Носірджон Масумі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Носірджон Масумі
Народився 2 травня 1915(1915-05-02) або 1915[1]
Tursunzoda Districtd, райони республіканського підпорядкуванняd, Таджикистан
Помер 16 серпня 1974(1974-08-16) або 1974[1]
Душанбе, Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Діяльність науковець
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Масумі Носірджон Асадович (2 травня 1915 — 16 серпня 1974) — таджицький радянський літературознавець, поет, фольклорист, член-кореспондент АН Таджицької РСР (з 1969), засл. діяч науки Таджицької РСР (з 1960).

Народився 19 квітня (2 травня) в кишлаку Каратаг (майбутній Гісарський район) в родині дехканина-коваля.

У 1930 році закінчив у Самарканді дворічні педагогічні курси і працював учителем таджицької мови.

У 1936—1940 рр. студент літературного факультету Педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка (Душанбе), після його закінчення залишений для викладацької роботи: зав. кафедрою таджицької мови, зав. кафедрою таджицької літератури, проректор з наукової роботи.

У 1959—1972 директор Інституту мови і літератури імені Рудакі АН Таджицької РСР.

З 1971 р академік-секретар Відділення суспільних наук АН Таджицької РСР.

Вірші публікував з 1935 року, в 1944 вийшла в книжковому форматі поема «Країна щастя». Член Спілки письменників Таджикистану (1940).

Починаючи з 1940 року, відомий як літературознавець. Автор навчальних посібників для вузів: «Таджицький фольклор» (1952) і «Методика викладання літератури в V—VIII класах» (1960); монографії про творчість поета М. Рахімі (1961), книги «Таджицька література XVIII століття і першої половини XIX століття»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Faceted Application of Subject Terminology

Джерела[ред. | ред. код]