Номіналізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Номіналізм — напрям у середньовічній філософії, який у диспутах про універсалії протистояв реалізму.

Про номіналізм[ред.ред. код]

Термін походить від латинського слова «nomen», що означає «ім'я», «назва». На противагу середньовічному реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття (так звані, універсалії) — лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням. Основними представниками цього напряму були: Росцелін, Вільям Оккам.

Крайні номіналісти, до яких належав Росцелін (XI-XII ст.), обґрунтовували думку про те, що загальні поняття — це тільки звуки людського голосу; реально існує лише одиничне, а загальне — тільки ілюзія, яка може існувати лише в людському розумі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Гобс Т., Вибране, т. 1, М., 1964, с. 66
  • Craig W., On axiomatizability wihin a system, «The Journal of Symbolic Logic», 1953, v. 18
  • Рвачов Л. А., Математика і семантика. Номіналізм як інтерпретація математики, К., 1966;
  • Яновська С. А., Проблеми введення і виключення абстракцій більш високих (ніж перший) порядків, в кн.: Проблема знаку і значення, М., 1969;
  • Ледніков Є. Є., Критичний аналіз номіналістичних і платоністських тенденцій у сучасній логіці, К., 1973;