Нотофагус березовий
| ?Нотофагус березовий | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Нотофагові (Nothofagaceae) |
| Рід: | Нотофагус (Nothofagus) |
| Вид: | Нотофагус березовий |
| Біноміальна назва | |
| Nothofagus betuloides (Mirb.) Blume | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Nothofagus betuloides |
 Віківиди: | Nothofagus betuloides |
 EOL: | 1153923 |
| IPNI: | 359071-1 |
 МСОП: | 96477315 |
 NCBI: | 28935 |
Нотофагус березовий (Nothofagus betuloides) — один з південноамериканських видів нотофагус. Першим з європейців його відкрив Джозеф Бенкс під час першої подорожі Джеймса Кука.
Ареал — південь Південної Америки, включаючи архіпелаг Вогняна Земля. На північ в Чилі простягається до 40° південної широти і острова Чилое, в Аргентині поширений лише в південній Патагонії. Нотофагус березовий — одне з найбільш південних дерев планети (хоча ареал листопадного нотофагус антарктичного простягається ще південніше). Зустрічається на узбережжі і до висоти 500 м над рівнем моря.
Нотофагус березовий — вічнозелена рослина висотою до 25 м, нижня частина стовбура практично позбавлена гілок, вгорі — розлога крона. Дерева добре переносять морози до -20° С, але не виносять спеки і посухи.
Як лісова культура цей вид був інтродукований в Шотландії і на Фарерах, але подальшого поширення не отримав[1]. Одинично вирощується в ботанічних садах Західної Європи.
- ↑ Højgaard, A., J. Jóhansen, and S. Ødum (eds) 1989. A century of tree planting in the Faroe Islands. Føroya Frodskaparfelag, Torshavn.