Носій даних

Носі́й даних (англ. data medium) — матеріальний об'єкт природного або штучного походження, який здатний містити, зберігати інформацію (дані) і бути готовим до зчитування і передачі даних.

Класифікація

Типи носіїв

• мікроносії візуальної інформації;
• паперові носії;
• відеоносії;
• магнітні носії;
• перфоносії;
• електронні носії.

Цифрові носії інформації — компакт-диски, дискета, карти пам'яті

Аналогові носії інформації — магнітна стрічка на котушці і всередині компакт-касети

За формою сигналу, який використовується для запису та зчитування даних, розрізняють

• аналогові;
• цифрові носії.

Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналого-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.

За призначенням розрізняють носії:

• для використання на різних пристроях (CD, DVD, аудіо- та відеокасети);
• вмонтовані у певний пристрій (Наприклад, USB-флешки — власне накопичувачем вважається флеш-пам'ять, а пристроєм зчитування-записування можна вважати контролер флеш-пам'яті та інші електронні схеми всередині пристрою, що становлять єдиний прилад — флешку, яка придатна для багаторазового використання, у тому числі на різних ПК).

За стійкістю запису і можливістю перезапису

• Постійні запам'ятовувальні пристрої (ПЗП), вміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). Такий пристрій в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.
• Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R, DVD-R, DVD+R, BD-R). Слід зазначити, що деякі оптичні диски не дозволяють фізично видаляти дані, проте є можливість «дописувати» нові, у тому числі модифікувати файлову систему (зазвичай, CDFS), що дозволяє приховати вже наявні дані, але не видаляє їх фізично з носія. Деякі програвачі можуть не «бачити» додаткові сесії даних (доданих чи «видалених» попередніх даних) на відміну від ПК, тому це слід враховувати для забезпечення сумісності між пристроями.
• Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, DVD-RAM, магнітна стрічка тощо).
• Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсаторів. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після вимкнення від джерела струму. Більше того, динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту — регенерації.

За фізичним принципом

• перфораційні (з отворами або вирізами) — перфокарта, перфострічка;
• магнітні — магнітна стрічка, магнітні диски, пам'ять на магнітних осердях;
• оптичні — оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc;
• магнітооптичні — магнітооптичний компакт-диск CD-MO;
• електронні (використовують ефекти напівпровідників) — карти пам'яті, флеш-пам'ять.

За конструктивними (геометричними) особливостями

• дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски, гнучкі диски);
• стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки);
• барабанні (магнітні барабани);
• карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-карти).

За швидкістю

• високошвидкісні (SSD, DVD-RAM, RAM, сучасні HDD, кеш-пам'ять процесора);
• середньої швидкості (Більшість оптичних дисків, флешки, карти пам'яті);
• низькошвидкісні (Floppy, перфокарти, аудіокасети, відеокасети).

Потрібно зазначити, що швидкість роботи накопичувача досить сильно залежить від файлової системи, порядку і принципу розташування файлів (див. детальніше Фрагментація і дефрагментація).

За об'ємом (ємністю, місткістю)

• малої ємності (Floppy, кеш-пам'ять, перфокарти, пам'ять на магнітних осердях, смарт-карти);
• середньої ємності (сучасні флеш-картки, CD, DVD);
• великої ємності (HDD, SSD, деякі види оптичних дисків, стрічкові накопичувачі).

За джерелом походження

• штучні (усі сучасні пристрої збереження даних);
• природного походження (стіни в печерах з написами — їх теж можна вважати носіями даних).

За тривалістю збереження даних (надійністю)

• для нетривалого збереження даних (кеш-пам'ять, RAM);
• для звичайних потреб (SSD, Flash-пам'ять, оптичні диски);
• для тривалого збереження (перфокарти, паперові носії, HDD, більшість сучасних SSD, аудіокасети і відеокасети за належного зберігання).^{[джерело?]}

Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребує спеціальних пристроїв — наприклад паперові носії.

Місткість носія інформації

Місткість цифрового носія означає кількість інформації, яку на нього можна записати чи яку він може вмістити; її вимірюють у спеціальних одиницях — байтах, а також у їхніх похідних — кілобайтах, мегабайтах, або ж у кібібайтах, мебібайтах тощо. Наприклад, місткість найпоширеніших CD-носіїв становить 650 або 700 МБ, DVD-5 — 4,37 ГБ, двошарових DVD — 8,7 ГБ, Flash-накопичувачів — до кількох сотень гігабайтів, сучасних SSD та жорстких дисків — до 10 ТБ. Об'єм носіїв інформації невпинно росте.

Див. також

• Дані
• Сигнал
• Комп'ютерна пам'ять
• Постійний запам'ятовувач
• Смарт-карта
• Цифрова карта
• Карта пам'яті
• Щільність запису
• Перфокарта
• Інформація
• Гнучкий диск
• Твердий диск
• Компакт-диск
• Стример (стрічковий накопичувач)
• Кластер записів