Нюношк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нюношк
Nynorsk
Norwegianmalforms.png
Поширена в Норвегія Норвегія (4,8 млн),
Flag of the United States.svg США (80 000)
Данія Данія (15 000)
Канада Канада (10 000)
Регіон Королівство Норвегія, Скандинавські країни, Північна Дакота, Південна Дакота, Міннесота, Вісконсин
Носії 5 млн норвежців
Писемність латиниця (норвезька абетка)
Класифікація

Індоєвропейські мови

Германські мови
Північно-германські мови
Західно-скандинавські мови
Офіційний статус
Офіційна Норвегія
Регулює Мовна рада Норвегії[d]
Коди мови
ISO 639-1 nn
ISO 639-2 nno
ISO 639-3 nno

Но̀вонорве́зька мо́ва, ню́ношк, ню́норск[1] (норв. nynorsk) — одна з двох письмових форм сучасної літературної норвезької мови (поряд із букмолом).

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Існує історична причина, через яку в Норвегії дві письмові форми норвезької літературної мови. Протягом приблизно 400 років до 1814 року Норвегія перебувала під владою Данії, і в той час у країні використовувалася данська мова. Коли 1814 року Норвегія здобула незалежність, у країні почали використовувати норвезьку літературну письмову мову замість данської. Відродження мови відбулося в двох напрямках.

Багато чого в норвезькій мові було запозичено з данської, яка з часом поступово набувала норвезьких рис і збагачувалася лексикою норвезької розмовної мови. Граматика та правопис з часом також набули норвезьких рис. Але вона залишалась доволі схожою на данську. Спочатку ця мова отримала назву «державна мова» (riksmål), а зараз вона називається «букмол» («книжна мова») і використовується більшістю норвежців.

Зовсім інший шлях запропонував у середині XIX століття Івар Осен (1813–1896), який створив мову лансмол «мову країни» (landsmål). У 1929 році Стортинґ перейменував ландсмол на нюношк, а риксмол на букмол.

Івар Осен подорожуючи країною слухав, як розмовляють люди, вивчав діалекти норвезької. У 1848 році Осен опублікував книгу «Граматика норвезької народної мови» («Det norske Folkesprogs Grammatikk), у 1850 — «Словник норвезької народної мови» («Ordbog over det norske Folkesprog). Після цього він створив письмову мову, що була більш схожа на мову, якою говорив народ. Діалекти не були зіпсовані данською, вважав Осен, і тому буде природним створити з них норвезьку мову. Осен бачив у своєму проекті «справжню норвезьку альтернативу» державному стандартові норвезької мови того часу — «державній мові».

Нюношк було створено на основі західних діалектів. Івар Осен відбирав ті форми, що були менше схожі на данську й найбільш архаїчні. Наприклад, у закінченні інфінітива він використовував тільки -а (хоча в його рідному діалекті було -е).

У 1885 році нюнорск отримала статус другої державної мови Норвегії[2].

У процесі розвитку нюношка аж до наших днів його за допомогою численних реформ усе більше віддаляли від західних діалектів убік східних. Наприклад, інфінітив -а зараз дуже рідко використовують. Постпозитивний артикль -і взагалі використовують тільки найзавзятіші прихильники мови Осена.

З боку держави були спроби, особливо у 1930–1940-х роках, зближення обох форм норвезької мови та поєднання їх в одну мову — самношк[no] (норв. Samnorsk — «спільна норвезька»). Так реформа 1938 року в букмол ввела багато елементів з діалектів та нюношку, а багато традиційних дансько-норвезьких форм були вилучені. У 1950–1960-х роках цей процес зупинили прихильники риксмолу[no]. У 2002 році в Норвегії офіційно відмовилися від політики створення самношку. Проте після реформ букмол та нюнорск стали все ж ближчими, і тепер практично кожен норвежець легко розуміє кожну з мов.

Поширення нюношк[ред. | ред. код]

Загалом нюношк, згідно з опитуванням 2005 року, використовується 13 % населення Норвегії[2], а 86,3% — букмол, хоча більшість діялектів, якими розмовляють норвежці, схожіші більше на нюношк, ніж на букмол. З восьмого класу учні в школах обов'язково повинні вивчати обидві мови.

Нюношк поширена у сільській місцевості й на заході Норвегії. У фюльке Гордаланн, Руґаланн, Соґн-оґ-Ф'юране та Мере-оґ-Ромсдал нюношк має статус офіційної мови[3].

Станом на 2015 рік, 113 (26%) з 428 муніципалітетів обрали нюнорск своєю офіційною мовою, тоді як 158 (36%) обрали букмол[4].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Костянтин Тищенко. І букмол і нюношк // Стоголосник. — 2000. — № 3-4. — С. 110—119.
  • Олексій Куць. Мовна політика деяких зарубіжних держав. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2001. — 200 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віктор Левицький. Основи германістики: навчальний посібник для вузів. — Вінниця : Нова книга, 2008. — 527 с.: іл. — Бібліогр.: с.505-527. ISBN 966-8609-66-2
  2. а б Країни Північної Європи. Норвегія
  3. Språkstatistikk – nokre nøkkeltal for norsk. Процитовано 2007-09-12. [недоступне посилання з вересня 2019]
  4. Ivar Aasen-tunet (Norwegian Nynorsk). Nynorsk kultursentrum. 2015. Процитовано 13 November 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
мовою нюношк
Hovudside