Нориця руда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
нориця руда
BankVole.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Animalia
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Мишовиді (Murimorpha)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Щурові (Arvicolinae)
Рід: Нориця (Myodes)
Вид: Нориця руда (Myodes glareolus)
Біноміальна назва
Myodes glareolus
(Schreber, 1780)
Синоніми
Clethrionomys glareolus

Evotomys glarolus

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Myodes glareolus
ITIS logo.svg ITIS: 970613
IUCN logo.svg МСОП: 4973
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 447135
Fossilworks: 104937

Нориця руда, або лісова (Myodes glareolus) — вид гризунів з роду нориця (Myodes) підродини щурових (Arvicolidae) родини хом'якові (Cricetidae).

Систематика[ред.ред. код]

Череп нориці рудої

Центральний вид триби Myodini, типовий вид роду Myodes (у давній літературі — Evotomys або Clethrionomys).

Поширення[ред.ред. код]

поширення нориці рудої

Західнопалеарктичний вид. Типовий мешканець лісової смуги Євразії, поширення якого охоплює лісову і лісостепову природні зони України, разом з Карпатами. Час від часу, заселяє степову зону, переважно північну її частину, не заходить за межу байрачних лісів.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Невеликий звір, розміром з мишу хатню. Вуха добре помітні. Хвіст доволі довгий. Характерні ознаки: переважання рудого кольору у забарвленні спини; двокольоровий хвіст, що становить приблизно 40-55 % довжини тіла; корені на кутніх зубах; задній край твердого піднебіння ледь доходить до лінії, що з'єднує задні кінці 3-х молярів.

Житло і поведінка[ред.ред. код]

Більшість своїх гнізд і нір, нориці руді роблять під землею, які знаходяться приблизно в десяти сантиметрах нижче поверхні. Ці споруди містять велику мережу шляхів під листям або сніговим покривом. Будівля має сліпі проходи і подовження, в яких зберігаються запаси харчів і може бути створено гніздо. Якщо гніздо знаходиться в одному з розширень будови, воно міститься в середньому, на 45 сантиметрів нижче поверхні. Однак, гнізда також можуть бути створені на поверхні, серед рослинності, у гниючих пнях дерев або під лежачими сухими стовбурами. Гнізда виготовлено з різних матеріалів і вони дуже відрізняються за будовою. Наприклад, було знайдено гнізда, які повністю складалися з моху та були доповнені подрібненою деревиною. Крім того, зустрічаються гнізда з сухого листя, зазвичай з мохом, як доповнення. Але також, використовується тваринне волосся або луб'яні волокна.

Сліди нориці рудої, яка рухалася вгору на знімку (попереду, відбитки задніх ніг)

Це — звичайна тваринка міських лісів. Харчується насінням, ягодами, зеленими та підземними частинами рослин. Нориця руда дуже полюбляє насіння ялини і помітити її присутність, можна за обгризеними «підстриженими» шишками.

Пересувається, найчастіше стрибками. За будовою, сліди  схожі на вивіркові, лише дрібніші: відбитки задніх ніг, розташовуються попереду відбитків передніх. На пухкому снігу, можуть бути помітними сліди від хвоста. Відстань між слідами 5-25 сантиметрів.

Дієвість нориць рудих розрізняється за проміжками, протягом дня, до того-ж кількість, тривалість і час доби цих відрізків, залежать від пори року. В середньому, загальний щоденний час активності, становить від півтори до шести годин, розділений на три-дев'ять відрізків дієвості. Найбільша кількість проміжків дієвості і найдовша загальна тривалість щоденної активності — влітку і взимку, відповідно найкоротша — навесні і восени. Сплески дієвості, відбуваються особливо в сутінках, вранці і ввечері.

Влітку нориці, загалом ведуть нічний спосіб життя і, таким чином, уникають високого мисливського тиску денних хижаків, які на них полюють. Взимку, відрізки дієвості відносно рівномірно розподіляються протягом дня. Восени і навесні, розподіл активності протягом дня і ночі є непостійним і виділяється переходом різних видів поведінки, влітку і взимку.

джерела[ред.ред. код]

  1. Amori, G., Hutterer, R., Kryštufek, B., Yigit, N., Mitsain, G., Muñoz, L.J.P., Henttonen, H., Vohralík, V., Zagorodnyuk, I., Juškaitis, R., Meinig, H. & Bertolino, S. (2008). Myodes glareolus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 30 June 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.