Ньюфаундленд і Лабрадор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ньюфаундленд і Лабрадор
англ. Newfoundland and Labrador
фр. Terre-Neuve-et-Labrador
Прапор
Герб
Девіз: лат. Quaerite Prime Regnum Dei
Прагни першим до царства Господнього
Розташування
Ньюфаундленд і Лабрадор на карті Канади
Офіційні данні
Столиця Сент-Джонс
Найбільше місто Сент-Джонс
Офіційна мова англійська
Адміністрація
Прем'єр-міністр Paul Davis
Правляча партія Прогресивні Консерватори
Лейтенант-губернатор Frank Fagan
Представників в Палаті Громад 7
Представників в Сенаті 6
В конфедерації з 31 березня 1949
Статистика
Загальна площа 405,212 км² (10)
Площа суходолу 373,872 км²
Площа водойм 31,340 км² (7,7%)
Населення (9 місце)
Загалом 514,536
Перепис населення 2011
Щільність 1,38/км²
ВВП (2011)
- загалом 33,624 млрд. (8-ме)
- на душу населення $65,556 (5-те)
Часовий пояс UTC-3,5; -4
Інтернет-сторінка www.gov.nl.ca
Інтернет-домен nl.ca
Телефонний код 1-709
Символи
Птах
Puffin (2).jpg
  Тупик атлантичний
Дерево
Picea mariana (1).jpg
  Picea mariana
Квітка
Purplepitcherplant.jpg
  Sarracēnia purpūrea

Ньюфаундленд і Лабрадор (англ. Newfoundland and Labrador МФА: [nufənˈlænd ən(d)ˈlæbrədɔr] Нуфанле́нд ан(д) Ле́брадор, фр. Terre-Neuve-et-Labrador) — провінція Канади, наймолодша, приєдналася до Канади десятою та останньою. Географічно складається з острова Ньюфаундленду і континентального Лабрадору на Атлантичному узбережжі Канади. На час вступу провінції до Канади в 1949 р. вона була відома як Ньюфаундленд, але починаючи з 1964 р. уряд провінції почав називати себе «Уряд Ньюфаундленду і Лабрадору». 6 грудня 2001 року поправка до Конституції Канади закріпила офіційну назву провінції як «Ньюфаундленд і Лабрадор».

Географія[ред.ред. код]

Ньюфаундленд і Лабрадор — найбільша і найсхідніша з Атлантичних провінцій Канади. Займає однойменний острів і північно-східну частину півострова Лабрадор. Материкова частина провінції межує з Квебеком; острів відділений від Лабрадору вузькою глибокою протокою Бель-Айл, а від провінції Нова Шотландіяпротокою Кабота. У декількох кілометрах на південь від берегів острова Ньюфаундленд розташоване невелике володіння Франції — острови Сен-П'єр і Мікелон.

Гористий о. Ньюфаундленд являє собою продовження Аппалачської гірської системи. Континентальна частина провінції відноситься до Лаврентійської височини, займаючи східну околицю Канадського кристалічного щита. Найвища точка провінції — гора Сьорк (1676 м) на півночі Лабрадору; найвища точка острова Ньюфаундленд — гора Льюїс-Хілл (814 м) в західній її частині, в хребті Лонг-Рейндж. На південний схід від острова розташована знаменита Велика Ньюфаундлендська банка — один з найбагатших районів рибальства в Світовому океані.

Річки континентальної частини провінції (Лабрадор) володіють високим гідроенергетичним потенціалом; на найбільшій з них, річці Черчилл (до 1965 року носила назву Гамільтон), на початку 70-х років побудована ГЕС «Черчилл-Фолс» (5,2 млн кВт), яка до введення в дію квебекськой ГЕС «Ла-Гранд-2» (1979 рік) була найбільшою ГЕС Канади. Хоча річки острова невеликі за довжиною, їх потенціал дуже високий; найбільша ГЕС острова «Бей д'Еспуар» (460 тис. кВт) на річках Грей і Селмон.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат острова — помірний морський, але досить суворий; північний край острова і весь Лабрадор відносяться до зони Субарктики. Температури найтеплішого місяця — серпня — коливаються від +15 °С на острові до +10 °С на Лабрадорі, температури січня — відповідно від -4 °С до -20 °С. Середньорічна кількість опадів в міру віддалення на північ знижується від 1500 на півдні острова до 500 мм на півночі Лабрадору. Найбільш м'яким кліматом відрізняється розташований на південному сході півострів Авалон, де проживає 40% населення провінції та знаходиться її столиця — Сент-Джонс (середня температура липня +15,3 °С, січня -3,8 °С, абсолютний максимум +30,6 °С, мінімум -23,3 °С). Значна частина острова (західне узбережжя і річкові долини), а також південний захід континентальної частини покриті північною тайгою, що має важливе господарське значення (переважають бальзамічна ялиця, сиза і чорна ялина); велика частина Лабрадору зайнята тундрою і лісотундрою. Суворі кліматичні умови і бідність ґрунтів (підзолисті, здебільшого щебнисті) дуже ускладнюють розвиток сільського господарства (крім вирощування картоплі, ряду інших овочів і кормових трав на півдні острівної частини).

Історія[ред.ред. код]

Уперше у Ньюфаундленд прибули поселенці-європейці, вікінги з Ісландії, ще 1001 року: спочатку до Гренландії, відтак до острова Баффіна, до Лабрадора і Ньюфаундленда. Назвали вони ці землі «Маркленд» або «Землі Лісів» — і збудували тут своє перше поселення, яке, ймовірно, проіснувало всього лише декілька років. У 1497 р. Джон Кабот також прибув до Ньюфаундленда, висадився в районі Бонавісти і, встановивши прапор Англії, проголосив іменем короля Генріха VIII землі ці британськими володіннями.

По черзі мандрівники-португальці відвідали Ньюфаундленд на його східному узбережжі від мису Рейс до Нотр-Дам — і саме вони залишили у спадок цілу низку географічних назв, як-от «Лабрадор». В 1534 р. Жак Картьє обплив острів, а в 1583 р. Гамфрі Гілберт підтвердив острів володінням Великобританії, проголосивши Ньюфаундленд власністю королеви Єлизавети І. Перша колонія в Ньюфаундленді була заснована в 1610 р. компанією лондонських і бристольських торговців, які отримали королівський дозвіл на промисел. Джон Ґі був її першим губернатором. Істотним чинником в історії Ньюфаундленду і Лабрадору була рибність навколишніх вод: риболовецькі та торговельні судна зазвичай прибували з Португалії, Іспанії, Франції і Англії щоосені, а під кінець року з великими вантажами риби поверталися в свої порти.

Іммігранти-європейці, які поселилися в Ньюфаундленді, принесли з собою власні віру, звичаї та культуру, але суспільство, яке вони побудували в Новому Світі відрізнялося значно і від покинутого в Європі, і від інших колоній на американському континенті. Їх суспільство в Ньюфаундленді, базоване на рибальстві, хоч і контактувало з багатьма місцями навколо Атлантичного узбережжя Північної Америки, відокремлювало ньюфаундледців від найближчих сусідів в Канаді і Сполучених Штатах географічним своїм розташуванням та політичною своєрідною особливістю. Більшість населення розселилася по нерівному узбережжі в маленьких, віддалених поселеннях, ізольованих протягом довгих зим кригою або поганою погодою. Такі умови життя не могли не мати ефект на культурні особливості краю: іммігранти приносили з собою і виробляли нові способи мислення, ідеї, що й призвело до різноманітності у вірі, історії, усній творчості, піснях і діалектах Ньюфаундленду і Лабрадору.

Підписання акту приєднання Ньюфаундленду до Канадської Конфедерації 31 березня 1949 р.

На узбережжі Ньюфаундленду існували і французькі поселення, які в основному займалися рибальством. Унаслідок Семирічної війни Франція зазнала поразки і відмовилася від усіх володінь в Північній Америці, проте все ж наполягала на право утримувати два маленькі острови Сен-П'єр і Мікелон біля узбережжя Ньюфаундленду, які мали велике значення для рибальства: вони й досі залишаються володіннями Франції.

Перша світова війна мала великий і тривалий ефект як і на суспільство, так і на історію Ньюфаундленду і Лабрадору. Майже чверть його населення або 5482 чол. відбуло на фронт, з яких приблизно 1500 загинуло і 2300 поранено. До 1949 р. Ньюфаундленд і Лабрадор користувалися статусом незалежної колонії, а в 1949 році населення невеликою більшістю проголосувало за приєднання до Канади, з відмінними їм історією, економікою, культурою та політичними установами.

Економіка[ред.ред. код]

Розробка нафтових родовищ — економічне майбутнє провінції.

Цей регіон характеризується найвищим рівнем безробіття у всій Канаді і завжди спирався на рибальство як основне джерело економічних благ. Останніми роками рибні ресурси вичерпалися і провінція все більше залежить від субсидій федерального уряду.

Історично рибальство було однією з головних, якщо не найголовнішою галуззю економіки провінції. Протягом декількох сторіч рибальство велося з європейських портів і було сезонним. Постійні поселення з'явилися тут значно пізніше ніж де-небудь на північноамериканському континенті, проте рибальство продовжувало залишатися провідною галуззю економіки протягом довгого часу. Зараз рибні запаси значно скоротилися, деякі породи риб почали зникати в 1992 році і більшість виловленої тут риби відправлялося до США на переробку. Збідніння рибних запасів призвело до серйозних змін не тільки в економиці провінції, але і в соціальній сфері, оскільки це призвело до занепаду численних громад і міст, які залежали від рибальства.

Федеральний і провінційні уряди прикладають зусиль для диверсифікації економіки провінції. Великі надії і багато коштів було спрямовано на пошук та розвиток нафтових покладів біля узбережжя Ньюфаундленду. Гайбернія — один з найкоштовніших і багатообіцяючих проектів в історії Ньюфаундленду. Шлях освоєння родовища був не з легких. Перш за все потрібно було вирішити суперечки між федеральним урядом і урядом провінції щодо того, хто з них мав юрисдикцію і контроль над господарською діяльністю в прибережних водах. Суд визначив, що юрисдикція відносно ресурсів шельфових родовищ належить федеральному урядові. В 1985 році федеральний і провінційний уряди уклали генеральну угоду, що передбачає сумісне управління морськими покладами нафти і газу. Потім в 1988 році обидва уряди і нафтові компанії підписали заяву про принципи освоєння Гайбернії. В 1992 році після того, як на обох рівнях влади були прийняті необхідні уповноважуючі закони, в силу вступили підписані раніше угоди. Будівельні роботи почалися ще в кінці 1990 року і продовжуватимуться протягом 18-ти років при темпах видобутку до 180 тис. барелів в день. У 2000 році родовище забезпечувало близько 12 % легкої нафти, що видобувалася в Канаді.

Створення морського нафтового промислу укріпить економічну незалежність Ньюфаундленду і Лабрадору і скоротить потребу в подальших федеральних субсидіях. Багато канадських експертів вважають, що з погляду державної політики в першу чергу Гайбернія служить меті регіонального розвитку, а меті видобутку нафти — в другу.

Демографічний склад[ред.ред. код]

Історично населення провінції складалося переважно завдяки європейській еміграції. Більшість населення Ньюфаундленду і Лабрадору походить переважно з Англії і Ірландії. В 2001 р. 2,9 % мешканців було корінними народами. Етнічний склад провінції виглядає таким чином:

Країна походження Кількість %
Англія 200,120 39,39 %
Ірландія 100,260 19,73 %
Шотландія 30,295 5,96 %
Франція 27,785 5,47 %
Американські індіанці 16,030 3,16 %
Народи півночі 7,445 1,47 %
Німеччина 6,275 1,24 %
Метиси 6,120 1,20 %
Уельс 2,790 0,55 %

Посилання[ред.ред. код]


Канада Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Flag of Quebec.svg Квебек Атлантичний океан
Flag of Quebec.svg Квебек Gray compass rose.svg Атлантичний океан
Flag of Quebec.svg Квебек Flag of Quebec.svg Квебек затока Святого Лаврентія