2С23 «Нона-СВК»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нона-СВК (САУ))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нона (значення).
2С23 «Нона-СВК»
«Нона-СВК» в парку «Патріот»
«Нона-СВК» в парку «Патріот»
Тип самохідна артилерійська установка
Історія використання
На озброєнні з 1991
Оператори Росія Росія
Венесуела Венесуела
Війни Війна на сході України
Історія виробництва
Розробник СРСР СРСР ЦНДІ «Буревісник»
Виробник СРСР СРСР,
Росія Росія
Виготовлення 1981-1991
Характеристики
Довжина 7730
Ширина 2900
Висота 3075
Калібр 120-мм 2А60
Підвищення −4…+80°
Траверс −35…+35°
Темп вогню 8—10
Дальність вогню
Ефективна 0,04…12,8
Приціл 1П8, 1П30, ТКН-3А
Другорядне
озброєння
 1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун дизельний, КамАЗ 7403
260
Питома потужність 19,1
Підвіска індивідуальна торсіонна
8x8
тиск на ґрунт: 2,3—3,7
Дорожній просвіт 475
Швидкість шосе: 80
бездоріжжя: 10 на плаву
Прохідність підйом: 30°
стінка: 0,5
рів: 2
брід: плаває
2С23 «Нона-СВК» у Вікісховищі

2С23 «Нона-СВК» — російська батальйонна самохідна артилерійська установка, основною зброєю якої є міномет-гармата калібру 120 мм.

Розробка[ред. | ред. код]

Розроблена в конструкторському бюро Пермського машинобудівного заводу імені Леніна під науковим керівництвом климовського Центрального науково-дослідного інституту точного машинобудування і горьковского Центрального науково-дослідного інституту «Буревісник» на базі шасі плаваючого колісного бронетранспортера БТР-80. САУ 2С23 «Нона-СВК» призначена для ураження живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів та пунктів управління. Здатна вести прицільний вогонь без попередньої підготовки з закритих позицій і прямим наведенням. Можлива стрільба всіма видами 120-мм мін російського і закордонного виробництва.

Оператори[ред. | ред. код]

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Чечня[ред. | ред. код]

Вперше САУ «Нона-СВК» були використані під час Першої чеченської кампанії, де ними підсилювались мотострілецькі батальйони. Разом з полковою і дивізійною артилерією зазвичай використовувались для придушення та знищення вогневих точок чеченських підрозділів, що були облаштовані в міській забудові[8].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Війна на сході України, Російська зброя на Донбасі та Російське вторгнення в Україну (2022)

Під час конфлікту на Донбасі як мінімум 5 одиниць САУ «Нона-СВК» були помічені на кордоні з Україною в Новошахтинську[9][10][11][12][13]. Восени 2014 року САУ «Нона-СВК» спостерігалися в контрольованому на той час проросійськими формуваннями Луганську[14][15], поряд із військовослужбовцями 61-ї бригади морської піхоти РФ.

27 березня 2022 року російські загарбники кинули свій міномет 2С23 «Нона-СВК»[16][17].

В результаті наступу на початку вересня 2022 року в районі Ізюма на Харківщині, українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної російської техніки. Зокрема великою кількістю 152-мм самохідних артустановок «Мста-С», причому модернізованих, та навіть 120-мм самохідний міномет «Нона-СВК»[18].

В лютому 2023 року стало відомо, що українські військові застосовують американські 120-мм міни M1101 для стрільби з трофейних причіпних гаубиць 2Б16 «Нона-К» та самохідних мінометів 2С23 «Нона-СВК»[19].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Military Balance 2016, p. 190
  2. ↑ Military Balance 2016, p. 194
  3. ↑ Military Balance 2016, p. 416
  4. ↑ Stockholm International Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 4 липня 2016.
  5. ↑ Техніка війни. Українці придумали кращу альтернативу броньованому склу, друге життя зброї з СРСР — Телеканал новин 24. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
  6. ↑ У Житомирі засвітилася реанімована 2С23 «Нона-СВК». Військова панорама. 4 серпня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
  7. ↑ САУ «Богдана» – розробка Краматорського заводу. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  8. ↑ Major Gregory J. Celestan. The Russian artillery in Chechnya // Field Artillery. — HQDA PB6-97-1, 1997. — № January—February. — С. 44.
  9. ↑ _ DiaMaTTo (24 квітня 2014), 24.04.14 Новошахтинск. Военная техника, процитовано 4 липня 2016
  10. ↑ Військове телебачення України (23 січня 2016), Техніка війни №18. Броня. 9 арсенал. 2С23. 2С7. Т-34, процитовано 4 липня 2016
  11. ↑ nesvetaytv (24 квітня 2014), Проезд военной техники через Новошахтинск 24 04 2014, процитовано 4 липня 2016
  12. ↑ Анастасия Сивко (24 квітня 2014), Новошахтинск (Военная техника), процитовано 4 липня 2016
  13. ↑ Hirosima Nagasakieva (24 квітня 2014), Россия ответила на штурм блок-постов в Славянске 24.04.2014, процитовано 4 липня 2016
  14. ↑ Askai. Две арт.установки "Нона-СВК" 61-й ОБрМП ВС РФ на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Процитовано 4 липня 2016.
  15. ↑ Askai. Российские морпех и арт.установка "Нона-СВК" из 61-й ОБрМП на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 4 липня 2016.
  16. ↑ Окупанти втекли та залишили на полі бою рідкісну зброю – міномет 2С23 "Нона-СВК". Фото [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]. news.obozrevatel.com. 28 березня 2022.
  17. ↑ Bratchuk_Sergey [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]. t.me. 28 березня 2022.
  18. ↑ Які російські трофеї захопили ЗСУ: танкова рота, "Зоопарк" і ключ до "Орланів". www.bbc.com. 13 вересня 2022.
  19. ↑ Трофейні “Нони” України отримали американські міни. Мілітарний. 19 лютого 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2С23_«Нона-СВК»&oldid=39763858