримської Демократичної Республіки.

Курултай затверджує представлений комісією проєкт Конституції й проголошує створення КДР, а Номана Челебіджіхана обирають головою Директорії (національного уряду) і паралельно — міністром юстиції. У представленому на сторінках газет «Millet» і «Голос татар» програмному повідомленні створеного уряду йшлося:

«Кримськотатарський національний уряд покликаний забезпечити щастя і нормальну життєдіяльність не лише корінного народу, але й захищати всіх земляків, мешканців півострова від узурпації, анархії і заколоту, захищати їх життя і гідність, і вважає це своїм священним обов'язком».

Челебіджіхан виступав за рівноправ'я всіх народів, що живуть у Криму:

«Наше завдання, створення такої держави, як Швейцарія. Народи Криму є прекрасним букетом, і для кожного народу потрібні рівні права й умови, бо нам іти пліч-о-пліч».

Проте прихід до влади більшовиків, які не визнавали кримськотатарський уряд, поставив під загрозу існування молодої Кримської Демократичної Республіки.

Вбивство

[ред. | ред. код]

Виявивши нерішучість у збройній боротьбі з більшовиками, 4 січня 1918 року Номан із власної ініціативи подав у відставку з керівних посад. На його пропозицію, 10 січня Курултай утворив комісію, яка вела переговори з більшовиками про припинення збройної боротьби в Криму.

Скориставшись цим, 14 січня більшовицькі війська безперешкодно захопили владу в Сімферополі, заарештували Челебіджіхана і літаком перевезли до Севастополя. У місцевій в'язниці Челебіджіхана утримували 27 днів. Протягом 22-24 лютого в Севастопольській в'язниці матросами було розстріляно близько 600 людей, серед яких був і Челебіджіхан[11]. Його розстріляли 23 лютого, а тіло викинули в Чорне море[12][13].

Ідеї та реформи

[ред. | ред. код]

Релігія

[ред. | ред. код]

Челебіджіхан як муфтій мусульман Криму, закликав кримськотатарських жінок зняти чадру та дозволив спільне богослужіння для чоловіків і жінок. Це стало революційною реформою для того часу[14][15].

Також Челебіджіхан став першим демократично обраним мусульманським муфтієм не лише в Криму, але в Польщі, Литві, Білорусі та Україні[5][13].

Освіта

[ред. | ред. код]

Номан ініціював створення в Сімферополі технікуму, жіночої гімназії і Педагогічного інституту імені Ісмаїла Гаспринського в Бахчисараї. У листопаді 1917 року на основі бахчисарайського Зинджирли-медресе було створено Кримськотатарський педагогічний інститут імені Менґлі Герая[16][17][9].

Співпраця з Українською народною республікою

[ред. | ред. код]

Челебіджіхан підтримував зв'язки з Українською центральною радою. У вересні 1917 на її запрошення направив до Києва від Мусульманського виконкому делегацію з 10 осіб для участі в З'їзду народів Росії. Кримськотатарська делегація підтримала рішення з'їзду про перетворення Росії на федерацію рівноправних республік.

Вітав утворення Української Народної Республіки[18].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Топоніми

[ред. | ред. код]

На державному рівні

[ред. | ред. код]

3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2020 році» в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році «135 років з часу народження Номана Челебіджіхана (1885—1918), кримськотатарського політичного та державного діяча, голови першого національного уряду, муфтія мусульман Криму, Литви, Польщі, Білорусі»[23]

Твори

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Жовтий тюльпан (Sarı tülpan)
  • Метелик (Köbelek)
  • «Ох, татарські юнаки…» (Aygidi tatar yaşları!)
  • Привіт од лиса (Tilkiden selâm)
  • В'язниця (Bastırıq)
  • «Прощавай, татарський світе…» (Savlıqman qal, tatarlıq)
  • Нещасливий перехожий (Yolcu ğarip)
  • Я поклявся! (Ant etkenmen)

Проза

[ред. | ред. код]
  • Молитва ластівок (Qarılğaçlar duası)
  • Відьма (Qurtqa qadın)

Збірки

[ред. | ред. код]

І народився день: збірка / Ісмаїл Гаспринський, Номан Челебіджіхан, Осман Акчокракли, Асан Сабрі Айвазов, Дженгіз Дагджи, Юсуф Болат, Шаміль Алядін, Уріє Едемова, Шевкет Рамазанов, Ервін Умеров, Таїр Халілов; пер. Майє Абдулганієва, Надія Гончаренко, Диляра Абібулаєва, Віктор Гуменюк, Данило Кононенко, Петро Коробчук, Шахсніє Дегерменджи, Таміла Сеітяг'яєва, Володимир Даниленко, Лідія Любимова. — Київ: Майстер книг, 2018. — 360 с. — (Кримськотатарська проза українською). — ISBN 9786177652013[24].

Сучасні публікації про автора

[ред. | ред. код]
  • Не заросте травою поле бою. [Монографія про Номана Челебіджіхана] Автор Юнус Кандим, автор перекладу Юрій Косенко // Формат. — 2017.[25]
  • Кримськотатарська поезія ХХ століття. Номан Челебіджихан. [Вибрані вірші: Жовтий тюльпан; «Ох, татарські юнаки…»; Я поклявся; В'язниця; Нещасливий перехожий; Метелик; «Прощавай, татарський світе…»; Привіт од лиса] / Автори перекладів В. Чернишенко, Г. Михайловськата М. Карповий (підрядники: М. Абдулганієва та О. Дерім) // Всесвіт. — 2014. — № 5-6.[26][27]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Іслам в Україні
  2. ↑ Номан Челебіджіхан - Література (українська та зарубіжна). Частина 2. 6 клас. Яценко. uahistory.co (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  3. ↑ ibil.com.ua, Design and conceptual-Igor Boychenko. Номан Челебіджіхан – видатна особистість в історії кримськотатарського народу. Радио Куреш. Процитовано 14 жовтня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Ant Etkenmen (Я Поклявся). Історична правда. Архів оригіналу за 11 липня 2025. Процитовано 14 жовтня 2025.
  5. 1 2 Публічний діалог «Номан Челебіджіхан (1885–1918): кримськотатарський національний лідер, письменник і муфтій». Національний музей Голодомору-геноциду (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  6. ↑ Відбувся захід пам’яті лідера кримськотатарського народу Номана Челебіджіхана. Національний музей Голодомору-геноциду (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  7. ↑ Згадуючи Номана Челебіджіхана. Іслам в Україні (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  8. ↑ Коли ім’я = боротьба: 10 фактів про Номана Челебіджіхана. krymsos.com (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  9. 1 2 23 лютого — 107 роковини смерті Номана Челебіджіхана, кримськотатарського політичного діяча. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  10. ↑ Номан Челебіджихан – кримськотатарський Бандера – культурне життя України Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  11. ↑ ibil.com.ua, Design and conceptual-Igor Boychenko. Курултай 1917: спроба відновлення держави кримських татар. Радио Куреш. Процитовано 14 жовтня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ «Народе мій, для тебе я жив…»
  13. 1 2 admin (23 лютого 2022). 23 лютого - 104-ті роковини смерті Номана Челебіджіхана. Крымскотатарский Ресурсный Центр (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  14. ↑ Шефіка Гаспринська — жінка, яка творила історію Криму. Гендер в деталях. Процитовано 14 жовтня 2025.
  15. ↑ Номан Челебіджіхан. Як у 1917-му кримські татари почали свою революцію — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 7 квітня 2017. Процитовано 14 жовтня 2025.
  16. ↑ Номан Челебіджіхан (1885–1918) - 100 облич Української революції. uahistory.co (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  17. ↑ Перший Курултай кримськотатрського народу. Історико-просвітній проект Портал (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  18. ↑ 23 лютого — День пам'яті Номана Челебіджіхана. QIRIM.News (укр.). 23 лютого 2023. Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
  19. ↑ хата, Біла (28 лютого 2021). На Чернігівщині вшанували пам`ять Номана Челебіджіхана. Біла хата (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  20. ↑ ГО «Українська Ініціатива» вшанувала пам’ять Номана Челебіджіхана – ГО "Українська Ініціатива" (укр.). 23 лютого 2021. Процитовано 14 жовтня 2025.
  21. ↑ Севгіль Мусаєва про збір УП | 10 мінометів для 48-ї ОШБ імені Номана Челебіджіхана (укр.), процитовано 10 січня 2024
  22. ↑ Вулиця Решата Аметова та сквер імені Номана Челебіджихана. Вперше на материковій частині України. qirim.news (англ.). Процитовано 3 серпня 2024.
  23. ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2020 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 лютого 2026.
  24. ↑ «І народився день» ‒ нова сторінка у книговиданні. Крым.Реалии (укр.). 29 червня 2020. Процитовано 1 червня 2024.
  25. ↑ У Києві представили книгу про лідера кримських татар Номана Челебіджіхана українською мовою. Радіо Свобода. 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 11 січня 2024. Процитовано 30 липня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  26. ↑ Читати онлайн
  27. ↑ Коротко про Н. Челебіджихана

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Номан_Челебіджіхан&oldid=48716891