Нут звичайний
| Нут звичайний | |
|---|---|
| |
| Cicer arietinum L. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Нут (Cicer) |
| Вид: | Нут звичайний (C. arietinum)
|
| Біноміальна назва | |
| Cicer arietinum L., 1753
| |
Нут звичайний[1][2], турецький горох[1] (Cicer arietinum) — рослина родини бобові, зернобобова культура.
Плоди (боби) нуту мають діаметр близько 0,5 — 1,5 см і є харчовим продуктом.
Однорічна рослина. Стебло прямостояче, вкрите залозистими волосками, висота 20 — 70 см.
Листя непарноперисте.
Боби — короткі, надуті, в кожному по 1 — 3 насінини. Насіння за формою подібне до голови барана або сови, має горбкувато-шорстку поверхню. Колір — від жовтого до дуже темного. Маса 1000 зерен в залежності від сорту коливається від 150 до 300 г.
Рослина самозапильна, тому запилення найчастіше відбувається у фазі закритої квітки, але іноді можливе і перехресне запилення.
Період вегетації рослини — 90-110 днів у скороспілих, та 150—220 днів у пізньостиглих сортів.
Нут — культура теплолюбна. Проростання починається при температурі 3-5 °C, сходи можуть витримувати короткочасні заморозки, в період цвітіння-формування бобів оптимальною є температура 24-28 °C.
При тривалій дощовій погоді затримується цвітіння та з'являються захворювання на аскохітоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду аскохіта (Ascochyta)) та фузаріоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду фузарій (Fusarium)).
Нут вирощувався з древніх часів у Індії, Пакистані, Ефіопії та інших країнах[3]. На територію Греції та Риму нут потрапив у бронзову добу. Стародавні римляни знали вже кілька сортів нуту. На початку IX століття нашої ери Карл Великий називає його повсюдною культурою.
В наш час нут вирощують та споживають головним чином в країнах західної та південної Азії (в Індії, Пакистані, Туреччині), північної Африки та північної Америки (в Мексиці). Із нього виготовляють закуски хумус і фалафель. Нут активно використовується у вегетаріанському і веганському кухарстві та у ведичній кулінарії. Нут також традиційно вживається в середземноморському регіоні.
Із нуту виготовляється нутове борошно, яке використовується в індійському кухарстві. А в італійському кухарстві, наприклад, воно використовується для приготування коржиків-фарінатів, хоча обсяги вирощування нуту в самій Італії незначні.
Для споживання в основному використовують білонасіннєві сорти нуту. Теплова обробка відбувається значно довше, ніж для сочевиці та гороху.
Солома та зелена маса іде на корм вівцям.
| Країна | 1985 | 1995 | 2005 | 2023 |
|---|---|---|---|---|
| Індія | 4 561 | 6 436 | 6 000 | 12 267 |
| Австралія | 36 | 287 | 189 | 935 |
| Туреччина | 400 | 730 | 610 | 580 |
| Росія | 530 | |||
| Ефіопія | 0 | 125 | 135 | 451 |
| М'янма | 138 | 76 | 230 | 412 |
| Пакистан | 524 | 559 | 868 | 244 |
| США | 214 | |||
| Іран | 122 | 355 | 310 | 175 |
| Мексика | 139 | 167 | 240 | 143 |
| Канада | 0 | 1 | 98 | 142 |
| Судан | 99 | |||
| Аргентина | 66 | |||
| Алжир | 40 | |||
| Ємен | 34 | |||
| Сирія | 50 | 54 | 55 | 30 |
| Марокко | 26 | |||
| Танзанія | 16 | |||
| Китай | 16 | |||
| Узбекистан | 15 | |||
| Непал | 12 | |||
| Туніс | 10 | |||
| Йорданія | 9 | |||
| Бангладеш | 8 | |||
| Казахстан | 7 | |||
| Уганда | 6 | |||
| Боснія та Герцеговина | 5 | |||
| Еритрея | 4 | |||
| Ізраїль | 3 | |||
| Ліван | 3 | |||
| Молдова | 3 | |||
| Єгипет | 2 | |||
| Малаві | 2 | |||
| Того | 2 | |||
| Кенія | 1 | |||
| Перу | 1 | |||
| Північна Македонія | 1 | |||
| Палестина | 1 |
Оптимальними для вирощування нуту є зони тропічного та субтропічного поясів з мінімальною кількістю річних опадів близько 400 мм. Вирощування нуту в помірному кліматі можливе, але урожайність значно нижча.
- ↑ а б Cicer arietinum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — 548 с.
- ↑ Нут // БСЭ
- Ідентифікація ознак зернобобових культур (квасоля, нут, сочевиця) : Навчальний посібник / В. В. Кириченко, Л. Н. Кобизєва, В. П. Петренкова [та ін.]; за ред. акад. УААН В. В. Кириченка. — Харків : ІР ім. В. Я. Юр'єва УААН, 2009. – 117 с.
- Нут: генетика, селекція, насінництво, технологія вирощування : Монографія / О. В. Бушулян, В. І. Січкар. — Одеса, 2009. — 248 с.
- Нут — перспективна зернобобова культура для Лісостепу України / С. М. Холод, С. Г. Холод, Ю. Г. Ілічов // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад.. — 2013. — № 2. — С. 49–54. — Бібліогр.: 19 назв. (Читати он-лайн)
- Нут // Аграрна енциклопедія
- Нут звичайний: інформація на сайті GRIN
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |