Норвезький романтичний націоналізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Норвезький романтичний націоналізм (норв. Nasjonalromantikken) — рух у Норвегії між 1840 і 1867 роками у мистецтві, літературі та популярній культурі, який підкреслював естетику норвезької природи та унікальність норвезької національної ідентичності. Предмет багатьох досліджень і дискусій у Норвегії, він характеризувався ностальгією.[1]

Brudeferden I Hardanger (Весільна вечірка в Hardanger), монументальний твір в межах норвезького романтичного націоналізму. Автори: Ганс Ґуде та Адольф Тідеманд.

Передумови[ред. | ред. код]

Контекст та вплив норвезького романтичного націоналізму, що походить із новітньої історії та політичної ситуації. Після Чорної чуми Норвегія потрапила в залежність від Данії,а Копенгаген став столицею обох країн в особистому союзі. Згодом відбувся витік мізків талановитих людей з Норвегії в Данію, які навчались у Копенгагені та стали інтелігентами та культурними іконами в Данії, найвідоміший Людвіг Гольберг. Після більш ніж 400 років в якості залежної, менш залежної частини в датсько-норвезькому союзі, яку уряд Копенгагена розглядав як культурне затоплення, єдина унікальна норвезька культура була виявлена ​​серед фермерів і селян в сільських районах Норвегії; у 1814 р. Норвегія отримала часткову незалежність в особистому союзі з Королівством Швеції.[2]

Для норвежців, що підтвердили свої політичні прагнення в 1814 р., важливим стало питання про виразну норвезьку ідентичність. Оскільки міська культура набула популярності і в сільських районах, багата культурна спадщина сільської місцевості Норвегії опинилася під загрозою. Як результат, низка людей взялася збирати артефакти виразно норвезької культури, сподіваючись тим самим зберегти та просувати почуття норвезької ідентичності. [джерело?]

Провідні прихильники[ред. | ред. код]

Найвідомішими такими прихильниками у 1840–1850-ті роки були:[3]

  • Петер Крістен Асбйорнсен та Йорген Му, які збирали казки та історії з більшої частини країни;
  • Магнус Броструп Ландстад та Олеа Крегер, які збирали народні пісні, особливо у верхній частині Телемарка;
  • Людвіг Матіас Ліндеман, який збирав народні мелодії і закладав основи окремої норвезької гімної традиції, відмінної від данських та німецьких псалмів, які до того часу мали найбільший вплив на норвезьку високу музику;
  • Івар Осен, лінгвіст, який проводив аналіз лексики, ідіом та граматики переважно із Західної Норвегії та гірських долин, припускаючи, що там можна знайти оригінальні насіння норвезької мови. Він синтезував граматику, словниковий запас та орфографію для окремої норвезької мови, яка стала початком нюношка. (див. Норвезьку мову)
Національна романтична картина Ганса Гуде, 1847 рік

Ці досягнення мали стійкий вплив на норвезьку культуру та ідентичність, вплив, який можна засвідчити у впливі на візуальне мистецтво, класичну музику та літературу, представлену, наприклад:[4]

Пізніші події[ред. | ред. код]

У минулі дні національного романтичного руху були відновлені зусилля для збору сільських будівель, ремесел та мистецтв. Артур Газеліус, засновник Скандинавського музею у Стокгольмі, зібрав (і, можливо, врятував) великі колекції та відправив їх до Швеції.

Останній король союзу між Швецією та Норвегією, Оскар II, був прихильником цієї нової хвилі колекціонування, започаткувавши один із найстаріших музеїв просто неба — витоки Норвезького фолькмузею. Він підтримав управителя королівських доменів у Бюґдьої Крістіана Холста в його зусиллях зібрати старі будівлі із сільських районів. Серед будівель, які досі є в музеї, найвидатнішою є церква Гуля, перенесена сюди на початку 1880-х років. Незабаром інші піонери розпочали однакові зусилля, щоб врятувати важливі предмети традиційної норвезької архітектури та ремесла. Андерс Сандвіг започаткував музей Майгауген у Ліллегаммері. Халда Гарборг розпочала збір традиційних народних костюмів (bunad) і танців.

Ці зусилля все ще тривають, але стали більш систематизованими, оскільки інші культурні рухи вийшли на головне місце в Норвегії наприкінці 19 - на початку 20 століття. Романтичний націоналізм мав величезний вплив на норвезьку національну ідентичність. Персонаж Аскеладдена з казок вважається невід’ємною частиною норвезького шляху. У день норвезької Конституції навіть у таких містах, як Осло та Берген, значна частина людей одягається в бунади для параду, немислимого 100 років тому[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nasjonalromantikk ( Fagkonsulent for denne artikkelen var, Frode Ernst Haverkampf. Store norske leksikon). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 7 червня 2021. 
  2. Norwegian romantic nationalism (Memim.com). Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015. 
  3. Nasjonalromantikken (Nasjonalisme). Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 7 червня 2021. 
  4. Nasjonalromantikken i Norge Agjengen om Romantikken). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. 
  5. Nasjonalromantikk 1835-1780 (Europa Litteraturhistorie). Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 7 червня 2021. 
  6. Norwegian Nationalism and Folk Art (Olena). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. 

Література[ред. | ред. код]

  • Herresthal, Harald (1993) Med spark i gulvet og quinter i bassen: Musikalske og politiske bilder fra nasjonalromantikkens gjennombrudd i Norge (Universitetsforlaget AS)ISBN 978-8200217640
  • Helge Salvesen. 2020. «The Historian as Architect of Nations: A Historiographical Analysis of the Norwegian Peasantry as Carrier of National Ideology and Identity in the Medieval and Early Modern Period.» in Peasants, Lords, and State: Comparing Peasant Conditions in Scandinavia and the Eastern Alpine Region, 1000-1750. Brill.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Норвезький романтичний націоналізм