Норберто Боббіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Норберто Боббіо
італ. Norberto Bobbio
Norberto bobbio.jpg
Народився 18 жовтня 1909(1909-10-18)[1][2][…]
Турин, Італія[1][4]
Помер 9 січня 2004(2004-01-09)[1][2][…] (94 роки)
Турин, Італія[1][4]
Країна Flag of Italy (2003–2006).svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність філософ, правник, історик, політик, журналіст, політолог, викладач університету, письменник, historian of ideas
Alma mater Туринський університет і Liceo Classico Massimo D'Azegliod
Заклад Падуанський університет, Туринський університет і Сієнський університет
Посада довічний сенатор
Членство Національна академія деї Лінчеї, Американська академія мистецтв і наук і Туринська академія наук[4]
Нагороди
Автограф FirmaNBobbio.png
Особ. сторінка centenariobobbio.it/en.html

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Норберто Боббіо у Вікісховищі

Норберто Боббіо (італ. Norberto Bobbio, 18 жовтня 1909, Турин — 9 січня 2004, Турин) — італійський філософ, історик, політолог, один з найбільших італійських інтелектуалів ХХ ст. Представник течії ліберального соціалізму, що походить від Карло Росселлі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї лікаря. З дитинства захоплювався музикою і літературою. Навчався в класичному ліцеї, де подружився з Леоном Гінзбургом і Чезаре Павезе (згодом викладав у ньому, серед його учнів був Прімо Леві). У 1928 став членом фашистської партії. Закінчив юридичний факультет, продовжив навчання в Марбурзі, де познайомився з ідеями феноменології та екзистенціалізму. У 1933 захистив дисертацію про філософію Гуссерля. У 1934 опублікував свою першу книгу — монографію про феноменологічний підхід у філософії права і соціальної філософії. З 1935 викладав філософію права в університеті Камеріно, потім в університетах Сієни і Падуї. В середині 1930-х приєднався до антифашистського руху, увійшов до групи «Справедливість і свобода», був заарештований. Проте, в 1939 прийняв присягу вірності фашизму, щоб зайняти кафедру в Сієнському університеті.

У 1942 став членом антифашистської Партії дії, політичної наступниці «Справедливості і свободи», що дотримувалася концепції ліберального соціалізму, сформульованої Карло Росселі. В грудні 1943 був заарештований в Падуї, три місяці провів у в'язниці.

У 1948 році очолив кафедру філософії права в Туринському університеті. З початку 1960-х став займатися політологією, на початку 1970-х виступив одним із засновників в тому ж університеті факультету політичних наук. Був співвидавцем (разом із Нікола Аббаньяно) журналу Філософський огляд.

У 1996 став членом партії лівих демократів. Виступав з різкою критикою Сільвіо Берлусконі та встановленого ним політичного режиму.

Згідно з його волею, був похований у містечку Рівальта Борміда (П'ємонт).

Погляди[ред. | ред. код]

У філософії права і політичної філософії розвивав ідеї Ганса Кельзена, Бенедетто Кроче, Джорджо Дель Веккіо і Вільфредо Парето. Виступав прихильником діалогу з марксизмом та італійськими комуністами.

В ході дискусії про сенс поділу на лівих і правих, що розгорілася в Італії у 1990-х роках, Норберто Боббіо запропонував визначення, що стало класичним. Згідно з ним, критерієм поділу є ставлення до ідеї рівності людей: лівими є ті, хто виступає за більш егалітарне суспільство, а правими — ті, хто захищає нерівність[5].

Визнання[ред. | ред. код]

Почесний професор Туринського університету (1979), університетів Болоньї, Парижа, Мадрида, Буенос-Айреса, Шамбері. Довічний сенатор (1979). Член Академії деї Лінчеї, член-кореспондент Британської академії (1965). Премія Бальцана (1994), премія Аньєллі (1995). Книги Боббіо перекладені багатьма мовами світу.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • L'indirizzo fenomenologico nella filosofia sociale e giuridica (1934)
  • La filosofia del decadentismo (1945)
  • Teoria della scienza giuridica (1950)
  • Studi sulla teoria generale del diritto (1955)
  • Politica e cultura (1955)
  • Teoria della norma giuridica (1958)
  • Teoria dell'ordinamento giuridico (1960)
  • Il positivismo giuridico (1961)
  • Locke e il diritto naturale (1963)
  • Italia civile (1964)
  • Da Hobbes a Marx (1965)
  • Saggi sulla scienza politica in Italia (1969)
  • Diritto e stato nel pensiero di Emanuele Kant (1969)
  • Studi per una teoria generale del diritto (1970)
  • Una filosofia militante (1971)
  • Giusnaturalismo e positivismo giuridico (1972)
  • Quale socialismo (1977)
  • Dalla struttura alla funzione: nuovi studi di teoria del diritto (1977)
  • I problemi della guerra e le vie della pace (1979)
  • Studi hegeliani (1981)
  • Il futuro della democrazia (1984)
  • Il terzo assente (1988)
  • L'età dei diritti (1989)
  • Saggi su Gramsci (1990)
  • Destra e sinistra (1994)
  • De senectute (1996)
  • Autobiografia (1999)
  • Teoria Generale della Politica (1999)
  • Dialogo intorno alla repubblica (2001)
  • Liberalismo e Democrazia (2006)
  • Contro i nuovi dispotismi. Scritti sul berlusconismo (2008)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Любин В. П. Норберто Боббио как политический философ [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  • Мурзина А. А. Памяти Норберто Боббио, 1909–2004 // Государство и право, 2004, № 8, c. 125–127
  • Lanfranchi E. Un filosofo militante. Politica e cultura nel pensiero di Norberto Bobbio. Torino: Bollati Boringhieri, 1989
  • Cotroneo G. Tra filosofia e politica. Un dialogo con Norberto Bobbio. Soveria Mannelli: Rubbettino, 1998
  • Greco T. Norberto Bobbio. Un itinerario intellettuale tra filosofia e politica. Roma: Donzelli, 2000
  • Preve C. Le contraddizioni di Norberto Bobbio. Per una critica del bobbianesimo cerimoniale. Pistoia: CRT, 2004
  • Zagrebelsky G., Salvadori M., Guastini R. Norberto Bobbio tra diritto e politica. Roma: Laterza, 2005
  • Roberto G. Tra liberaldemocrazia e socialismo. Saggi sul pensiero politico di Norberto Bobbio. Pisa: Plus, 2006
  • L'opera di Norbero Bobbio. Itinerari di lettura / Valentina Pazé (a cura di). Milano: Franco Angeli, 2005
  • Omaggio a Norbero Bobbio (1909–2004). Metodo, linguaggio, Scienza del diritto / Antonio Punzi (a cura di). Milano: Giuffrè, 2007
  • Champeil-Desplats V. Norberto Bobbio: pourquoi la démocratie? Paris: Houdiard, 2008
  • Bonanate L., Fernández Santillán J.F. El pensamiento internacionalista de Norberto Bobbio. México: Fontamara, 2009

Примітки[ред. | ред. код]