Ньоро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ньоро
Nyoro, Banyoro
Ньоро на сільському святі.jpg
На сільському святі
Кількість бл. 0,7 млн осіб
Ареал

Уганда Уганда:

провінції Буньоро і Торо
ДР Конго ДР Конго
Близькі до: ганда
народи банту
Мова руньоро
Релігія християнство (протестантизм),
традиційні культи (анімізм)

Ньо́ро (баньоро, руньоро) — народ групи банту, основне населення історичної області (королівства) Буньоро на території сучасної Уганди в Східній Африці.

Територія проживання і чисельність[ред. | ред. код]

Ньоро (одн. муньоро, мн. буньоро) проживають в Уганді (в районі оз. Альберт, стара назва Мобуту-Сесе-Секо), річок Вікторія-Ніл та Кафу), територіально це провінції (королівства) Буньоро та Торо і становить понад 6 % населення країни (1991) та Демократичній Республіці Конго.

Ньоро на етнічній мапі Уганди

Чисельність ньоро (оцінка, кін. 1990-х рр.) — бл. 700 тис. осіб, з низ у ДРК бл. 70 тис. осіб.

Мова і релігія[ред. | ред. код]

Розмовляють мовою руньоро, однією з мов банту.

Писемність руньоро — з кінця XIX ст. на основі латиниці.

Мовою руньоро ведуться радіопрограми, видаються преса й книги, навчаються діти в початковій школі.

За віросповіданням ньоро — переважно християни, зокрема протестанти і невелика частка — католики (Біблію перекладено у 1912 р.); є мусульмани та прибічники традиційних культів.

Історія і суспільство[ред. | ред. код]

Історично ньоро сформувались завдяки міграціям банту і нілотів у середині І-го тис. н. е.

У ХІІІ-XIV ст.ст. на межі скотарських і землеробських культур виникає державне утворення Кітара, яке стало засновком для утворення ближче до XVIXVII ст.ст. держави Уньоро.

На чолі держави стояли верховний правитель (омукама) і рада старійшин (рукурето). Існувала досить чітка система військового і адміністративного поділу.

Починаючи з 1900 року частина держави Уньоро в складі Уганди зі збереженням статусу королівства і залишками місцевої влади.

Рештки старовинного укладу зберігались в колоніальний період до проголошення Угандою незалежності в 1962 році, окремі елементи існують і в теперішній час.

Традиційна соціальна організація — родові групи, керовані вождем.

Господарство і культура[ред. | ред. код]

Традиційні заняття людей ньоро — відгінне скотарство (горбатий зебу-санга) і ручне землеробство (елевсина, сорго, ямс, батат, банани; тепер також товарні чай і бавовник). Поширені рибальство і мисливство.

У ньоро було дуже розвинуте ковальство. Серед інших ремесел — гончарство і плетіння циновок і т.ін.

Традиційне поселення — крааль.

Традиційні вірування — культ предків і політеїзм з розвинутим пантеоном божеств.

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]

  • Балезин А. С. Ньоро, Народы мира. Историко-этнографический справосник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 342
  • Ньоро на www.joshuaproject.net (англ.)
  • Баньоро на Face Music — History of Uganda (англ.)
  • Roscoe J. The Bakitara or Banyoro., Camb., 1923 (англ.)
  • Niakatura J.W. Aspects of Bunyoro customs & tradition., Nairobi, 1970 (англ.)
  • Beattie J. The Nyoro State., Oxf., 1971 (англ.)