Перейти до вмісту

Нут звичайний

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нут звичайний
Cicer arietinum L.
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Нут (Cicer)
Вид:
Нут звичайний (C. arietinum)
Біноміальна назва
Cicer arietinum
L., 1753
Cicer arietinum noir — Тулузький музей

Нут звичайний[1][2], турецький горох[1] (Cicer arietinum) — рослина родини бобові, зернобобова культура.

Плоди (боби) нуту мають діаметр близько 0,5 — 1,5 см і є харчовим продуктом.

Біологічні характеристики

[ред. | ред. код]

Однорічна рослина. Стебло прямостояче, вкрите залозистими волосками, висота 20 — 70 см.

Листя непарноперисте.

Боби — короткі, надуті, в кожному по 1 — 3 насінини. Насіння за формою подібне до голови барана або сови, має горбкувато-шорстку поверхню. Колір — від жовтого до дуже темного. Маса 1000 зерен в залежності від сорту коливається від 150 до 300 г.

Рослина самозапильна, тому запилення найчастіше відбувається у фазі закритої квітки, але іноді можливе і перехресне запилення.

Біологічні особливості

[ред. | ред. код]

Період вегетації рослини — 90-110 днів у скороспілих, та 150—220 днів у пізньостиглих сортів.

Нут — культура теплолюбна. Проростання починається при температурі 3-5 °C, сходи можуть витримувати короткочасні заморозки, в період цвітіння-формування бобів оптимальною є температура 24-28 °C.

Захворювання

[ред. | ред. код]

При тривалій дощовій погоді затримується цвітіння та з'являються захворювання на аскохітоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду аскохіта (Ascochyta)) та фузаріоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду фузарій (Fusarium)).

Значення та використання

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Нут вирощувався з древніх часів у Індії, Пакистані, Ефіопії та інших країнах[3]. На територію Греції та Риму нут потрапив у бронзову добу. Стародавні римляни знали вже кілька сортів нуту. На початку IX століття нашої ери Карл Великий називає його повсюдною культурою.

Використання

[ред. | ред. код]
Нутове поле в Ізраїлі

В наш час нут вирощують та споживають головним чином в країнах західної та південної АзіїІндії, Пакистані, Туреччині), північної Африки та північної АмерикиМексиці). Із нього виготовляють закуски хумус і фалафель. Нут активно використовується у вегетаріанському і веганському кухарстві та у ведичній кулінарії. Нут також традиційно вживається в середземноморському регіоні.

Із нуту виготовляється нутове борошно, яке використовується в індійському кухарстві. А в італійському кухарстві, наприклад, воно використовується для приготування коржиків-фарінатів, хоча обсяги вирощування нуту в самій Італії незначні.

Для споживання в основному використовують білонасіннєві сорти нуту. Теплова обробка відбувається значно довше, ніж для сочевиці та гороху.

Солома та зелена маса іде на корм вівцям.

Харчова цінність

[ред. | ред. код]
Плоди нуту та насіння
Виробництво нуту по роках(FAOSTAT)
тис. тон.
Країна 1985 1995 2005 2023
Індія 4 561 6 436 6 000 12 267
Австралія 36 287 189 935
Туреччина 400 730 610 580
Росія 530
Ефіопія 0 125 135 451
М'янма 138 76 230 412
Пакистан 524 559 868 244
США 214
Іран 122 355 310 175
Мексика 139 167 240 143
Канада 0 1 98 142
Судан 99
Аргентина 66
Алжир 40
Ємен 34
Сирія 50 54 55 30
Марокко 26
Танзанія 16
Китай 16
Узбекистан 15
Непал 12
Туніс 10
Йорданія 9
Бангладеш 8
Казахстан 7
Уганда 6
Боснія та Герцеговина 5
Еритрея 4
Ізраїль 3
Ліван 3
Молдова 3
Єгипет 2
Малаві 2
Того 2
Кенія 1
Перу 1
Північна Македонія 1
Палестина 1

Оптимальними для вирощування нуту є зони тропічного та субтропічного поясів з мінімальною кількістю річних опадів близько 400 мм. Вирощування нуту в помірному кліматі можливе, але урожайність значно нижча.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Ідентифікація ознак зернобобових культур (квасоля, нут, сочевиця) : Навчальний посібник / В. В. Кириченко, Л. Н. Кобизєва, В. П. Петренкова [та ін.]; за ред. акад. УААН В. В. Кириченка. — Харків : ІР ім. В. Я. Юр'єва УААН, 2009. – 117 с.
  • Нут: генетика, селекція, насінництво, технологія вирощування : Монографія / О. В. Бушулян, В. І. Січкар. — Одеса, 2009. — 248 с.
  • Нут — перспективна зернобобова культура для Лісостепу України / С. М. Холод, С. Г. Холод, Ю. Г. Ілічов // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад.. — 2013. — № 2. — С. 49–54. — Бібліогр.: 19 назв. (Читати он-лайн)

Посилання

[ред. | ред. код]