Ньяла гірська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ньяла гірська
Самець
Самець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Підряд: Жуйні
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бикові (Bovinae)
Рід: Tragelaphus
Вид: Ньяла гірська
Біноміальна назва
Tragelaphus buxtoni
(Lydekker, 1910)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tragelaphus buxtoni
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tragelaphus buxtoni
EOL logo.svg EOL: 1038787
ITIS logo.svg ITIS: 625129
IUCN logo.svg МСОП: 22046
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 69296
Fossilworks: 149706
самиця

Ньяла гірська (Tragelaphus buxtoni) — вид парнокопитних ссавців родини Бикових (Bovidae). Батьківщина гірської ньяли — це холодні гірські рівнини Ефіопії. Спосіб життя гірської ньяли вивчений недостатньо добре. Вважається, що в природі живе не більше 12 000 гірських ньял. Ці тварини зустрічаються на території площею близько 150 км², тому будь-яке втручання в середовище проживання гірських ньял може призвести до їхнього зникнення.

Опис[ред. | ред. код]

Тіло заввишки 90-120 см, завдовжки 190–260 см, довжина рогів до 1,18 м. Вага самця — 180–300 кг, самиця — 150–200 кг. Самки зовні схожі на самців, але набагато менше і без рогів.

Поширення[ред. | ред. код]

Батьківщина гірської ньяли — це холодні і вологі райони Ефіопії, що розташовані на висоті приблизно до 4200 метрів над рівнем моря. У цих регіонах переважають гірські ліси і вересові пустки, посеред яких де-не-де видніються невеликі болота. З настанням сезону дощів до підніжжя гір приходять стада свійської худоби. Тоді гірські ньяли йдуть у густі ліси, що знаходяться на висоті 3000 метрів над рівнем моря.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Самиці ньяли разом з дитинчатами перебувають у невеликих стадах, що нараховують від 4 до 6 особин. Найчисленніші групи складаються з 16 особин. Молоді самці тримаються окремо, невеликими холостяцькими стадами. Дорослі самці ньяли гірської завжди живуть поодинці, і лише з настанням періоду парування переміщаються ближче до самок. Тварини намагаються не залишати зарості і дуже рідко наважуються вийти на відкритий простір. Гірські ньяли — це миролюбні та полохливі копитні тварини, що найчастіше ведуть нічний спосіб життя. Найлегше їх побачити у сутінках, коли ньяли виходять на пошуки корму. У цих тварин досить поганий зір, проте слух і нюх розвинені напрочуд добре. Якщо ньяла вчує ворога, то вона або завмирає, або ховається в найближчих чагарниках. Окрім леопарда, який полює зазвичай на молодих, старих або ослаблених хворобою тварин, у гірських ньял зовсім небагато природних ворогів.

Розмноження[ред. | ред. код]

У період розмноження, приблизно з жовтня по грудень, поодинокі дорослі самці приєднуються до стад самиць з дитинчатами. Зазвичай у кожне стадо приходить один самець. Самець нахиляє голову, увінчану прекрасними рогами, і повільно, особливим кроком, немовби на кінчиках копит, наближається до самки. Вагітність ньяли триває приблизно 7-9 місяців. Єдине дитинча зазвичай народжується влітку, в червні або липні. Воно має жовтувато-коричневе захисне забарвлення шерсті, що зливається за кольором з оточуючою рослинністю, тому його важко помітити. Мати тримається з малюком осторонь від стада. Коли він підросте, самка приводить дитинча у стадо. На дитинчат гірської ньяли полюють леопарди. Нерідко самець вступається за свого малюка, він відганяє хижака, загрожуючи йому своїми довгими рогами. Мати годує малюка молоком протягом 6 місяців. Молоді самки досягають статевої зрілості вже на першому році життя.

Живлення[ред. | ред. код]

На батьківщині гірської ньяли, у Ефіопії, ростуть низькі дерева, ялівець, кущі і незліченна кількість багаторічних рослин. Ньяли харчуються переважно листям, гілками, опалими плодами та молодими пагонами. Особливо віддають перевагу листю та стручкам акацій. Гірська ньяла охоче поїдає і траву, проте в гірських районах трава трапляється дуже рідко. Лише зрідка гірським ньялам вдається відшукати невеликі острівці, порослі трав'янистою рослинністю, адже справжні луги знаходяться біля підніжжя гір. З настанням дощового періоду гірські ньяли здійснюють незначні міграції, оселяючись на порослих свіжою травою долинах або на покинутих пасовищах свійської худоби, розташованих на висоті 3 000 м над рівнем моря. Найбільшими конкурентами гірських ньял є численні стада імпал, з якими вони змагаються за пасовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sillero-Zubiri, C. (2008). Tragelaphus buxtoni. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 29 March 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of endangered.